Справа № 454/1180/21 Головуючий у 1 інстанції: Струс Т.В.
Провадження № 22-ц/811/3341/21 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія: 44
28 квітня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача: Левика Я.А.,
суддів: Ніткевича А.В., Шандри М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Межирічанська» на рішення Сокальського районного суду Львівської області в складі судді Струс Т.В. від 11 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди завданої професійним захворюванням, -
рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 11 серпня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Львіввугілля» в користь ОСОБА_1 45000 (сорок п'ять тисяч) грн. відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійного захворювання. Стягнуто з Державного підприємства «Львіввугілля» в дохід держави 908 (дев'ятсот вісім) грн. судового збору.
Вказане рішення оскаржило ДП «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Межирічанська».
В апеляційній скарзі просять рішення Сокальського районного суду Львівської області від 11 серпня 2021 року скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в позові ОСОБА_1 .
Вважають, оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначають, що судом першої інстанції не враховано, що вини шахти в тому, що ОСОБА_1 отримав профзахворювання немає, так як зі сторони власника не було вчинено ніяких протиправних дій, а також штучно не було створено шкідливих і небезпечних умов праці, які б спричинили профзахворювання. Вказують на те, що при влаштуванні на роботу ОСОБА_1 з правилами внутрішнього розпорядку, умовами праці на шахті, наявністю на робочому місці небезпечних шкідливих факторів, можливими наслідками їх впливу на здоров'я та права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах ознайомлений і згідний. Судом першої інстанції не досліджено ті обставини, що у зв'язку з такими умовами праці, позивач отримував заробітну плату у підвищеному розмірі, додаткову відпустку, мав право на пенсію на пільгових умовах за віком, а також на ряд соціальних послуг та виплат передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Вказують на те, що довідка МСЕК про відсоток втрати працездатності є підставою для розрахунку і відшкодування потерпілому матеріальної шкоди передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і не підтверджує факту заподіяння моральної шкоди. Звертають увагу на те, що в даному випадку позивачем не надано жодних доказів, які б могли підтвердити факт завдання моральної шкоди, а документи на які посилається позивач - довідки МСЕК та акт розслідування професійного захворювання є документами, що підтверджують настання професійного захворювання і встановлення в зв'язку з цим стійкої втрати професійної працездатності і ніяким чином не можуть бути доказом заподіяння моральної шкоди. Також зазначають, що так звана інтенсивність та тривалість моральних страждань ОСОБА_1 пов'язаних з професійним захворюванням та втратою працездатності є голослівною, оскільки до встановлення втрати працездатності вперше 26.02.2020 року згідно висновку МСЕК від 26.02.2020 року, яким йому встановлено 45% втрати працездатності та ІІІ групу інвалідності включно до 04.12.2019 року працював в підземних умовах з повним робочим днем (звільнений з роботи за станом здоров'я п.2 ст.40 КЗпП України 04.12.2019 року). Втрата професійної працездатності ОСОБА_1 встановлено строково (на визначений період) до 02.02.2023 року не може свідчити про втрату повної трудової та соціальної реабілітації. Третя група інвалідності це «робоча» група, що дозволяє людині працювати та жити повноцінним, звичайним життям, та не може свідчити про істотні вимушені зміни у життєвих та виробничих стосунках. Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання протягом 15 років 2 місяці в шкідливих виробничих умовах зокрема на шахті №5 «Великомостівська» з 11.11.1992 року по 03.05.1999 року (6 років 5 місяців) підземним гірником (03.05.1999 року ОСОБА_1 звільнений за прогули без поважних причин згідно п.4 ст.40 КЗпП України про що свідчить запис в трудовій книжці). Шахта №5 «Великомостівська» не входить до складу ДП «Львівугілля». ДП «Львівугілля» не є правонаступником шахти №5 «Великомостівська». Всупереч наведеному половину заробленого пільгового стажу позивач заробив не на підприємстві ДП «Львівугілля», останній не залучає в якості відповідача вказане підприємство. Також просить суд звернути увагу на те, що працюючи на відокремленому підрозділі шахта «Степова» ДП «Львівугілля, ОСОБА_1 звільнений за прогули, п.4 ст.40 КЗпП України.
Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, - колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 12, 76-81, 223, 247, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ст.237-1 КЗпП України, ст.9 Закону України «Про охорону праці», п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1997 року “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, п. 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року та задовольняючи позов, виходив з того, що ОСОБА_1 , 11.11.1992р. прийнятий на шахту №5 «Великомостівська» учнем слюсаря-ремонтника енергомеханічної служби. 30.03.1993р. переведений на посаду слюсаря-ремонтника енергомеханічної служби 4 розряду. 11.05.1993р. переведений на посаду учня підземного гірничого робітника, а після закінчення курсів 11.06.1993р. переведений на посаду гірничого робітника ІІ розряду. 18.08.1993р. звільнений з роботи за власним бажанням. 09.10.1995р. прийнятий на роботу підземним гірником ІІ розряду на шахту №5-9 «Великомостівська». 15.01.1996р. переведений на посаду гірничого робітника очисного вибою 5 розряду. 03.05.1999р. звільнений з роботи. 09.01.2006р. прийнятий учнем гірника очисного вибою на шахту «Межирічанська». 02.02.2006р. переведений на посаду гірника очисного вибою 5 розряду. 15.01.2011р. звільнений з роботи у зв'язку переводом на шахту «Степова». 18.01.2011р. прийнятий на посаду підземного гірника очисного вибою 5 розряду. 23.03.2011р. звільнений з роботи. 25.03.2013р. прийнятий на роботу учнем гірника очисного вибою на шахту «Межирічанська». 16.04.2013р. переведений на посаду гірника очисного вибою 5розряду. 04.12.2019р. звільнений з роботи у зв'язку із виявленою невідповідністю виконуваній роботі по стану здоров'я. Згідно довідки серії 12ААБ №316804 від 26.02.2020р. виданої Міжрегіональною профпаталогічною МСЕК (копія додається) позивачу ОСОБА_1 вперше встановлено ІІІ групу інвалідності. Згідно довідки серії 12ААА №027296 від 26.02.2020р. виданої Міжрегіональною профпаталогічною МСЕК (копія додається) позивачу вперше встановлено 45% втрати працездатності. Відповідно до довідки серії 12ААБ №351852 від 02.02.2021р. виданої Міжрегіональною профпаталогічною МСЕК (копія додається) позивачу повторно встановлено ІІІ групу інвалідності. Протипоказана важка фізична праця в умовах дії пилу, газів, переохолодження, вібрації. Згідно довідки серії 12ААА №093627 від 02.02.2021р. виданої Міжрегіональною профпаталогічною МСЕК (копія додається) позивачу повторно встановлено 45% втрати працездатності. У зв'язку зі наявністю вказаного вище захворювання позивач ОСОБА_1 неодноразово перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що вбачається з наданих позивачем виписок історій хвороби. Пунктом 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року передбачено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Із дослідженого акта розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 від 22.01.2020р. встановлено, що у такому міститься висновок про шкідливі умови праці які характеризуються умовами в основному пов'язаними з роботою із підніманням та переміщенням вантажів, запиленість повітря робочої зони, фізичне динамічне навантаження при переміщенні вантажу, несприятливі фактори мікроклімату. Таким чином, суд покладає обов'язок відшкодувати моральну шкоду позивачу ОСОБА_1 на відповідача Державне підприємство «Львіввугілля», яка спричинена ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ДП «Львіввугілля» з вимогою стягнути з відповідача 45 000 (сорок п'ять тисяч) гривень 00 копійок для відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок отриманого професійного захворювання.
Заявлені позовні вимоги мотивував тим, що 11.11.1992р. він прийнятий на шахту № 5 «Великомостівська» учнем слюсаря-ремонтника енергомеханічної служби. 30.03.1993р. переведений на посаду слюсаря-ремонтника енергомеханічної служби 4 розряду. 11.05.1993р. переведений на посаду учня підземного гірничого робітника, а після закінчення курсів 11.06.1993р. переведений на посаду гірничого робітника ІІ розряду. 18.08.1993р. звільнений з роботи за власним бажанням. 09.10.1995р. прийнятий на роботу підземним гірником ІІ розряду на шахту №5-9 «Великомостівська». 15.01.1996р. переведений на посаду гірничого робітника очисного вибою 5 розряду. 03.05.1999р. звільнений з роботи. 09.01.2006р. прийнятий учнем гірника очисного вибою на шахту «Межирічанська». 02.02.2006р. переведений на посаду гірника очисного вибою 5 розряду. 15.01.2011р. звільнений з роботи у зв'язку переводом на шахту «Степова». 18.01.2011р. прийнятий на посаду підземного гірника очисного вибою 5 розряду. 23.03.2011р. звільнений з роботи. 25.03.2013р. прийнятий на роботу учнем гірника очисного вибою на шахту «Межирічанська». 16.04.2013р. переведений на посаду гірника очисного вибою 5розряду. 04.12.2019р. звільнений з роботи у зв'язку із виявленою невідповідністю виконуваній роботі по стану здоров'я. Зазначає, що у зв'язку з тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці у нього погіршився стан здоров'я, внаслідок чого він неодноразово був змушений звертатись за медичною допомогою. В період із 12.10.2017р. до 27.10.2017р., із 12.12.2017р. до 22.12.2017р., із 19.01.2018р. до 02.02.2018р., із 22.02.2019р. до 07.03.2019р., із 05.04.2019р. до 15.04.2019р., із 10.05.2019р. до 27.05.2019р., із 01.06.2019р. до 18.06.2019р., із 12.07.2019р. до 26.07.2019р. позивач стаціонарно лікувався із діагнозом: хронічна поперекова-крижова радикулопатія з стійким больовим синдромом і статико-динамічними порушеннями. Вегетосенсорна полінейропатія рук. Окрім стаціонарного лікування позивач неодноразово проходив і амбулаторне лікування, зокрема в періоди: із 08.12.2017р. до 11.12.2017р., з 03.07.2019р. до 12.07.2019р., з 13.04.2020р. до 27.04.2020р., з 26.06.2020р. до 14.07.2020р., з 01.10.2020р. до 15.10.2020р. Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання від 22.01.2020р. проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання та зроблено висновок про шкідливі умови праці і вони характеризуються умовами в основному пов'язаними з роботою із підніманням та переміщенням вантажів, запиленість повітря робочої зони, фізичне динамічне навантаження при переміщенні вантажу, несприятливі фактори мікроклімату. Окрім того, причиною виникнення професійного захворювання стало використання шахтою технологічного обладнання, яке за своїми технічними властивостями не спроможне забезпечити вплив шкідливих факторів у межах нормативних значень. Згідно довідки серії 12ААБ №316804 від 26.02.2020р. виданої Міжрегіональною профпаталогічною МСЕК (копія додається) позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності. Згідно довідки серії 12ААА №027296 від 26.02.2020р. виданої Міжрегіональною профпаталогічною МСЕК (копія додається) вперше встановлено 45% втрати працездатності. Згідно довідки серії 12ААБ №351852 від 02.02.2021р. виданої Міжрегіональною профпаталогічною МСЕК (копія додається) повторно встановлено ІІІ групу інвалідності. Протипоказана важка фізична праця в умовах дії пилу, газів, переохолодження, вібрації. Згідно довідки серії 12ААА №093627 від 02.02.2021р. виданої Міжрегіональною профпаталогічною МСЕК (копія додається) позивачу повторно встановлено 45% втрати працездатності. Позивач вказує, що внаслідок отримання професійного захворювання йому було завдано великої моральної шкоди у вигляді фізичних та душевних страждань, які виражаються у тому, що він втратив працездатність, Постійно відчуває тупий, ниючий біль у попереково-крижовій ділянці, затерпання в правій нозі, корчі в двох ногах, обмеження рухів попереку, слабість, оніміння та парестезії в пальцях рук, обмеження рухів у попереку. У зв'язку із отриманим професійним захворюванням порушено всі нормальні умови життя позивача. Факт заподіяння моральної шкоди наявний, оскільки позивач частково на 45% втратив професійну працездатність в працездатному віці від професійного захворювання, що спричиняє фізичні та моральні страждання, позивач відчуває незручності в повсякденному житті, змушений терпіти фізичні болі та моральні страждання, відчувати себе неповноцінною людиною, як вдома перед рідними так і перед сторонніми людьми. Просить суд стягнути з відповідача в його користь 45000грн. відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійного захворювання.
Відповідно до статей 1, 3, 21, 43 Конституції України - Україна, як соціальна держава, зміст і спрямованість якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосили право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Крім цього, із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключена частина 3 статті 34 відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року № 717-У «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин, в зв'язку із зміною спеціального закону, не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником професійного захворювання або трудового каліцтва в цей період таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст. 1167 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України.
Пунктом 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №1-рп/2004 від 27.01.2004 р. передбачено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), який вірно взято до уваги судом першої інстанції, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” передбачено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (яка набрала чинності 13.01.2000р.) за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих з'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Крім цього, у роз'ясненнях, викладених у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1997 року “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.
Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорено та не спростовано, - ОСОБА_1 , 11.11.1992р. прийнятий на шахту № 5 «Великомостівська» учнем слюсаря-ремонтника енергомеханічної служби.
30.03.1993р. переведений на посаду слюсаря-ремонтника енергомеханічної служби 4 розряду.
11.05.1993р. переведений на посаду учня підземного гірничого робітника, а після закінчення курсів 11.06.1993р. переведений на посаду гірничого робітника ІІ розряду.
18.08.1993р. звільнений з роботи за власним бажанням. 09.10.1995р. прийнятий на роботу підземним гірником ІІ розряду на шахту №5-9 «Великомостівська».
15.01.1996р. переведений на посаду гірничого робітника очисного вибою 5 розряду. 03.05.1999р. звільнений з роботи.
09.01.2006р. прийнятий учнем гірника очисного вибою на шахту «Межирічанська».
02.02.2006р. переведений на посаду гірника очисного вибою 5 розряду.
15.01.2011р. звільнений з роботи у зв'язку переводом на шахту «Степова».
18.01.2011р. прийнятий на посаду підземного гірника очисного вибою 5 розряду.
23.03.2011р. звільнений з роботи. 25.03.2013р. прийнятий на роботу учнем гірника очисного вибою на шахту «Межирічанська».
16.04.2013р. переведений на посаду гірника очисного вибою 5розряду.
04.12.2019р. звільнений з роботи у зв'язку із виявленою невідповідністю виконуваній роботі по стану здоров'я.
Згідно довідки серії 12ААБ №316804 від 26.02.2020р. виданої Міжрегіональною профпаталогічною МСЕК позивачу ОСОБА_1 вперше встановлено ІІІ групу інвалідності (а.с. 32).
Згідно довідки серії 12ААА №027296 від 26.02.2020р. виданої Міжрегіональною профпаталогічною МСЕК позивачу вперше встановлено 45% втрати працездатності (а.с. 32).
Відповідно до довідки серії 12ААБ №351852 від 02.02.2021р. виданої Міжрегіональною профпаталогічною МСЕК позивачу повторно встановлено ІІІ групу інвалідності. Протипоказана важка фізична праця в умовах дії пилу, газів, переохолодження, вібрації (а.с. 33).
Згідно довідки серії 12ААА №093627 від 02.02.2021р. виданої Міжрегіональною профпаталогічною МСЕК позивачу встановлено 50% втрати працездатності.
Судом першої інстанції, також, вірно встановлено, що у зв'язку із наявністю вказаного вище захворювання позивач ОСОБА_1 неодноразово перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що вбачається з наданих позивачем виписок історій хвороби, а саме у період з 2017 року по жовтень 2020 року (а.с. 10-29).
Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22.01.2020р. встановлено, що у такому міститься висновок про шкідливі умови праці які характеризуються умовами в основному пов'язаними з роботою із підніманням та переміщенням вантажів, запиленість повітря робочої зони, фізичне динамічне навантаження при переміщенні вантажу, несприятливі фактори мікроклімату.
Зважаючи на вказане, судом першої інстанції вірно покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду позивачу ОСОБА_1 на відповідача Державне підприємство «Львіввугілля» працедавця позивача, яка спричинена ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди з відповідача, суд першої інстанції навів у рішенні відповідні мотиви, а саме вірно врахував, - тяжкість завданої позивачеві моральної шкоди, глибину, тривалість та характер моральних та фізичних страждань, стан його здоров'я, оскільки останній втратив працездатність, постійно відчуває тупий, ниючий біль у попереково-крижовій ділянці, затерпання у правій нозі, корчі в двох ногах, обмеження рухів попереку, забруднення при ходьбі, слабість, оніміння та парестезії в пальцях рук, обмеження рухів у попереку, а також вимоги розумності та справедливості.
Що стосується посилань апелянта на постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року у справі №464/3924/16-ц та від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17 то колегія суддів не бере такі до уваги, оскільки такі стосуються інших правовідносин та не можуть бути преюдиційними у даній справі чи використовуватися як практика касаційного суду у аналогічних правовідносинах.
Щодо звільнення позивача кілька разів за час його трудової діяльності за прогули з роботи, то вказане жодним чином не впливає на висновки суду першої інстанції та не стосується факту заподіянню позивачу моральної шкоди та необхідності її відшкодування.
Що ж до факту перебування позивача у трудових відносинах у період до 1999 року з іншим роботодавцем, то такі доводи теж на правильність висновків суду першої інстанції не впливають, оскільки жодних доказів про те, що захворювання, які виявлені у позивача і як наслідок його теперішній стан здоров'я і заподіяна у зв'язку з цим моральна шкода виникли у згаданий період, а не пізніше, про що йшлося вище, - немає.
Решта доводів скарги спростовані наведеними вище висновками з аналізом наданих сторонами доказів.
Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Межирічанська» - залишити без задоволення.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 11 серпня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 28 квітня 2022 року.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: А.В. Ніткевич
М.М. Шандра