18 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 645/1561/17
провадження № 61-2793ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Фрунзенського районного суду міста Харкова від 13 вересня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року у справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та підігрів води,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що заочним рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 14 лютого 2018 року позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання в розмірі 26 902,87 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Харківські теплові мережі» 3 % річних в сумі 335,15 грн, інфляційні витрати в сумі 2 816,47 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Фрунзенського районного суду міста Харкова від 11 квітня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 14 лютого 2018 року залишено без задоволення.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 07 серпня 2018 року заочне рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Харківські теплові мережі» витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 600,00 грн, судові витрати компенсовано за рахунок держави. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
13 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у якій просить скасувати заочне рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 14 лютого 2018 року у цій справі в межах строку позовної давності, повернути на пенсійний рахунок ОСОБА_1 протизаконно здійснені виконавчі відрахування приватним виконавцем Цимбал С. В., та відшкодувати відповідачу моральну та майнову шкоду, спричинену незаконними діями співробітників КП «Харківські теплові мережі» і приватним виконавцем Цимбал С. В. солідарно в сумі 35 000,00 грн.
Заява обґрунтована тим. що 06 листопада 2019 року приватний виконавець Цимбал С. В. виніс постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 60523832, ВП № 60525563 за виконавчими листами № 645/1561/17, які видані 11 квітня 2019 року Фрунзенським районним судом міста Харкова. 11 листопада 2019 року цей приватний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60564109 у цій справі про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Проте, на першому аркуші виконавчого листа зазначено дата видачі листа 14 лютого 2018 року, тобто виконавчий лист був виписано саме у день винесення рішення суду суддею по зазначеній справі. Згідно п. 29.32 «Інструкції з діловодства місцевих та загальних судів» зазначено, що виконавчі листи видаються після набрання чинності рішення суду законної сили, за заявою стягувача. Тобто, як виконавчі листи були виписані передчасно, задовго до набрання рішення законної сили. Разом з тим, зазначає, що приватний виконавець Цимбал С. В. порушив закон України № 1404-VІІІЦ від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» де у додатку «Перелік майна на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами», де у п. 6 зазначено «… не має бути звернено стягнення на запис питної води, продукти харчування, необхідні для особистого споживання боржникові з розрахунку на три місяці, або гроші необхідні для придбання запасів питної води, продуктів харчування, необхідні для особистого споживання боржника з розрахунку трикратного розміру мінімальної заробітної плати, що діє на день звернення стягнення на кожну особу». Але, приватний виконавець Цимбал С. В. не вважає, що його дії порушують законодавство України.
ОСОБА_1 , вказує, що спочатку позовна заява була оформлена у межах строку позовної давності на суму біля 2 600,00 грн, яку він отримав без перешкод поштою. Згодом, цей позов зник з квартири відповідача, але залишилася роздруківка за послуги КП «Харківські теплові мережі» де представлені розрахунки за послуги у межах строку позовної давності, а саме за 2015-2017 роки. З цього документу виходить що борг за послуги ХТМ у це період часу, тобто протягом останніх трьох років надання субсидії, взагалі не існував. Як наслідок цього злочину у Фрунзенському районному суді міста Харкова з'явився новий позов на суму 26 902,00 грн, де представлені до сплати неверіфіковані дані бухгалтерії КП «Харківські теплові мережі» далекого за межами позовної давності, які раніше вже тричі були предметом розгляду, та оскарженні ОСОБА_1 в суді.
ОСОБА_1 зазначив, що нововиявленими обставинами у справі, які не були відомі суду, є відсутність оригіналів первинних документів у позивача по справі № 645/1561/17, позовної заяви КП «Харківські теплові мережі» та виконавчого листа Фрунзенського районного суду міста Харкова на примусове рішення суду від 14 лютого 2018 року, незаконна відмови судді Фрунзенського районного суду міста Харкова Бондарєвої І. В. у перегляді заочного рішення у справі.
Ухвалою Фрунзенського районного суду міста Харкова від 13 вересня 2021 року поновлено ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду із заявою про перегляд рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 14 лютого 2018 року за нововиявленими обставинами. У задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 14 лютого 2018 року відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами мотивована тим, що заява не містить належного обґрунтування про існування нововиявлених обставин, передбачених пунктом 2 частини другої статті 423 ЦПК України, твердження заявника про підроблення позовної заяви та збільшення позовних вимог, є безпідставним, оскільки до заяви не додано будь-яких доказів, які б свідчили про наявність зазначених обставин. Посилання заявника на порушення норм матеріального та процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції було предметом апеляційного розгляду справи, за результатами якої ухвалено постанову Апеляційним судом Харківської області від 07 серпня 2018 року, яка набрала законної сили. Посилання ОСОБА_1 щодо порушення приватним виконавцем ЗУ «Про виконавче провадження» та порушення оформлення та видачі виконавчих листів, також не є нововиявленими обставинами у розумінні статті 423 ЦПК України. Роз'яснив заявнику право звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця.
Постановою Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року ухвалу Фрунзенського районного суду міста Харкова від 13 вересня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд виходив з того, що ухвала суду першої інстанції обґрунтована та постановлена з дотриманням норм матеріального та норм процесуального права.
16 лютого 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу з пропуском строку на касаційне оскарження, в якій заявник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Клопотання мотивовано тим, що заявник отримав повний текст оскарженого судового рішення 14 січня 2022 року. Строк на касаційне оскарження пропущений (два дні) через погіршення стану здоров'я заявника, особи з інвалідністю І групи.
Відповідно до частин першої-третьої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Доводи клопотання свідчать про наявність підстав для поновлення строку заявнику на касаційне оскарження.
Згідно із частиною першою статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій у порушення норм матеріального і процесуального права не дали належної оцінки доводам заяви і необґрунтовано відмовили у задоволенні заяви.
У відкритті касаційного провадження належить відмовити з таких підстав.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України свідчить, що нововиявленими обставинами є обставини, які: існували на час розгляду справи, не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; є істотними, тобто належать до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Обставини, які вважаються нововиявленими, повинні одночасно відповідати цим вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 752/4955/17 викладено висновок про те, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Суди правильно вважали, щообґрунтування заяви ОСОБА_1 тим, що суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності поза межами строку позовної давності, порушив порядок оформлення та видачі виконавчих листів, а приватний виконавець порушив вимоги Закону України «Про виконавче провадження» можуть свідчити про порушення норм матеріального і процесуального права і не дають підстав для перегляду заочного рішення за нововиявленими обставинами.
Виходячи з цього суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про перегляд оскарженого судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки вказані обставини не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України.
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження належить відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування апеляційним судом матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо його застосування.
Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Фрунзенського районного суду міста Харкова від 13 вересня 2021 року та постанови Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Фрунзенського районного суду міста Харкова від 13 вересня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року у справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та підігрів води.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді М. М. Русинчук
Н. О. Антоненко
І. О. Дундар