Постанова
Іменем України
27 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 333/2848/20
провадження № 61-14047св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Шоста запорізька державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя, у складі судді Холода Р. С.,
від 01 квітня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Кримської О. М., Дашковської А. В.,
від 03 серпня 2021 року,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2 про визнання частки у праві спільної сумісної власності на будинок та визнання права власності.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовано тим, що
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_4 , спадкоємцями якої є він та відповідач ОСОБА_2 , - чоловік померлої.
За життя ОСОБА_4 як член обслуговуючого кооперативу садівничого товариства «Спутник» отримала у користування земельні ділянки АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 . Впродовж 2009-2010 років ОСОБА_4 разом з ОСОБА_2 на зазначених земельних ділянках за спільні кошти та власними силами побудували садовий будинок, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 вважав, що спірний садовий будинок є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , як такий що збудовано під час їхнього шлюбу, а отже 1/2 частина входить до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 .
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд:
- визнати, що частка спадкодавця ОСОБА_4 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності подружжя на будинок АДРЕСА_1 , становить 1/2 частину;
- визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на 1/4 частку зазначеного будинку.
У вересні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання садового будинку АДРЕСА_1 , його особистою приватною власністю, посилаючись на те, що вказане майно набуто ним до шлюбу з ОСОБА_4 .
Короткий зміст оскаржених судових рішень
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня
2021 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 26 квітня 2021 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано, що 1/2 частина садового будинку АДРЕСА_1 , є часткою спадкодавця ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності подружжя.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку садового будинку АДРЕСА_1 , у порядку спадкування після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні інших вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 827,99 грн.
У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Суд першої інстанції встановив, що спірний будинок є спільною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , оскільки право власності на нього виникло у період їх шлюбу. Вирішуючи питання, щодо розміру частки ОСОБА_1 у спадковому будинку,суд виходив із того, що спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 окрім ОСОБА_1 є також ОСОБА_3 (син спадкодавця) та ОСОБА_2 (чоловік спадкодавця), які у встановленому законом порядку не відмовилися від своєї частки у спадковому майні, а тому належна ОСОБА_4 1/2 частина спірного садового підлягає поділу між її спадкоємцями у рівних частинах.
Вимоги ОСОБА_2 про визнання спірного садового будинку його особистою приватною власністю суд визнав недоведеними.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 03 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2021 року в частині визнання 1/2 частини садового будинку АДРЕСА_1 , часткою спадкодавця ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності подружжя скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що спірний садовий будинок є спільним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , як такий, що придбаний ними у шлюбі, і що частки кожного із подружжя є рівними.
Скасовуючи рішення районного суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскарженим судовим рішенням вирішено питання про права
ОСОБА_4 , яка не може бути стороною процесу, та у зв'язку зі смертю не має цивільної процесуальної правосуб'єктності, що суперечить вимогам статей 25, 46 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
В поданій у серпні 2021 року касаційній скарзі на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 серпня 2021 рокуОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 та задоволення вимог його зустрічного позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2021 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 серпня 2021 року у справі
№ 333/2848/20.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У жовтні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржені судові рішення, суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у справі № 911/3594/17, а також висновки Верховного Суду у справах № 925/1121/17, № 916/675/15, № 363/4852/17,
№ 910/10987/18, № 363/4852/17, № 910/10987/18.
ОСОБА_2 стверджує, що набув право власності на спірний садовий будинок до укладення шлюбу з ОСОБА_4 , на підтвердження чого надав відповідні докази, належну оцінку яким суди попередніх інстанцій не здійснили.
Також ОСОБА_2 вважає, що ОСОБА_1 при зверненні до суду було надмірно сплачено судовий збір, який не підлягає стягненню з відповідача, а може бути повернутий за відповідним клопотанням позивача.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 лютого 2009 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та
ОСОБА_2
05 лютого 2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Комишувахської селищної ради Оріхівського району Запорізької області Ананьєвською А. В. проведено реєстрацію права власності за
ОСОБА_2 на садовий будинок АДРЕСА_1 , садівниче товариство « Спутник ».
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла.
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є сини: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а також чоловік - ОСОБА_2 .
Постановою державного нотаріуса Шостої запорізької державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) № 610/02-31 від 02 травня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 на садовий будинок АДРЕСА_1 , у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів.
30 квітня 2008 року ОСОБА_2 звернувся до голови садового товариства «Спутник» із заявою про прийняття його у члени товариства та виділення йому земельної ділянки.
Згідно з квитанціями до прибуткового касового ордеру № 284 від 02 травня
2008 року, № 462 від 05 червня 2008 року, № 350 від 19 червня 2008 року та № 361 від 18 серпня 2008 року ОСОБА_2 вносив до садового товариства «Спутник» членські внески та внески на розвиток садового товариства.
Згідно довідки № 2 від 18 січня 2019 року, виданої головою обслуговуючого кооперативу садового товариства «Спутник», ОСОБА_2 є членом кооперативу та володільцем ділянок АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 на яких розташований садовий будинок.
ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у 2009 році вносили до садового товариства «Спутник» членські внески.
З довідки, виданої 04 травня 2020 року ОСОБА_7 , яка із 2009 року по 2012 рік працювала на посаді бухгалтера садівничого товариства «Спутник», судами встановлено, що ОСОБА_4 була здійснена оплата за ділянки АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 по членським внескам, оплата за технічну воду та електроенергію.
Згідно з квитанціями до прибуткового касового ордеру ОСОБА_2 у період з 2012 року по 2014 рік, у 2016 році та в період з 2018 року по 2019 рік (включно) вносив бухгалтеру садового товариства «Спутник» оплату за електроенергію та воду.
Відповідно до прибутково-касових ордерів, ОСОБА_4 у 2007-2008 роках вносила бухгалтеру садового товариства «Спутник» оплату за воду та електроенергію та членські внески.
ОСОБА_2 надано суду копію розписки від 30 серпня 2008 року від імені ОСОБА_8 про те, що останній отримав за проданий ним будинок на ділянці АДРЕСА_4 грошові кошти у сумі 1 500 доларів США в кооперативі «Спутник», свідком чого зазначено ОСОБА_9 .
Позиція Верховного Суду
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом (-ами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального прававиключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
Конструкція статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя у судовому порядку у разі оспорювання ним поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема майно, набуте нею, ним до шлюбу (пункт 1 частини першої статті 57 СК України).
Встановивши, що спірний садовий будинок, право власності на який набуто ОСОБА_2 у період перебування в шлюбі із ОСОБА_4 , є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а презумпція спільності права власності на майно подружжя відповідачем не спростована, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 увійшла 1/2 частина садового будинку АДРЕСА_1 .
Передбачених статтею 57 СК України підстав для визнання спірного садового будинку особистою власністю відповідача судами не встановлено.
При цьому, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили як доказ придбання ОСОБА_2 спірного садового будинку до укладення шлюбу із ОСОБА_4 розписку ОСОБА_8 від 30 серпня 2008 року, навівши відповідні мотиви, з якими погоджується і Верховний Суд.
Майнові права на земельні ділянки в садівничому товаристві «Спутник» не є предметом спору у цій справі.
Відповідно до частини першої статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними
(частина перша статті 1267 ЦК України).
ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , як спадкоємці першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , що прийняли спадщину, мають право на спадкування вказаного майна (1/2 частина садового будинку АДРЕСА_1 ) у рівних частках, тобто по 1/6 частині кожен.
Доводи касаційної скарги переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі та незгоди із обставинами встановленими судами і наданою ними оцінкою доказам.
Натомість встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
З урахуванням встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду у справі № 911/3594/17 та висновкам Верховного Суду у справах № 925/1121/17, № 916/675/15, № 363/4852/17, № 910/10987/18, № 363/4852/17, № 910/10987/18, на які посилався заявник в касаційній скарзі.
Підстав для зміни рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя
від 01 квітня 2021 року, в частині вирішення питання про судові витрати Верховним Судом не встановлено.
Отже, суд першої інстанції, з урахуванням змін,внесених за результатами апеляційного перегляду справи, а також апеляційний суд правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, підстави для скасування яких відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України оскаржені судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених рішення районного суду, з урахуванням внесених в ході апеляційного перегляду справи змін, та постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2021 року, з урахуванням змін, внесених в ході апеляційного перегляду справи, та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта