28 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 522/15124/19
адміністративне провадження № К/9901/28977/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина Китаю ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою громадянина Китаю ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2019 року (у складі: головуючого судді Шенцевої О.П.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року (у складі: головуючої судді - Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусик А.Г.) у справі №522/15124/19,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС України в Одеській області, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до громадянина Китаю ОСОБА_1 (далі- відповідач), в якому просило затримати громадянина Китаю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 03 березня 2020 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
2. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що громадянин Китаю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України знаходився незаконно, постійного місця проживання та законного джерела існування не мав; 01 серпня 2019 року ГУ ДМС України в Одеській області було прийняте рішення про примусове повернення в країну походження громадянина ОСОБА_1 та зобов'язано його покинути територію України у термін до 21 серпня 2019 року, однак зазначене рішення відповідачем не виконано, а тому були підстави вважати, що іноземець ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, та існує ризик його втечі.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05.09.2019, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019 позов задоволено.
4. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що були наявні підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення та буде перешкоджати проведенню процедури видворення або існував ризик його втечі.
5. Суди попередніх інстанцій зазначали, що з огляду на факт проживання відповідача на території України без документів на право проживання, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 203 КУпАП, враховуючи відсутність у відповідача належного паспортного документу для виїзду з території України та не виконання ним добровільно рішення про примусове повернення в країну походження, вбачаються обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про примусове видворення за межі території України.
6. Суд апеляційної інстанції окремо вказував, що враховуючи наявність обґрунтованих підстав вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про примусове видворення за межі території України та приймаючи до уваги, що діюче законодавство передбачає продовження перебування відповідної особи в пункті тимчасового перебування у разі її звернення (під час її перебування в зазначеному пункті) із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, до остаточного прийняття рішення за заявою, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість даних позовних вимог про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
7. Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями громадянин Китаю ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами попередніх інстанції, відповідач просить скасувати рішення Приморського районного суду м.Одеси від 05.09.2019, постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019 та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
8. В обґрунтування заявлених вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що в порушення вимог статей 268 та 269 КАС України суд першої інстанції не забезпечив своєчасного належного повідомлення представника відповідача про дату, час і місце розгляду справи; судове засідання суду першої інстанції з розгляду вказаного позову відбулось 05 вересня 2019 року, в якому було ухвалено оскаржуване судове рішення; завдяки власним зусиллям він дізнався про такий розгляд справи і мав можливість з'явитись в судове засідання та отримати від суду копію ухвали від 03.09.2019 про відкриття провадження у справі і копії матеріалів позовної заяви за 20 хвилин до початку слухання справи по суті, що на думку скаржника, позбавило можливості належно підготуватись до судового розгляду.
9. Касатор вказує, що клопотання у судовому засіданні про відкладення розгляду справи на іншу дату з мотивів надання додаткового часу для подання відзиву на позовну заяву, що передбачено частиною 4 статті 47, частиною 3 статті 79, частиною 2 статті 159, статтею 162, частиною 8 статті 262 та частиною 1 статті 269 КАС України, з урахуванні строків, визначених частиною 1 статті 261 КАС України, суд першої інстанції залишив без уваги та продовжив розгляд справи; за таких обставин, на переконання скаржника, суд першої інстанції позбавив відповідача можливості ефективно представляти свою справу в суді та мати змогу нарівні із протилежною стороною користуватись відповідними правами.
10. Представник відповідача зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишились надані відповідачем у судовому засіданні його власні усні пояснення, за який він неодноразово просив суд не затримувати його, а надати можливість як найшвидше повернутись додому, у Китай.
11. Касатор вказує, що суд першої інстанції не дослідив та не надав оцінки тому факту, що справа про адміністративне правопорушення щодо відповідача містить копію національного паспорту відповідача, яку виготовлено власне самим позивачем з оригіналу цього паспорту; як вважає скаржник, за правилами частини 13 статті 289 КАС України, обставина наявності у відповідача національного паспорту виключає необхідність в його ідентифікації, а встановлення судом такої обставини має істотне значення для правильного вирішення справи; вказані порушення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишив без уваги; факт наявності в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, складеного позивачем щодо відповідача копії національного паспорту відповідача, який не був досліджений судом першої інстанції, на думку касатора, мав бути предметом дослідження та оцінки судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи.
12. Обійшовши вказане питання, на переконання скаржника, суд апеляційної інстанції обмежився хибним твердженням про те, що доводи апеляційної скарги у цій частині ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів.
13. Касатор зазначає, що посилання суду першої інстанції, що відповідач не має паспорту, з чим погодився суд апеляційної інстанції, не відповідає фактичним обставинам справи, що існували на час виникнення спірних правовідносин; за фактичних обставин справи відповідач на час виникнення спірних правовідносин мав національний паспорт Китайської Народної Республіки строком дії до 29 липня 2020 року, саме за національним паспортом відповідач прибув на територію України, що підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення (оригінал паспорту був наданий для дослідження суду апеляційної інстанції в судовому засіданні); за таких обставин, на переконання скаржника, у суду першої інстанції не було законних підстав для задоволення позову, а у суду апеляційної інстанції не було законних підстав для залишення такого рішення без змін.
14. До Верховного Суду від Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій відповідач, вважає таку скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
15. Касаційна скарга громадянина Китаю ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 21 жовтня 2019 року.
16. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2019 визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя - Жук А.В,, судді: Н.М. Мартинюк, Ж.М. Мельник-Томенко.
17. Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою громадянина Китаю ОСОБА_1 у справі №522/15124/19.
18. Ухвалою Верховного Суду від 26.04.2022 дану справу призначено до письмового розгляду за наявними у ній матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
19. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03 вересня 2019 року співробітниками Приморського РВ ГУ ДМС України в Одеській за адресою: Одеська область, вул. Градоначальниька, було виявлено особу, яка назвалась громадянином Китаю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
20. В результаті проведеної перевірки було встановлено, що громадянин Китаю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушив правила перебування іноземців в Україні - ухилився від виїзду після закінчення відповідного терміну перебування в Україні.
21. Зі слів громадянина Китаю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , він прибув на територію України 01.07.2019 по паспорту громадянина Китаю НОМЕР_1 від 30.07.2010 до 29.07.2020 та візи типу С терміном дії до 25 липня 2019 року, кордон перетинав через КПП «Бориспіль» з метою зустрічі з друзями.
22. На час виникнення спірних правовідносин громадянин Китаю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України знаходився незаконно, постійного місця проживання та законного джерела існування не мав.
23. 01 серпня 2019 року ГУ ДМС України в Одеській області було прийняте рішення про примусове повернення в країну походження громадянина Китаю ОСОБА_1 та зобов'язано його покинути територію України у термін до 21 серпня 2019 року.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №4бО-ІХ, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу III «Перегляд судових рішень».
25. Разом з тим, пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
26. Оскільки касаційна скарга подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-1Х, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.
27. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).
29. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
30. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон) іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
31. Пункт 16 частини 1 статті 1 Закону визначає, що паспортний документ іноземця - документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в'їзд або виїзд з держави і визнається Україною.
32. Відповідно до пункту 27 частини 1 статті 1 Закону пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, - державна установа, призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством України; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
33. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
34. Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (частина 5 статті 26 Закону)
35. Відповідно до частини 1 статті 30 Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
36. Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців (частина 4 статті 30 Закону).
37. Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства врегульовані статтею 289 КАС України.
38. Відповідно до пункту 1 частини 1 вказаної статті за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
39. Згідно частини 11 статті 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
40. Розгляд питань, визначених цією статтею, здійснюється судом за обов'язкової участі сторін. Розгляд справ про продовження строку затримання іноземця або особи без громадянства може проводитися у режимі відеоконференції, у тому числі з трансляцією з іншого приміщення, що знаходиться поза межами приміщення суду, в порядку, визначеному цим Кодексом (частина 14 статті 289 КАС України).
41. Адміністративні справи, передбачені цією статтею, розглядаються судом у день подання відповідної позовної заяви (частина 15 КАС України).
42. Здійснивши аналіз зазначених правових норм, можна дійти висновків, що за наявності певних обставин, як це передбачає частина 1 статті 289 КАС України, до іноземця може бути застосовано такі заходи як, зокрема затримання з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України (пункт 1 частини 1 вказаної статті).
43. Водночас, слід зазначити, що положення наведеної норми передбачають як затримання з метою ідентифікації, або затримання з метою забезпечення видворення за межі території України, або ж затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України тощо.
44. Позивач, звертаючись до суду першої інстанції обрав спосіб реалізації адміністративної дієздатності у формі затримання громадянина Китаю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 03 березня 2020 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
45. За такого предмету позову, позивач повинен довести наявність підстав, що підтверджували б необхідність застосування саме такого способу реалізації повноважень в міграційній сфері, а саме наявність фактів та обставин щодо неможливості ідентифікації громадянина Китаю ОСОБА_1 як такого та надати факти, які могли б стверджувати про можливе ухилення позивачем виконання рішення про його примусове видворення тощо.
46. Повертаючись до матеріалів даної адміністративної справи, слід зазначити, що суд першої інстанції, задовольняючи позов в повному обсязі, дійшов висновків про необхідність застосування до громадянина Китаю ОСОБА_1 найбільш сурового заходу, передбаченого частиною 11 статті 289 КАС України, - затримання з поміщенням останнього до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України до 03 березня 2020 року з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України.
47. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.
48. Судами вірно встановлено, що під час виявлення громадянина Китаю ОСОБА_1 , паспорт країни його походження був відсутній, у зв'язку з чим ідентифікувати особу було неможливо. Також встановлено, що під час затримання громадянина Китаю ОСОБА_1 та судового розгляду в суді першої інстанції, у відповідача такі документи були відсутні, натомість були пред'явлені лише невідомого походження фотокопії паспортного документу.
49. Окрім того, до суду апеляційної інстанції разом із апеляційною скаргою стороною відповідача було надано завірену копію паспортного документу громадянина Китаю ОСОБА_1 .
50. Водночас, виходячи із встановлених обставин даної справи, враховуючи, що відповідач на території України перебував незаконно, останній не підтвердив законні джерела отримання доходу та наявність коштів для повернення у країну походження, у суду першої інстанції були підстави для задоволення позову шляхом затримання з метою видворення громадянина Китаю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 03 березня 2020 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, а в суду апеляційної інстанції були законні підстави для залишення такого судового рішення без змін.
51. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративною судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
52. Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
53. Враховуючи наведене, оцінивши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновків, що судами попередніх інстанції повно та всебічно встановлено фактичні обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а відтак касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
54. Доводи касаційної скарги висновків даної постанови та оскаржуваних судових рішень не спростовують.
55. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу громадянина Китаю ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.09.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
СуддіА.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко