Ухвала
26 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 439/1572/19
провадження № 61-4106св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Бродівська міська рада Львівської області,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,
особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Бойко С. М., Приколоти Т. І.,
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бродівської міської ради Львівської області, в якому просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями і побутовими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 19 листопада 2019 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями і побутовими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач фактично прийняв спадщину, що складається із житлового будинку АДРЕСА_2 , оскільки він постійно проживав у цьому житловому будинку, однак позбавлений можливості оформити спадщину у встановленому законом порядку та отримати свідоцтво про право на це майно, оскільки після смерті спадкодавця будь-яке оформлення правовстановлюючого документа на ім'я спадкодавця є неможливим.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_2 як особа, яка не брала участі у справі, звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 19 листопада 2019 року.
Постановою Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року рішення Бродівського районного суду Львівської області від 19 листопада 2019 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції стосується прав та інтересів ОСОБА_2 , яка не брала участі у справі, оскільки їй на підставі частини четвертої статті 1268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з 17 грудня 2016 року (день смерті її батька ОСОБА_6 ) як неповнолітній належить прийнята, але не оформлена спадщина, зокрема спірний будинок.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У березні 2021 року ОСОБА_3 , який не брав участі у справі, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що 16 червня 2020 року він набув у власність спірний будинок, проте апеляційний суд розглянув справу без його участі та дійшов передчасних висновків про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 .
Підставою відкриття касаційного провадження є підстави, передбачені пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пунктом 8 частини першої статті 411 ЦПК України.
У травні 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Дмитренко В. П., просить закрити касаційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що набуття ОСОБА_7 як особою, яка не брала участі у справі, права власності на спірний будинок, зокрема після ухвалення судом першої інстанції рішення, не свідчить про те, постановою суду апеляційної інстанції вирішено питання про його права, свободи та інтереси. ОСОБА_3 , придбавши 16 червня 2020 року у власність спірний будинок від ОСОБА_8 наступного дня після набуття його останньою (15 червня 2020 року), не проявив розумної обачливості, не дослідив історії вибуття спірного будинку від попереднього власника - ОСОБА_1 та не з'ясував, що рішення Бродівського районного суду Львівської області від 19 листопада 2019 року, за яким ОСОБА_1 набув право власності на спірний будинок, оскаржується в апеляційному порядку та не повідомив суд апеляційної інстанції про його права та інтереси.
У травні 2021 року електронною поштою від ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Дмитренко В. П., надійшло клопотання про закриття касаційного провадження.
На обґрунтування клопотання заявниця посилається на те, що ОСОБА_3 відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України не наділений правом на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції, оскільки він не є учасником справи, а оскаржуваною постановою не вирішено питання про його права, свободи та інтереси.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2021 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо:
1) після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги;
2) після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;
3) після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося;
4) після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом;
5) після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву та клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження підлягає закриттю з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до довідки Комунального підприємства Львівської обласної ради «Золочівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 04 липня 2019 року № 568 власником житлового будинку АДРЕСА_2 був ОСОБА_9 (а. с. 12).
ОСОБА_9 був батьком позивача, ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 .
Матір'ю ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 була ОСОБА_5 (а. с. 11, 40).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_9 (а. с. 9), який до дня смерті був зареєстрованим у спірному будинку (а. с. 52). Після його смерті відкрилася спадщина.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 (а. с. 10), яка до дня смерті була зареєстрованою у спірному будинку (а. с. 51). Після її смерті відкрилася спадщина.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_10 (а. с. 43), який до дня смерті був зареєстрованим у спірному будинку (а. с. 53).
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_6 (а. с. 39), який до дня смерті також був зареєстрованим у спірному будинку (а. с. 50), тому, як спадкоємець першої черги (син), який постійно проживав із ОСОБА_9 та ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, прийняв спадщину після їхньої смерті (докази про його відмову від цієї спадщини у матеріалах справи відсутні), до спадкової маси якої належить також і спірний будинок.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , доньці ОСОБА_6 (а. с. 38) на день його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) виповнилось 14 років, а тому вона вважається такою, що прийняла спадщину після смерті батька (частина четверта статті 1268 ЦК України).
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права касаційного оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків.
Саме по собі набуття особою, яка не брала участі у справі, права власності на майно щодо якого виник спір, після ухвалення рішення судом першої інстанції, не обов'язково свідчить про те, що судовим рішенням вирішено питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків. Натомість питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.
Зазначений правовий висновок викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження
№ 14-726цс19).
У касаційній скарзі ОСОБА_3 як особа, яка не брала участі у справі, посилається на те, що оскаржуваною постановою Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року вирішено питання про його права та інтереси, оскільки на час розгляду справи апеляційним судом йому належалоправо власності на спірний будинок, який він набув на підставі договору купівлі-продажу від 16 червня 2020 року, укладеним з ОСОБА_8 , посвідченого приватним нотаріусом Бродівського районного нотаріального округу Кривіцькою М. А., зареєстрованого у реєстрі за № 970. Апеляційний суд під час перегляду рішення Бродівського районного суду Львівської області від 19 листопада 2019 рокуза апеляційною скаргою ОСОБА_2 мав вирішити питання про залучення його до участі у справі, оскільки він є власником спірного будинку.
Верховний Суд відхиляє такі доводи касаційної скарги, оскільки спір у цій справі виник між спадкоємцями щодо спадкового майна, зокрема між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Суд апеляційної інстанції, діючи у межах повноважень визначених статтею 367 ЦПК України, перевіряв законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги та дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності у порядку спадкування, оскільки до участі у справі не залучена ОСОБА_2 , яка є спадкоємицею, що претендує на отримання у спадщину спірного будинку. Тому оскаржуване судове рішення стосується лише спадкових прав зазначених осіб. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний суд не вирішував питання про права та інтереси заявника ОСОБА_4 .
Отже, після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 , поданою ним з підстав вирішення судом апеляційної інстанції питання про його права та інтереси, встановлено, що оскаржуваним судовим рішенням питання про його права та інтереси не вирішувалося, а тому є підстави для закриття касаційного провадження.
Зважаючи на наявність підстав для закриття касаційного провадження, Верховний Суд правильність по суті вирішення судами попередніх інстанцій спору у цій справі не оцінює.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу (частина друга статті 396 ЦПК України).
Отже, оскільки після відкриття касаційного провадження Верховним Судом встановлено, що постановою Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року не вирішувалось питання про права та інтереси ОСОБА_4 , який не брав участі у справі, касаційне провадження за його касаційною скаргою підлягає закриттю.
Керуючись статтями 389, 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання ОСОБА_2 , від імені якої діє ОСОБА_11 , про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 задовольнити.
Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бродівської міської ради Львівської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування закрити.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Яремко
А. С. Олійник
Г. І. Усик