Ухвала
18 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 404/2210/21
провадження № 61-3486 ск22
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Черненка В. В., Єгорової С. М., Чельник О. І., від 24 лютого 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Бершадського Сергія Миколайовича, щодо незаконного арешту (опису) заставного майна, заінтересована особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною скаргою, посилаючись на те, що в межах виконавчого провадження № 64029734, приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Бершадським С. М. (далі - приватний виконавець) було здійснено незаконні заходи з примусового виконання виконавчого листа про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 23 802,77 дол. США.
Просив суд скасувати постанови про арешт майна боржника від 04 січня 2021 року, про опис та арешт майна (коштів) боржника від 17 лютого 2021 року, постанову щодо призначення суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні від 23 лютого 2021 року та дій щодо примусової реалізації квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 03 листопада 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконними та протиправними дії приватного виконавця щодо арешту (опису) нерухомого майна та примусової реалізації житлового будинку, належного ОСОБА_1 , яке є заставним майном та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано постанови приватного виконавця у ВП № 64029734 від 17 лютого 2021 року про опис та арешт майна (коштів) боржника та від 23 лютого 2021 року про призначення суб'єкта оціночної діяльності. В задоволенні решти вимог скарги відмовлено.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 24 лютого 2022 року ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 03 листопада 2021 року скасовано, скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв'язку з пропуском заявником десятиденного строку на оскарження дій приватного виконавця.
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 06 квітня 2022 року, ОСОБА_1 просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваної постанови він отримав 21 березня 2022 року. Заява підлягає задоволенню, оскільки обставини, на які посилається заявник, свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що приватним виконавцем не надано жодних доказів направлення оскаржуваних постанов засобами поштового зв'язку скаржнику. Ознайомившись із матеріалами виконавчого провадження 19 березня 2021 року, він не пропустив десятиденний строк звернення до суду, подавши скаргу на дії виконавця 26 березня 2021 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її необгрунтованість, з огляду на таке.
Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом статті 1, частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Судами встановлено, що 04 січня 2021 року приватний виконавець відкрив виконавче провадження № 64029734 з примусового виконання виконавчого листа № 390/1569/15-ц, виданого 06 квітня 2016 року, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 23 802,77 дол. США. Того ж дня винесено постанову про арешт майна боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної суми винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 740 815,18 грн. 17 лютого 2021 року у присутності боржника ОСОБА_1 винесено постанову про опис та арешт його майна, про що свідчить підпис останнього.
Виходячи із норм статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Статтею 449 ЦПК України встановлено строк для звернення зі скаргою, зокрема скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
Відповідно до положень частин першої, шостої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення, про що постановляє ухвалу.
Залишаючи скаргу без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 звертаючись зі скаргою до суду першої інстанції 26 березня 2021 року пропустив встановлений законом десятиденний строк на оскарження дій приватного виконавця про опис та арешт його майна постановою від 17 лютого 2021 року, оскільки своїм підписом підтвердив свою обізнаність про арешт майна та прийняття на відповідальне зберігання арештованого майна. Отже, саме з 17 лютого 2021 року, а не з моменту ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 19 березня 2021 року, ОСОБА_1 був достовірно обізнаний про арешт його майна та початок процедури його примусової реалізації у випадку невиконання виконавчого документу. Встановивши обставини, що саме з з цього часу для ОСОБА_1 почався перебіг десятиденного строку для оскарження дійприватного виконавця, який заявник пропустив і не ставив питання про його поновлення, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про залишення скарги без розгляду.
При цьому суд апеляційної інстанції не надавав оцінку дотримання заявником строків звернення до суду з вимогами щодо перевірки дій виконавця в частині примусової реалізації арештованого майна боржника, оскільки відмова судом першої інстанції в задоволенні цієї частині скарги не оскаржувалась в апеляційному порядку ні виконавцем, ні сторонами виконавчого провадження.
Доводи касаційної скарги про те, що заявникне був обізнаний про оскаржувані постанови є необґрунтованими, оскільки не містять у собі посилань на обставини чи докази, які спростовують висновки суду попередньої інстанції, а зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції та переоцінки встановлених судами обставин, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку щодо незаконності і неправильності судового рішення.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.
Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування статей 126, 449 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наслідки розгляду такої скарги не мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.
Керуючись статтею 390, частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження судового рішення апеляційної інстанції.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 лютого 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Бершадського Сергія Миколайовича, щодо незаконного арешту (опису) заставного майна, заінтересована особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста».
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара