Ухвала
13 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 760/21886/20
провадження № 61-3387 ск22
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В., від 24 січня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на рішення державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Київ) Саковича Станіслава Юрійовича та зобов'язання вчинити дії, заінтересована особа - ОСОБА_1 ,
У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаною скаргою, посилаючись на те, що державний виконавець Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сакович С. Ю. (далі - державний виконавець) 08 січня 2019 року незаконно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 47013131. Зазначив, що він як стягувач за вказаним провадженням не отримав від боржника ОСОБА_1 у повному обсязі (9 000,00 доларів США) грошові кошти, які стягнуті на підставі виконавчого листа № 2609/23087/12.
Оскільки фактичного повного виконання рішення не відбулося, просив визнати незаконною та скасувати вказану постанову та зобов'язати державного виконавця відновити виконавче провадження № 47013131.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києвау складі судді Усатової І. А. від 16 лютого 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2022 року ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 16 лютого 2021 рокускасовано та постановлено нове судове рішення про часткове задоволення скарги. Визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 08 січня 2019 року.
До Верховного Суду 25 лютого 2022 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просив її скасувати та та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
До касаційної скарги додав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, однак суд вважає , що заявник не пропустив такий строк, подавши скаргу 25 лютого2022 року.
Дослідивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у зв'язку з її необґрунтованістю.
Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом статті 1, частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 цього ж Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Виходячи із норм статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Судами встановлено, що на примусовому виконанні у державного виконавця перебував виконавчий лист № 2609/23087/12, виданий Солом'янським районним судом міста Києва 13 червня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 9 000,00 доларів США, що в еквіваленті становить 71 937,00 грн.
08 січня 2019 року державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки надано докази про стягнення з боржника на користь стягувача 71 937,00 грн.
Скасовуючи означену постанову державного виконавця як незаконну, суд апеляційної інстанції вважав, що сплата боржником 71 937,00 грн не є повним фактичним виконанням судового рішення, оскільки стягненню підлягала грошова сума у розмірі 9 000,00 доларів США.
Верховний Суд погоджується з такими висновками суду, оскільки такий підхід відповідає сталій судовій практиці, згідно з якою, якщо судом ухвалено рішення про стягнення боргу в іноземній валюті, стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України не вважається належним виконанням (схожі за змістом висновки викладені у постановах Велика Палата Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №761/12665/14-ц, від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц, Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі №303/6057/17, від 08 грудня 2021 року у справі № 1622/13706/2012, тощо).
Встановивши, що стягувач не отримав належні йому кошти у розмірі 9 000,00 доларів США, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що виконавчий лист № 2609/23087/12 не було виконано у повному обсязі та підстави для закриття виконавчого провадження у зв'язку з повним виконанням судового рішення відсутні. За таких обставин суд обґрунтовано скасував ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні скарги щодо закінчення виконавчого провадження та правильно частково задовольнив вимоги скарги ОСОБА_2 .
Також колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи касаційної скарги щодо пропуску скаржником строків звернення до суду з цією скаргою.
Статтею 449 ЦПК України встановлено строк для звернення зі скаргою, зокрема скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Встановлено, що стягувач отримав копію оскаржувану постанови про закінчення виконавчого провадження 24 вересня 2020 року. Отже, подавши скаргу із врахуванням вихідних днів 05 жовтня 2020 року, ОСОБА_2 не пропустив визначений законодавством строк на подачу скарги, про що вірно зазначив суд апеляційної інстанції
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку щодо незаконності і неправильності судового рішення, а зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції та переоцінки встановлених судом обставин, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.
Із змісту касаційної скарги та доданих матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.
Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на рішення державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Саковича Станіслава Юрійовича та зобов'язання вчинити дії, заінтересована особа - ОСОБА_1 .
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара