27 квітня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 685/1535/21
Провадження № 22-ц/4820/697/22
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П'єнти І. В.,
секретар судового засідання Філіпчук О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 18 січня 2022 року (суддя Самойлович А. П., повне судове рішення складено 21 січня 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Базалійської загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів Теофіпольської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Теофіпольська селищна рада, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, допуск до виконання посадових обов'язків та зобов'язання виплати заробітної плати за час відсторонення від роботи.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарг, суд
У грудні 2021 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом та уточнивши позовні вимоги, зазначала, що з 12.01.2015 працює на посаді вчителя інформатики Базалійської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. 01 листопада 2021 року отримала повідомлення про обов'язкове профілактичне щеплення проти хвороби COVID-19 або надання довідки про абсолютні протипоказання до щеплення. За умови ненадання таких документів і не проведення щеплення попереджалася про відсторонення від роботи. Відповідно до наказу директора школи № 122 від 15.11.2021 була відсторонена від роботи у зв'язку з відсутністю щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Вважає наказ незаконним і таким, що грубо порушує норми міжнародного законодавства, чинного законодавства про працю та конституційні права. Крім того, необхідність мати щеплення є зміною істотних умов праці, про що вона була повідомлена лише за 10 днів до таких змін.
Тому ОСОБА_1 просила визнати незаконним і скасувати наказ Базалійської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Теофіпольської селищної ради Хмельницької області від 15.11.2021 № 122 про відсторонення її від роботи, допустити до виконання своїх посадових обов'язків на займаній посаді вчителя інформатики та зобов'язати відповідача виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.
Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 18 січня 2022 року в позові відмовлено.
ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на неповне дослідження обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Суд першої інстанції вибірково та без системного аналізу дослідив норми, що регулюють спірні правовідносини. Вважає помилковим висновок суду про те, що щеплення проти COVID-19 є обов'язковим профілактичним щепленням, а вимога зробити щеплення не є зміною істотних умов праці. Суд проігнорував вимоги чинного законодавства щодо процедури відсторонення працівника від роботи.
Базалійська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Теофіпольської селищної ради у відзиві просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість її доводів. Зазначає, що відповідно до наказу № 6к/тр від 28 лютого 2022 року позивачка допущена до роботи у зв'язку із зупиненням до завершення воєнного стану в Україні дії наказу МОЗ України віж 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням».
У засідання апеляційного суду учасники судового процесу не з'явилися, про розгляд справи повідомлені відповідно до вимог ЦПК України, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно установив, що з 12.01.2015 ОСОБА_1 працювала вихователем ГПД Базалійської ЗОШ І-ІІІ ступенів (а.с. 21).
01.09.2017 позивачка переведена на посаду вчителя інформатики Базалійської ЗОШ І-ІІІ ступенів (а.с. 22).
01 листопада 2021 року ОСОБА_1 була повідомлена відповідачем про необхідність надання у строк до 05 листопада 2021 року документа, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання до проведення щеплення та попереджена, що в разі ненадання документів вона буде відсторонена від роботи без збереження заробітної плати (а.с. 23).
На повідомлення позивачка надала письмову відмову від виконання вимоги, висловленої у повідомленні (а.с. 24-25).
Відповідно до наказу директора Базалійської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 122 від 15 листопада 2021 року ОСОБА_1 відсторонена від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати (а.с. 20).
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відмову в позові суд мотивував відсутністю правових підстав для задоволення позову з огляду на законність відсторонення позивачки від роботи.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.
За змістом пунктів «а» і «б» статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» громадяни України зобов'язані піклуватись про своє здоров'я та здоров'я дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.
Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина 1 статті 46 КЗпП України).
До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов'язковим.
Відсторонення працівника від роботи полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов'язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов'язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.
Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов'язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігти негативним наслідкам.
Частинами 1 і 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Відповідно до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники:
1. Центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;
2. Місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;
3. Закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності;
4. Підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади;
5. Установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;
6. Підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.
Чинним законодавством не передбачено обов'язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв'язку з відмовою або ухиленням від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов'язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.
Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити:
1) контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я від 4 жовтня 2021 р. № 2153;
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров'я;
3) взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов'язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
Отже, в наказі про відсторонення працівника від роботи зазначаються підстави та строки такого відсторонення. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце. Керівник зобов'язаний ознайомити працівника з наказом про відсторонення від роботи.
Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, надав оцінку аргументам і доводам сторін та прийшов до обґрунтованого висновку, що при відстороненні позивачки від роботи, роботодавець діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений діючим законодавством, і підстав для визнання оскаржуваного наказу незаконним та його скасування немає.
Крім того, наказом Міністерства охорони здоров'я України № 380 від 25 лютого 2022 року «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04 жовтня 2021 року № 2153», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 лютого 2022 року за № 256/37592, зупинено дію наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» до завершення воєнного стану в Україні.
На підставі наказу директора Базалійської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 6к/тр від 28 лютого 2022 року ОСОБА_1 допущена до роботи.
З огляду на викладене не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про невідповідність наказу про відсторонення від роботи вимогам діючого законодавства.
Відповідно відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки заробітної плати за час відсторонення.
У зв'язку з наведеним вище слушними є викладені у відзиві на апеляційну скаргу аргументи щодо законності рішення суду першої інстанції.
Безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на порушення процедури відсторонення працівника від роботи, оскільки необхідність проходження вакцинації в розумінні статті 32 КЗпП України не є зміною істотних умов праці.
При вирішенні спору апеляційний суд враховує також практику ЄСПЛ та висновки Верховного Суду у справах у подібних правовідносинах.
Щодо доводів ОСОБА_1 про порушення права на працю та втручання у право на повагу до приватного життя апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відсторонення від роботи означає втрату заробітної плати, проте це було наслідком рішення позивачки свідомо обрати цей шлях, відмовившись від проведення вакцинації. Втручання у приватне життя у вигляді обов'язку зробити щеплення ґрунтується на законі, має об'єктивні підстави і є виправданим.
Можливість відсторонення від роботи у зв'язку з непроходженням щеплення також підтверджується висновками ЄСПЛ у подібних справах, а саме у серпні 2021 року ЄСПЛ відхилив запит про вжиття тимчасових заходів, поданий 672 французькими пожежниками, щодо закону, який передбачає вимогу про обов'язкову вакцинацію для ряду професій, з подальшим відстороненням від роботи в разі її недотримання (Abgrall and 671 Others v. France, запит під заявою № 41950/21).
У вересні 2021 року ЄСПЛ розглянув два запити про вжиття тимчасових заходів, які подані медичними працівниками, щодо їхнього обов'язку вакцинації проти Covid-19 для того, щоб мати змогу продовжувати працювати. Згідно з правилом № 39 Регламенту Суду медики просили застосувати тимчасові заходи та негайно зупинити впровадження закону. Проте, ЄСПЛ відхилив ці прохання, аргументуючи задоволення подібних запитів лише у тих випадках, якщо заявники можуть зіткнутися з реальним ризиком нанесення шкоди (Kakaletri and Others v. Greece, запит під заявою № 43375/21, Theofanopoulou and Others v. Greece, запит під заявою № 43910/21).
Верховний Суд у постанові від 20.03.2018 у подібних правовідносинах у справі № 337/3087/17 висловив позицію про те, що завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на дошкільну освіту та інтересами інших дітей. У спорі, що розглядався, індивідуальне право (інтерес) батьків дитини відмовитися від щеплення при збереженні обсягу права дитини на здобуття освіти, в тому числі в дошкільних закладах, протиставляється загальному праву (інтересу) інших батьків та їх дітей, які провели щеплення перед направленням дитини для здобуття освіти в дошкільних закладах, з метою забезпечення загального блага у формі права на охорону здоров'я, що, крім іншого, гарантоване статтями 3, 27 та 49 Конституції України.
У постанові від 17.04.2019 у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов'язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров'я, а також здоров'я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об'єктивні підстави - тобто було виправданим.
Порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування рішення, суд не допустив.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 18 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 квітня 2022 року
Суддя-доповідач О. І. Талалай
Судді А. П. Корніюк
І. В. П'єнта