27 квітня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 685/39/22
Провадження № 33/4820/238/22
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду Барчук В.М., з участю секретаря судового засідання Мартиненка В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Теофіпольського районного суду від 23 березня 2022 року, -
Постановою Теофіпольського районного суду від 23 березня 2022 року
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає по АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, закрито провадження у справі в зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн. (Сімнадцять тисяч гривень 00 коп.) та позбавлено права керування транспортними засобами на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 496,20 грн. (Чотириста дев'яносто шість гривень 20 коп.).
За постановою суду, 21 грудня 2021 року о 15 год. 47 хв. по вул. Центральній в с. Воронівці Теофіпольської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області водій ОСОБА_1 керував автомобілем ГАЗ-3110 ( НОМЕР_1 ) з ознаками алкогольного сп'яніння та не виконав подану за допомогою сигнального диска з червоним світлоповертачем вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, чим порушив вимоги п. 2.5, а також пункти 2.4 та 8.9 «а» Правил дорожнього руху відповідно.
Ознаками алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 були запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови та невідповідна обстановці поведінка. Від запропонованого поліцейським проходження огляду на встановлення стану сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням технічного засобу та у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову скасувати та провадження у справі закрити.
При цьому вказує, що із наявного відеозапису не можливо ідентифікувати особу водія, на відеозаписі вказана дата його проведення 20 грудня 2020 року, а у протоколі вказано, що правопорушення вчинено 21 грудня 2021 року.
Крім того зазначає, що відеозапис не є безперервним, а складається з декількох окремих частин.
Посилається і на те, що поліцейськими не надано суду відомостей щодо застосованих під час відеозапису технічних засобів і такі відомості відсутні і у постанові суду.
Звертає увагу і на те, що в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв його у заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона задоволенню не підлягає за таких підстав.
Будучи належним чином повідомленим про часі місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до ст. ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані вимоги при розгляді даної справи суддею першої інстанції виконанні в повній мірі.
Висновок суду про наявність складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 ґрунтується на зібраних та досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну правову оцінку.
Хоча ОСОБА_1 винним себе не визнає, його винуватість у вчиненні вищезазначених адміністративних правопорушень підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, досліджених як судом першої інстанції, так і апеляційним судом.
Зокрема, даними:
- відеозапису, з якого вбачається, що працівником поліції, який стояв поряд з патрульним автомобілем, за допомогою сигнального диска з червоним сигналом була подана вимога про зупинку автомобіля ГАЗ-3110 з номерним знаком НОМЕР_1 , водій якого проігнорував цю вимогу та продовжив рух, здійснивши на перехресті поворот праворуч в сторону села, в погоню за яким відразу ж прослідували поліцейські патрульним автомобілем. Неподалік від перехрестя біля двоповерхового будинку був виявлений вищезазначений автомобіль ГАЗ-3110 з номерним знаком НОМЕР_1 , в салоні якого нікого не було. Поліцейськими пішки поза цим будинком наздогнали чоловіка, який виявився ОСОБА_1 (початок відеозапису у файлі 00000_00000020211220154738_0026А).
Дані відеозапису з нагрудної камери інспектора поліції, достатньо повно відображають обставини зазначені в адміністративному протоколі. Будь - яких порушень щодо безперервності відеозапису не встановлено та які конкретно обставини, які б якимось чином впливали на суть правопорушення, не увійшли до такого запису, апелянт не вказує. Сумнівів щодо ідентичності та оригінальності запису події, яка відбулася 21 грудня 2021 року, у апеляційного суду не виникає, а відтак наданий доказ є належним та допустимим.
Суд першої інстанції, повно, всебічно та об'єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП.
Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Докази, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять.
Слід залишити поза увагою твердження апелянта про те, що у матеріалах справи відсутнє направлення на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки згідно Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735, така форма складається у разі згоди водія на проходження огляду у медичному закладі, від якого ОСОБА_1 відмовився.
Посилання в апеляційній скарзі про відсутність у протоколі відомостей технічного пристрою, на який здійснювалася відеофіксація вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, не заслуговують на увагу, оскільки порушень вимог ст.256 КУпАП не встановлено, а відомостей, які піддавали б сумніву достовірність зазначених у протоколі даних про обставини вчинення правопорушення, у справі немає.
Доводи апеляційної скарги про те, що дата на відеозапису не відповідає даті складення протоколу є безпідставними та спростовуються даними цього протоколу. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 164362, датою його складання є 21 грудня 2021 року, час - 15 год. 47 хв., місце - с. Воронівці, вул. Центральна, що відповідає даті та часу вчинення ОСОБА_1 правопорушення, яке зафіксоване у протоколі.
Протокол про адміністративне правопорушення складений в силу ст.255 КУпАП уповноваженою на те особою, відповідає вимогам ст.256 КУпАП, щодо місця, часу вчинення та суті адміністративного правопорушення, повністю узгоджується з даними, які містяться у відеозаписі, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Будь-яких порушень працівниками поліції при виконанні вимог ст.266 КУпАП та Інструкції №1452/735, апеляційним судом не встановлено, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є не обґрунтованими.
Адміністративне стягнення на правопорушника накладено у відповідності до вимог ст.ст. 33-34 КУпАП України, з врахуванням його особи, ступеня та характеру вчиненого, в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП України.
За таких обставин, враховуючи підвищену суспільну небезпечність правопорушень, пов'язаних з керуванням транспортними засобами у стані сп'яніння, суд вважає, що накладене адміністративне стягнення є необхідним і достатнім для запобігання вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень.
Таким чином, при апеляційному розгляді справи істотних порушень норм процесуального права не виявлено, підстав для скасування постанови місцевого суду не встановлено.
З огляду на викладене, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Постанову Теофіпольського районного суду від 23 березня 2022 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду В.М. Барчук