27 квітня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 686/1388/22
Провадження № 22-ц/4820/673/22
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.
секретар судового засідання Гриньова А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/1388/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 січня 2022 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про зняття арешту з майна (суддя Мазурок О.В.).
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про зняття арешту з рухомого майна.
Позовну заяву мотивовано тим, що він є власником автомобіля Geely MR-7151А, номерний знак НОМЕР_1 , 2010 року випуску. Постановою державного виконавця Першого міського відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції від 02.04.2014 накладено арешт на зазначений транспортний засіб. Відповідні обтяження внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Разом з тим, як вказує позивач, станом на 31.12.2021 на примусовому виконанні не перебувають виконавчі провадження щодо примусового виконання рішень судів чи інших органів відносно боржника ОСОБА_1 .
Згідно з повідомленням Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому, відсутні підстави для зняття арешту державним виконавцем, оскільки термін зберігання виконавчих проваджень, які завершені, закінчився.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд зняти арешт, накладений на належний йому транспортний засіб Geely MR-7151А, номерний знак НОМЕР_1 , 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 .
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 січня 2022 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про зняття арешту з рухомого майна.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Вказує, що він не може захистити своє право на майно в порядку адміністративного судочинства або в порядку оскарження дій ДВС, оскільки строк зберігання справи в межах виконавчого провадження закінчився, матеріали виконавчого провадження знищені, а тому таке право має бути захищене за правилами цивільного судочинства. Вважає, що арешт нерухомого майна обмежує його права, як власника даного майна на право володіння, користування та розпорядження ним, а тому існують законні підстави здійснити захист порушених прав шляхом зняття обтяження у вигляді арешту.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином. Позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про слухання справи у його відсутність. Крім того, відповідачем Першим відділом державної виконавчої служби у місті Хмельницькому подано клопотання про слухання справи у відсутності представника відділу.
У зв'язку з чим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля Geely MR-7151А, номерний знак НОМЕР_1 , 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 (а.с. 4).
Згідно з інформацією з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, даних регіональної АІС «Автомобіль», накладено арешт та встановлена заборона відчуження на належний позивачу автомобіль Geely MR-7151А на підставі постанови ПМ відділу ДВС Хмельницького МРУЮ від 02.04.2014 (боржник ОСОБА_1 ) (а.с. 5, 7).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Проте, у цій справі з такою вимогою звернувся сам боржник, якому належить рухоме майно. При цьому, з матеріалів справи не вбачається існування спору щодо права власності на це майно у іншої, крім ОСОБА_1 , особи. Тобто посилання останнього у позовній заяві на норми цивільного законодавства щодо захисту права власності не заслуговують на увагу, оскільки ним не визначено особи, яка порушує це право, що свідчить про відсутність спору про право.
В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження".
Таким чином, суд першої інстанції правильно виходив з того, що арешт накладено на рухоме майно в межах виконавчого провадження, за яким боржником є ОСОБА_1 , а тому він не може виступати позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, якщо виконавчий документ виданий на виконання судового рішення, або - до адміністративного суду, якщо він виданий на виконання рішення іншого органу (посадових осіб), та/або за умови перебування його у зведеному виконавчому провадженні, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у відкритті провадження у справі.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 904/51/19, у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.05.2021 у справі № 712/12136/18, у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24.06.2021 у справі № 127/11276/20, від 08.09.2021 у справі № 369/3757/20, від 01.12.2021 у справі № 201/6486/20.
Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність.
Ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 квітня 2022 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай