Постанова
Іменем України
27 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 698/756/20
провадження № 61-2444св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області у складі судді Лазаренка В. В. від 26 жовтня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Єльцова В. О., Бородійчука В. Г., від 12 січня 2022 року, і виходить з наступного.
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту та поділ майна, що є спільною власністю подружжя.
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що в квітні 2018 році вони разом з відповідачем працювали за кордоном, проживали однією сім'єю і мали спільний бюджет. На початку жовтня 2018 року вони приїхали в смт. Єрки Катеринопільського району і подали заяву про реєстрацію шлюбу до Єрківської селищної ради Катеринопільського району. У цей час вона була уже вагітна. Оскільки вони продовжували жити однією сім'єю, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, то 14 листопада 2018 року за спільні кошти купили житловий будинок та земельну ділянку. Позивачка зазначала, що у грудні 2018 року вона зареєстрували шлюб з відповідачем, а ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . Шлюбні відносини були припинені 18 травня 2020 року, шлюб розірвано рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області.
ОСОБА_1 вказувала, що після розірвання шлюбу відповідач позбавив її можливості проживати в придбаному будинку. Угоди про добровільний поділ майна, що є спільною власністю, між ними не досягнуто. Вважала, що житловий будинок та земельну ділянку необхідно розподілити в рівних долях між нею та відповідачем, виділивши кожному по 1/2 ідеальній частині. Повідомляла, що спір з відповідачем в досудовому порядку вирішити не вдалося.
Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила позов задовольнити: встановити факт проживання її та ОСОБА_2 однією сім'єю як чоловіка та жінки в незареєстрованому шлюбі з квітня 2018 року до дня реєстрації шлюбу - 03 грудня 2018 року; виділити кожному з подружжя по 1/2 ідеальній частині житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 : житлового будинку, веранди, ганку, сараю 1980 року побудови, сараю 1980 року побудови, сараю 1975 року побудови, убиральні, льоху, огорожі, воріт з хвірткою, та 1/2 частині земельної ділянки, площею 0,2811 га, з цільовим призначенням - для обслуговування будинку та прибудинкової території, розташованої по АДРЕСА_1
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області
від 26 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 03 листопада 2018 року
до 03 грудня 2018 року.
Виділено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 ідеальній частині житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 : житлового будинку, веранди, ганку, сараю 1980 року побудови, сараю 1980 року побудови, сараю 1975 року побудови, убиральні, льоху, огорожі, воріт з хвірткою, та 1/2 частині земельної ділянки площею 0,1497 га з цільовим призначенням - для обслуговування будинку та прибудинкової території, розташованої по АДРЕСА_1 , загальною вартістю 34 583, 00 грн кожна частина, без виділення в натурі.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони тривалий час проживали разом, вели спільне господарство та спільно придбали нерухоме майно - житловий будинок і земельну ділянку. При цьому факт проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу слід встановити з 03 листопада 2018 року по 03 грудня 2018 року, оскільки беззаперечних доказів про спільне проживання, спільний бюджет та ведення спільного господарства за інший час суду надано не було. Оскільки спірне майно було придбано в період спільного проживання однією сім'єю позивачки та відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне майно є спільною власністю сторін і підлягає поділу між ними в рівних частинах.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 12 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 26 жовтня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої дійшов правильного висновку про те, що позивачкою доведено, а відповідачем не спростовано факт того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 03 листопада 2018 року по 03 грудня 2018 року, тобто з моменту подачі заяви про реєстрацію шлюбу між сторонами. Спірний будинок та земельна ділянка згідно з договорами купівлі-продажу від 14 листопада 2018 року придбані відповідачем у період проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Отже на вказане майно поширюється режим спільної сумісної власності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11 лютого 2022 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області
від 26 жовтня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду
від 12 січня 2022 року і ухвалити нове судове рішення про відмову
у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 129/2115/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 331/8757/14-ц, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 450/1686/17 та від 14 липня 2020 року у справі № 552/5693/18, (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У касаційній скарзі заявниквказує, що позивачка при зверненні до суду із цим позовом та до закриття підготовчого провадження не заявляла вимоги про встановлення факту проживання сторін спору однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Ані позивачка, ані її представник не змінювали предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання. Вирішуючи спір, суди фактично вийшли за межі позовних вимог. Заявник також вказує, що спірне домоволодіння придбане до укладення шлюбу за його особисті кошти. Суди не здобули жодних доказів, які б підтверджували факт придбання спірного будинковолодіння за спільні кошти сторін спору.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру № 78322-2019 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Дата внесення в реєстр 08 листопада 2016 року.
Із заявою про державну реєстрацію шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулись до виконавчого комітету Єрківської селищної ради Катеринопільського району Черкаської області 02 листопада 2018 року, шлюб зареєстровано 03 грудня 2018 року, актовий запис № 7.
Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 14 листопада 2018 року, технічного паспорту на житловий будинок ОСОБА_2 придбав житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в смт. Єрки Катеринопільського району Черкаської області, який розташований на земельній ділянці площею 0,1497 га, кадастровий номер 7122255400:01:002:0311. Домоволодіння складається з: житлового будинку «А», веранди «а», ганку «В», сараю 1980 року побудови «В», сараю 1980 року побудови «Г», сараю 1975 року побудови «Д», убиральні «Е», льоху «п», огорожі № 1 та № 2, воріт з хвірткою № 3. Ціна продажу 25 000, 00 грн.
Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 14 листопада 2018 року ОСОБА_2 отримав у власність земельну ділянку площею 0,1497 га, кадастровий номер 7122255400:01:002:0311, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_1 . Оцінка землі складає 14 536, 00 грн. Продаж вчинено за 5 000, 00 грн.
Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15 листопада 2018 року № 145507783 та № 145514637 ОСОБА_2 є власником житлового будинку «А» по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1497 га, кадастровий номер 7122255400:01:002:0311, за тією ж адресою, що також підтверджується державним актом на земельну ділянку серії ЯК № 188419.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 03 грудня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено шлюб, прізвище ОСОБА_4 після реєстрації шлюбу - ОСОБА_5 .
Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 11 червня 2019 року батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 18 травня 2020 року у справі № 698/188/20 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Судом першої інстанції були допитані свідки, які підтвердили факт спільного проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 після повернення в Україну із Чехії у жовтні 2018 року.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
У відповідності до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частиначетверта статі 3 СК України)
Відповідно до частини першої статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8цього Кодексу (частина друга статті 74 СК України).
Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки.
Встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім'єю, за умови, що вони не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, презюмує виникнення їх спільної сумісної власності на майно, набуте ними за час спільного проживання.
За змістом статті 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу, набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто, речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільнихкоштів подружжя, кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди, страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність, допустимість і достатність таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Частиною першою статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту проживання сторін спору як чоловіка і жінки однією сім'єю з 03 листопада 2018 року (враховуючи дату подання спільної заяви про державну реєстрацію шлюбу, покази свідків та вагітність позивачки) по 03 грудня 2018 року (дата державної реєстрації шлюбу), а отже і про те, що спірне майно, яке було придбано 14 листопада 2018 року, належить сторонам на праві спільної сумісної власності, оскільки придбано під час перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах.
Судами також було враховано ту обставину, що сторони спору перебували разом за кордоном (в Чехії) та з моменту повернення в Україну та подачі заяви про реєстрацію шлюбу проживали разом і вели спільне господарство.
Судом апеляційної інстанції взято до уваги, що ОСОБА_2 наголошував на тому, що у зв'язку із вагітністю ОСОБА_1 після повернення в Україну з-за кордону у листопада 2018 року, остання не працювала, а він працював та утримував позивачку, вони проживали разом, вели спільне господарство, садили город, вирощували худобу.
Відповідачем не спростовано презумпцію спільності права власності сторін спору на спірне майно, не надано належних доказів на підтвердження доводів про те, що майно, яке є предметом спору, було придбано за його особисті кошти.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Слід також зазначити, що у судовому засіданні 14 липня 2021 року в присутності відповідача суд першої інстанції прийняв уточнену позовну заяву ОСОБА_1 . Відповідач не заперечував щодо прийняття до розгляду судом уточнених позовних вимог, приймав участь в наступних судових засіданнях.
Колегія суддів враховує, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Таким чином доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті без додержання норм матеріального і процесуального права.
За встановлених у цій справі обставин висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, висловленим у постановах, на які послався заявник у касаційній скарзі.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 26 жовтня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 12 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович