28 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 640/22780/19
адміністративне провадження № К/9901/6415/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Калашнікової О.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року (головуючий суддя - Шевченко Н.М.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року (головуючий суддя - Земляна Г.В., судді: Мєзєнцев Є.І., Файдюк В.В.)
у справі №640/22780/19
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України, Міністра оборони України Загороднюка Андрія Павловича
про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністра оборони України від 15 жовтня 2019 року № 573 про звільнення з військової служби у запас за підпунктом
«г» (у зв'язку з проведенням організаційних заходів) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», поновити на військовій службі;
- зобов'язати здійснити перерахунок та виплатити матеріальне та грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;
- визнати протиправною бездіяльність щодо неукладення нового контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу;
- зобов'язати укласти новий контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що організаційні заходи у Міністерстві оборони України, які зумовили його звільнення з військової служби, не проводилися, рапорт про звільнення ним не подавався, бесіда з питань звільнення також не була проведена, а також протиправно не вирішено з ним питання про укладення нового контракту про проходження військової служби.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністра оборони України від 15 жовтня 2019 року № 573 про звільнення генерал-полковника юстиції ОСОБА_1 з військової служби у запас за підпунктом «г» (у зв'язку з проведенням організаційних заходів) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язано Міністерство оборони України поновити ОСОБА_1 на військовій службі.
Зобов'язано Міністерство оборони України здійснити перерахунок та виплату матеріального та грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з дати незаконного звільнення з військової служби - 15 жовтня 2019 року, по дату фактичного поновлення на військовій службі.
Визнано протиправною бездіяльність Міністра оборони України ОСОБА_2 щодо не укладання нового контракту з генерал-полковником юстиції ОСОБА_1 про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу.
Зобов'язано Міністра оборони України укласти з генерал-полковником юстиції ОСОБА_1 новий контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року пункт 4 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: «Стягнути з Міністерства оборони України за час вимушеного прогулу грошове забезпечення з 15 жовтня 2019 року по 23 вересня 2020 року в розмірі 543 657,90 грн без врахування відповідних зборів».
Пункт 6 резолютивної частини рішення скасовано та в цій частині прийнято нове рішення про зобов'язання Міністра оборони України повторно розглянути рапорт генерала-полковника юстиції Матіоса А.В. від 21 червня 2019 року щодо укладання нового контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах офіцерського складу.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
5. Міністерство оборони України звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішенням судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
6. Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
7. Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року справу призначено до розгляду в письмовому провадженні на 24 лютого 2022 року. У зв'язку із запровадженням Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, воєнного стану через акт відкритої агресії з боку Російської Федерації, а також, враховуючи наказ Голови Верховного Суду від 02 березня 2022 року №29/0/8-22 «Про встановлення особливого режиму роботи Верховного Суду в умовах воєнного стану», з метою забезпечення безперервності правосуддя, ця скарга розглядається у перший день можливості вчинення процесуальних дій.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом Генерального прокурора України від 26 серпня 2014 року № 1906-ц ОСОБА_1 призначено заступником Генерального прокурора України - Головним військовим прокурором за строковим трудовим договором, до призначення на цю посаду військовослужбовця, звільнивши його з посади заступника Генерального прокурора України - начальника Головного управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату та нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Генеральної прокуратури України.
9. Наказом Міністра оборони України від 11 жовтня 2014 року № 609 з генерал-майором запасу ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на п'ять років, прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу та відряджено до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі для призначення на посаду заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора.
10. Листом від 2 вересня 2019 року № 220/4484 Міністерство оборони України у зв'язку зі службовою необхідністю відкликало позивача з Генеральної прокуратури України, а також повідомило про здійснення добору іншого кандидата на посаду заступника Генерального прокурора - Головного військового прокурора відповідно до професійних, освітніх та кваліфікаційних вимог, яким повинен відповідати військовослужбовець для заняття такої посади.
11. На підставі цього листа наказом Генерального прокурора від 2 вересня 2019 року № 807ц звільнено позивача з посади заступника Генерального прокурора - Головного військового прокурора, виключено зі списків особового складу Генеральної прокуратури України та направлено у розпорядження Міністерства оборони України для вирішення питання щодо подальшого проходження військової служби.
12. Наказом Міністра оборони України від 11 вересня 2019 року № 516 відповідно до пункту 154 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України позивача вважати таким, що повернувся до Міністерства оборони України із відрядження для подальшого проходження військової служби та зараховано його у розпорядження Міністра оборони України.
13. Наказом т.в.о. директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 11 вересня 2019 року № 93 зараховано позивача з 11 вересня 2019 року до списків особового складу Департаменту кадрової політики Міністерства та на всі види забезпечення.
14. Наказом Міністра оборони України від 11 жовтня 2019 року № 570 продовжено дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу з 14 жовтня 2019 року на строк, необхідний для прийняття рішення щодо укладення нового контракту.
15. 15 жовтня 2019 року Міністром оборони України внесено подання про звільнення позивача з військової служби у запас у зв'язку з проведенням організаційних заходів. Вказано, що можливості розміщення військовослужбовця на вакантних рівнозначних посадах за основною або спорідненою військовими спеціальностями у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України немає.
16. Наказом Міністра оборони України від 15 жовтня 2019 року № 573 звільнено ОСОБА_1 з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із проведенням організаційних заходів).
17. Наказом директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 1 листопада 2019 року № 119 виключено позивача з 1 листопада 2019 року зі списків особового складу Департаменту та направлено на військовий облік до Печерського районного у місті Києві військового комісаріату.
18. 21 червня 2019 року позивач звернувся до Міністра оборони України з рапортом про укладення нового контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу терміном на п'ять років, та додав два примірника контракту.
19. 16 липня 2019 року Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України було проведено огляд ОСОБА_1 та визнано обмежено придатним до військової служби.
20. Не погоджуючись зі звільненням, а також нерозглядом його рапорту про укладення нового контракту про проходження військової служби, позивач звернувся до суду з позовом.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
21. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що на виконання вимог частини другої статті 77 КАС України не було надано суду жодних доказів проведення у структурі Міністерства оборони України організаційних заходів, які б мали своїм наслідком скорочення посад, які б міг займати позивач на військовій службі за основною або спорідненою військовими спеціальностями, досвідом роботи та рівнем військової служби. Так само не надано доказів неможливості використання позивача на службі, в тому числі шляхом призначення на іншу посаду, яка не підлягає скороченню, що свідчить про недотримання при звільненні вимог пункту 12.2 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
22. Аналіз Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» свідчить про те, що військовослужбовці можуть бути звільненими з військової служби у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів виключно у випадку зайняття ними на час такого звільнення посади, яка скорочується, або посади, яка є рівнозначною тій, що скорочується. Разом з тим, позивач на момент звільнення з військової служби не займав посаду в структурі Міністерства оборони України, а перебував у розпорядженні Міністерства оборони України для вирішення питання щодо подальшого проходження військової служби.
23. Також при звільненні позивача не були виконані вимоги Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України щодо подачі рапорту про звільнення з військової служби та проведення бесіди з питань його звільнення.
24. При вирішенні спірного питання окружний суд також брав до уваги що 2 вересня 2019 року Міністр оборони України відкликав ОСОБА_1 до Міністерства з посади заступника Генерального прокурора - Головного військового прокурора мотивуючи це саме службовою необхідністю. Проте без здійснення призначення позивача на посаду, тобто без реалізації цієї службової необхідності на практиці, 15 жовтня 2019 року позивач звільняється з військової служби, що свідчить про непослідовність дій відповідачів, наслідком чого стало порушення правомірних очікувань позивача на здійснення відповідачами своєї діяльності у межах, окреслених чинним законодавством.
25. Діючим законодавством з питань проходження військової служби не встановлено заборону на укладання нового контракту з військовослужбовцями, яких за медичними показниками визнано обмежено придатними до військової служби.
26. Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та Інструкцією визначено обов'язок укласти новий контракт про проходження військової служби не пізніше ніж як за один місяць до закінчення строку дії чинного контракту. Проте Міністром оборони України, починаючи з 14 вересня 2019 року вчинялася протиправна бездіяльність щодо укладення нового контракту з позивачем.
27. Апеляційний суд вважав, що судом першої інстанції помилково зобов'язано здійснити перерахунок та виплату позивачу матеріального та грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з дати незаконного звільнення з військової служби по дату фактичного поновлення на військовій службі, а тому здійснено розрахунок грошового забезпечення по 23 вересня 2020 року з розрахунку 345 днів вимушеного прогулу х 1 575,82 грн середньоденного розміру грошового забезпечення.
28. В частині зобов'язання Міністра оборони України укласти з позивачем новий контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу, апеляційний суд вважав що окружний суд вийшов за межі своїх повноважень, оскільки право на укладання чи відмову в укладанні контакту належить виключно Міністру оборони України. Таким чином в цій частині позовні вимоги задоволено шляхом зобов'язання повторно розглянути рапорт щодо укладання нового контракту про проходження військової служби та прийняти відповідне рішення за результатами його розгляду.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
29. Міністерство оборони України у своїй касаційній скарзі звертає увагу на те, що справа у суді першої інстанції була розглянута в порядку спрощеного провадження без виклику сторін незважаючи на те, що позивач обіймав посаду заступника Генерального прокурора - Головного військового прокурора та мав військове звання генерал-полковника юстиції.
30. У встановленому процесуальним законом порядку відповідно до статей 49, 51 КАС України відповідачем було подано відзив на позов, в якому заявлено два окремих клопотання, проте окружним судом вони не були розглянуті. Посилання апеляційного суду що були подані пропозиції, а не клопотання, є довільним трактуванням норм законодавства.
31. Посилання суду на недотримання Міністерством при звільнені позивача вимог пункту 12.2 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України є помилковим, оскільки цей пункт стосується звільнення з військової служби у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, а також у разі неможливості переведення на іншу посаду у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та жодним чином не стосується позивача.
32. Посилання суду що можуть бути звільнені з військової служби військовослужбовці у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів виключно у випадку зайняття ними на час такого звільнення посади, яка скорочується, або посади, яка є рівнозначною тій, що скорочується, не відповідає дійсності та спростовується законодавством з питань проходження військової служби, зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
33. Стосовно посилання суду на те, що діючим законодавством з питань проходження військової служби не встановлено заборону на укладання нового контракту з військовослужбовцями, яких за медичними показниками визнано обмежено придатними до військової служби, скаржник зазначає про не визначений порядок укладання нового контракту з військовослужбовцями, яких за медичними показниками визнано обмежено придатними до військової служби. Одночасно такий військовослужбовець не може бути звільнений з військової служби за станом здоров'я на підставі висновку комісії, а Міністр може приймати рішення про укладання нового контракту з таким військовослужбовцем в індивідуальному порядку, виходячи з перспектив та доцільності подальшого його службового використання.
34. У зв'язку з висловленою на початку серпня 2019 року Офісом Президента України позицією щодо доцільності існування військових прокуратур, Міністром оборони України було відтерміновано прийняття рішення щодо укладання нового контракту з ОСОБА_1 до остаточного вирішення зазначеного питання, що підтверджується наказом від 11 жовтня 2019 року № 570. Остаточне рішення щодо подальшого службового використання позивача було прийнято 15 жовтня 2019 року, а саме - звільнення з військової служби.
35. Скаржник у касаційній скарзі звертав увагу на те, що до убуття у 2014 році позивача у розпорядження Генеральної прокуратури України, він не перебував на будь-якій військовій посаді в Міністерстві оборони України чи Збройних Силах України, а відразу після прийняття на військову службу та укладання з ним контракту був направлений до Генеральної прокуратури України на посаду заступника Генерального прокурора - Головного військового прокурора.
36. Також зазначає про помилковість посилання судів на пункт 34 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (який регулює підстави припинення контракту), оскільки до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 33 Положення.
37. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити оскаржувані судові рішення без змін.
38. У обґрунтування відзиву зазначав про те, що твердження відповідача про неправомірність розгляду справи у порядку спрощеного провадження є помилковим, оскільки на час виникнення спірних правовідносин він не обіймав жодної посади, не виконував організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, а перебував у розпорядженні Міністра оборони України.
39. У порядку, визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації», одержано відомості про кількість осіб (8 військовослужбовців), які за результатами медичного огляду визнані обмежено придатними до військової служби, проте з ними з 2 вересня 2019 року укладено новий контракт про проходження військової служби. Також отримано інформацію про кількість військовослужбовців військових прокуратур, з якими Міністерством було укладено новий контракт (68 осіб).
40. Оскаржуваний наказ про звільнення з військової служби не містить посилань на документи щодо ліквідації військових прокуратур, які були ліквідовані 15 березня 2021 року, тобто набагато пізніше його звільнення з військової служби.
41. Відповідно до вимог Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України не пізніше як за три місяці до закінчення строку дії чинного контракту командування військової частини повинно попередити військовослужбовця про намір не укладати з ним новий контракт. У разі невиконання цієї вимоги командування військової частини не може відмовити військовослужбовцю в укладенні нового контракту. Про намір не укладати новий контракт командування повинно попередити військовослужбовця не пізніше ніж за два місяці до подання документів про звільнення. Забороняється відмовляти в укладенні нового контракту або припиняти контракт у порядку не передбаченому законодавством. Рішення про відмову в укладенні нового контракту, розірвання контракту через систематичне невиконання його умов приймається на підставі результатів періодичного оцінювання, з урахуванням рекомендацій комісії і клопотання безпосереднього командира, а також висновків спеціальної комісії. Проте такі вимоги Інструкції не були дотримані відповідачем.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
42. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
43. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрите з підстав, передбачених пунктами 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
44. Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу звільнення з військової служби та бездіяльності щодо розгляду рапорту про укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України.
45. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
46. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта статті 2 Закону № 2232-ХІІ).
47. Відповідно до Закону № 2232-ХІІ Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення).
48. Наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170 відповідно до Закону №2232-ХІІ та Положення затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція).
49. Статтею 26 Закону № 2232-ХІІ встановлено підстави звільнення з військової служби.
50. Так, позивача було звільнено на підставі підпункту «г» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ, відповідно до якого контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час дії особливого періоду у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі.
51. Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
52. Пунктом 226 Положення встановлено що військовослужбовці звільняються з військової служби у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів:
1) при скороченні посади, яку військовослужбовець займає, у тому числі при ліквідації (розформовуванні), реорганізації військових частин або державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів, у разі неможливості використання цього військовослужбовця на військовій службі;
2) при скороченні рівнозначних посад у межах їх загальної чисельності, які підлягають заміщенню військовослужбовцями з однаковою військово-обліковою спеціальністю, зокрема, якщо займана ними посада не підлягає скороченню, за їх згодою (для військовослужбовців, які мають право на пенсію).
53. Відповідно до пункту 12.2 Інструкції звільнення військовослужбовців з військової служби у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, а також у разі неможливості переведення на іншу посаду у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі здійснюється у разі неможливості їх використання на службі.
Неможливість використання військовослужбовців на військовій службі визначається відсутністю вакантних рівнозначних посад за основною або спорідненою військовими спеціальностями, що підтверджується відповідними кадровими органами, у межах:
оперативного командування, з'єднань, військових частин, установ і закладів, підпорядкованих командуванням видів, органам військового управління родів військ і спеціальних сил Збройних Сил України, Генеральному штабу Збройних Сил України, Міністерству оборони України, - для осіб рядового складу, сержантського і старшинського складу;
Збройних Сил України - для осіб офіцерського складу.
54. У підтвердження проведення у Міністерстві оборони України організаційних заходів, які стали підставою для вирішення питання про звільнення позивача з військової служби, відповідач у судах першої та апеляційної інстанцій зазначав, що організаційні заходи, що проводяться в 2019-2020 роках пов'язані з докорінним переформуванням апарату Міністерства оборони України, а також переходу Генерального штабу та Збройних Сил України на нову J-структуру, прийняту в арміях країн-членів НАТО. Під час цих заходів зменшується частка військовослужбовців апарату Міністерства оборони України, а також посад вищого офіцерського складу.
55. У той же час ні в судах попередніх інстанцій, ні в обґрунтування касаційної скарги відповідач не надав відповідних доказів проведення таких організаційних заходів.
56. Також відповідно до пункту 226 Положення звільнення військовослужбовця з військової служби у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів можливо у випадках скорочення посади, яку він займає (у разі неможливості використання на військовій службі), та скорочення рівнозначних посад. Проте після повернення у зв'язку із службовою необхідністю з Генеральної прокуратури України до Міністерства оборони України позивач не був призначений на посаду, а перебував у розпорядженні Міністерства для вирішення питання щодо подальшого проходження військової служби. Відповідно позивач не міг бути звільнений з військової служби у зв'язку зі скороченням посади, яку він займає. Також відповідач у судах попередніх інстанцій не пояснив причини неможливості використання позивача на військовій службі та призначення його на посаду, що не підлягала скороченню.
57. Слід звернути увагу що листом Міністерства оборони України від 2 вересня 2019 року позивач був відкликаний з Генеральної прокуратури України у зв'язку зі службовою необхідністю. У той же час така службова необхідність не була реалізована, до 15 жовтня 2019 року позивач перебував у розпорядженні для вирішення питання щодо подальшого проходження військової служби, посада у структурі апарату Міністерства оборони України йому не була запропонована, а оскаржуваним наказом від 15 жовтня 2019 року було звільнено з військової служби.
58. Частиною другою статті 19 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, у разі закінчення строку контракту можуть укласти новий контракт на проходження військової служби.
59. Відповідно до абзацу сьомого пункту 2.13 Інструкції не пізніше як за три місяці до закінчення строку дії чинного контракту командування військової частини повинно попередити військовослужбовця про намір не укладати з ним новий контракт про проходження військової служби. У разі невиконання цієї вимоги командування військової частини не може відмовити військовослужбовцю в укладенні нового контракту про проходження військової служби. Військовослужбовець не пізніше як за три місяці до закінчення строку дії чинного контракту повинен повідомити командування військової частини про свій намір укласти новий контракт. Якщо у цей строк військовослужбовець без поважних причин не повідомив командування військової частини про намір укладати новий контракт про проходження військової служби, то він підлягає звільненню з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту без подання рапорту.
60. Відповідно до пункту 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) військовий комісаріат, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
61. Забороняється відмовляти в укладенні нового контракту або припиняти дію контракту у зв'язку із систематичним невиконанням його умов через інші причини або у порядку, не передбаченому законодавством (абзац другий пункту 2.14 Інструкції).
62. У той же час позивач бажання звільнитися з військової служби не висловлював, відповідний рапорт по команді не подавав. Навпаки, завчасно, 24 червня 2019 року звернувся до Міністра оборони України з рапортом про укладення нового контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу терміном на п'ять років, додав два примірника підписаного ним контракту.
63. Проте відповідач поданий рапорт не розглянув, рішення про укладення нового контракту чи про відмову не прийняв, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до правомірного висновку про зобов'язання Міністра оборони України розглянути рапорт позивача від 21 червня 2019 року про укладення контракту про проходження військової служби.
64. На підставі розпорядження начальника відділу роботи з кадрами Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України від 8 липня 2019 року Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України було проведено медичний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого визнано обмежено придатним до військової служби (свідоцтво про хворобу № 991 від 17 липня 2019 року).
65. Такий висновок військово-лікарської комісії щодо стану здоров'я позивача не може бути підставою для невирішення питання про укладення з ним нового контракту, тим більше що позивача було звільнено з військової служби не за станом здоров'я.
66. Пунктом 236 Положення визначено, що з військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, перед їх звільненням проводиться бесіда з питань звільнення. Форма, порядок оформлення та зберігання документа, в якому відображається зміст проведення бесіди, визначаються Міністерством оборони України.
67. Військовослужбовців, які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів і які не набули права на пенсію за вислугу років, командир (начальник) попереджує про звільнення у письмовій формі не пізніше ніж за два місяці до проведення таких заходів. У такий самий строк про скорочення штатів або проведення організаційних заходів у військовій частині в установленому порядку письмово повідомляється державна служба зайнятості (пункт 239 Положення).
68. Відповідно до пункту 12.7 Інструкції бесіда з питань звільнення проводиться: з особами вищого офіцерського складу, крім тих, які належать до номенклатури призначення Президента України, - командувачем виду Збройних Сил України, командиром військової частини НОМЕР_1 , начальником Генерального штабу Збройних Сил України, заступником Міністра оборони України (згідно з розподілом повноважень);
з особами вищого офіцерського складу, які належать до номенклатури призначення Президента України, - Міністром оборони України.
Бесіда проводиться перед направленням документів на звільнення військовослужбовця. До участі в бесіді з військовослужбовцем, який звільняється з військової служби, за потреби залучаються безпосередні командири, фахівці кадрових, юридичних, фінансових органів тощо.
Під час бесіди з військовослужбовцем посадова особа роз'яснює йому, які пільги та переваги він має з працевлаштування та матеріально-побутового забезпечення, доводить військовослужбовцю рішення щодо рекомендацій для військового комісаріату стосовно можливості проходження ним служби у військовому резерві Збройних Сил України, водночас з'ясовує про місце проживання після звільнення військовослужбовця та військовий комісаріат для направлення його на військовий облік. При цьому враховуються прохання та побажання військовослужбовця, даються необхідні пояснення з інших питань.
У разі коли під час бесіди виникли питання, які не можуть бути вирішені на місці, на адресу відповідної посадової особи чи органу військового управління надсилається запит з необхідними матеріалами і довідками.
Зміст проведення бесіди відображається в аркуші бесіди. У разі відмови військовослужбовця підписати аркуш бесіди він підписується особами, присутніми під час бесіди, з відміткою про відмову військовослужбовця підписувати аркуш бесіди.
Аркуш бесіди зберігається у першому примірнику особової справи військовослужбовця.
69. Проте у порушення вищевказаних вимог Положення та Інструкції з позивачем не було проведено бесіди з питань звільнення. Відповідачем було надано копію аркушу бесіди від 15 жовтня 2019 року, підписану Міністром оборони України ОСОБА_2 як особою, яка проводила таку бесіду. У той же час графи аркушу бесіди, які не стосуються загальних даних щодо проходження позивачем служби, не заповнені, в результаті чого не відображено зміст проведеної бесіди. Підпис позивача про ознайомлення з аркушем бесіди відсутній, як і відмітка про відмову його підписувати з підписами осіб, присутніх під час бесіди. Відповідно до встановлених даних можна зробити висновок що така бесіда з позивачем не проводилась, аркуш бесіди не заповнювався.
70. Таким чином відповідачем не було дотримано вимоги законодавства з питань проходження військової служби в частині порядку звільнення позивача.
71. Проте, незважаючи на встановлені в судовому порядку порушення порядку звільнення військовослужбовця з військової служби, 15 жовтня 2019 року Міністром оборони України внесено подання про звільнення позивача з військової служби у запас у зв'язку з проведенням організаційних заходів - у разі неможливості використання на військовій службі; вказано, що можливості розміщення військовослужбовця на вакантних рівнозначних посадах за основною або спорідненою військовими спеціальностями у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України немає.
72. Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про порушення законодавства про проходження військової служби під час звільнення позивача є обґрунтованим та не підлягає скасуванню.
73. Щодо посилання відповідача у касаційній скарзі на помилковість висновку судів про недотримання вимог пункту 12.2 Інструкції при звільненні позивача оскільки цей пункт його не стосується, то слід зазначити що оскільки ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, то вимоги цього пункту Інструкції поширюють свою дію і на спірне звільнення.
74. Незважаючи на те, що наказом Міністра оборони України від 11 жовтня 2019 року було продовжено дію контракту з позивачем від 14 жовтня 2014 року, що, на думку відповідача, свідчить про правомірність відтермінування прийняття рішення щодо укладання нового контракту з ОСОБА_1 , рапорт позивача від 21 червня 2019 року не був розглянутий (відсутнє відповідне вмотивоване рішення), а тому встановлена протиправна бездіяльність відповідача.
75. Стосовно доводів касаційної скарги про помилковість розгляду цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.
76. Відповідно до частини другої статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
77. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
78. Згідно з приміткою до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у цій статті розумілися, зокрема військові посадові особи вищого офіцерського складу.
79. Такими особами, в силу частини другої статті 5 Закону № 2232-ХІІ, є військовослужбовці зі званнями: генерал-полковник. У свою чергу позивачу було присвоєно військове звання «генерал-полковник». Отже, ця справа є адміністративною справою щодо проходження публічної служби позивачем, посада якого входить до переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у розумінні Закону України «Про запобігання корупції», а відтак не є малозначною.
80. Разом з тим, відповідно до частини другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
81. Згідно з частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
82. Отже, за загальним правилом будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).
83. Верховний Суд зазначає, що ця справа не належить до категорії справ, які не можуть розглядатися за правилами спрощеного провадження у значенні згаданих статей, а тому суд, беручи до уваги передбачені частиною третьою статті 257 КАС України чинники, може розглянути її як за правилами загального позовного провадження, так і за правилами спрощеного позовного провадження, якщо дійде такого висновку.
84. З огляду на викладене доводи касаційної скарги у цій частині Верховним Судом відхиляються.
85. Проведений апеляційним судом розрахунок грошового забезпечення, яке підлягає стягненню на користь позивача за час вимушеного прогулу, сторонами не оскаржувався у касаційному порядку, а тому не підлягає перегляду.
86. Доводи та аргументи відповідача зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
87. Під час розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норму статті 26 Закону № 2232-ХІІ, яка стосується звільнення з військової служби у зв'язку з проведенням організаційних заходів, та за результатами перевірки підстав звільнення позивача зроблено правомірний висновок про відсутність доказів проведення таких організаційних заходів, а також про недотримання відповідачем вимог законодавства з питань проходження служби в частині порядку звільнення військовослужбовця (непроведення бесіди перед звільненням, рапорт щодо укладення нового контракту не був розглянутий).
88. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій відсутні.
89. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
90. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 350, 356 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 640/22780/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
О.В. Калашнікова
Ж.М. Мельник-Томенко