Справа № 303/9182/21
Іменем України
27 квітня 2022 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Собослой Г.Г.,
суддів: Кондор Р.Ю., Мацунич М.В..
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Ковач Іван Васильович на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 04 лютого 2022 року у справі № 303/9182/21 (Головуючий: Монич О.В.), -
У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 % частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 18 липня 2009 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Мукачеву Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, актовий запис №275.
Від даного шлюбу в подружжя народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 яка проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні.
Підставою для розірвання шлюбу стало те, що спільне життя в подружжя не склалося, через різні погляди на життя, відсутність взаємопорозуміння, відповідач матеріально сімю не підтримує. Шлюб існує тільки формально, сумісне проживання та ведення спільного господарства між сторонами припинено, протягом п'яти місяців проживають окремо, можливість подальшого збереження шлюбу є неможливою.
Крім того, відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку щодо утримання доньки, а доходу позивача не вистачає для належного утримання доньки, яке б забезпечило достатній та гармонійний розвиток.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просила позовні вимоги задовольнити повністю.
Рішенням Мукачівського міькрайонного суду від 04 лютого 2022 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задоволено повністю.
Шлюб укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 18.07.2009 року, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Мукачеву Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, актовий запнс № 275 розірвано.
Після розірвання шлюбу позивачу ОСОБА_2 залишено прізвище « ОСОБА_5 » .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі ј частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму визначеного на дитину відповідного віку, починаючи з 23.11.2021 року і до досягнення донькою повноліття.
Допущено негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 908,00 грн. судового збору та 908,00 грн. судового збору в дохід держави.
Не погоджуючись із рішенням суду в частині стягнення аліментів ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою в якій ставиться питання про скасування рішення у цій частині як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не враховано було докази, які підтверджують факт добровільного утримання батьком своєї дитини, тобто, відповідачем у відзиві на позовну заяву було надано копії квитанцій з банку, про систематичний перерахунок коштів з рахунку відповідача на рахунок позивача і даний факт свідчить про виконання в повній мірі обов'язку по утриманню дитини. Натомість, позивачем у суді першої інстанції не надано жодних доказів, які б підтверджували порушення її прав чи прав дитини, та які б свідчили про необхідність стягнення з відповідача визначеного в рішенні розміру аліментів.
Також ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що з метою унеможливлення порушення прав спільної доньки сторонами, він готовий укласти мирову угоду, про що зазначав у відзиві на позовну заяву, та повторно додає проект мирової угоди до апеляційної скарги.
Рішення, у частині розірвання шлюбу не оскаржується і відповідно до ст. 273 ЦПК України набрало законної сили.
Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 04 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та надано учасникам справи строк для надання відзиву на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 зазначає, що апеляційна скарга є повністю необгрунтована, а мотивація даної апеляційної скарги є надуманою, та такою, що не відповідає дійсності і суперечить вимогам ЦПК України, а рішення суду першої інстанції відповідає вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Встановлено, що між позивачем та відповідачем 18.07.2009 року зареєстровано шлюб відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Мукачеву Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, актовий запис № 275 (свідоцтво про шлюб серії № НОМЕР_1 ).
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Мукачево Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області від 19 травня 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дитина ОСОБА_3 проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч. 1ст. 181 СК України).
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1 стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частинами 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року визначено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Проаналізувавши надані в судовому засіданні докази в їх сукупності, позицію позивача та відповідача дійшов вірного висновку, про наявність підстав для задоволення позову та визначення аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу відповідача, щомісячно.
Доводи апелянта в скарзі про те, що він добровільно утримує доньку та приймає активну участь у її розвитку, колегія суддів вважає необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не впливають на законність рішення в оскаржуваній частині, з огляду на те, що відповідно до норм законодавства утримання дитини до досягнення нею повноліття є обов'язком батьків і той з батьків з ким дитина проживає вправі звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
Що до готовності відповідачем укласти мирову угоду про що він зазначає у апеляційній скарзі та надання проекту мирової угоди до апеляційної скарги, варто зазначити наступне.
Відповідно до положень статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
У свою чергу до відзиву який відповідач подава до суду першої інстанції, та до апеляційної скарги додано договір про участь у вихованні та сплату аліментів на дитину, і даний договір підписаний лише відповідачем ОСОБА_1 .. Тобто сторони не дійшли спільної згоди щодо укладення даного договору, і такий мировою угодою не являється.
Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність рішення в оскаржуваній частині.
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як такого, що є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, судова колегія,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 04 лютого 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено - 27 квітня 2022 року.
Головуючий
Судді: