Справа № 127/31704/21
Провадження № 22-ц/801/875/2022
Категорія: 42
Головуючий у суді 1-ї інстанції Король О. П.
Доповідач:Оніщук В. В.
28 квітня 2022 рокуСправа № 127/31704/21м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Оніщука В.В.,
суддів: Медвецького С.К., Копаничук С.Г.,
учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 березня 2022 року, ухвалене у складі судді Короля О.П., в залі суду,
встановив:
У листопаді 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву №б/н від 23 червня 2017 року, згідно з умовами якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому було збільшено до 20 000 грн.
ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими банком Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Зобов'язання за вказаним кредитним договором відповідач належним чином не виконує, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 11.11.2021 складає 18 737,35 грн, з яких: 15 063,39 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3 673,96 грн - заборгованість за простроченими відсотками, які позивач просив стягнути з відповідача на його користь, а також просив стягнути судові витрати у розмірі 2270,00 грн.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 березня 2022 року в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що за рахунок тіла кредиту були погашені відсотки в сумі 23 471,56 грн, відповідно і тіло кредиту збільшилося на вказану суму. Зважаючи, що вказана сума (23 471,56 грн) значно перевищує розмір простроченого тіла кредиту (15 063,39 грн), відповідно у суду відсутні підстави для стягнення тіла кредиту.
При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом, місцевий суд виходив з того, що позивачем не надано підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, у анкеті-заяві відсутня домовленість сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги позивачем зазначено, що суд першої інстанції, встановивши факт надання банком відповідачу кредитних коштів, безпідставно відмовив у стягненні відсотків за користування кредитом.
Відповідачем не спростовано надані позивачем докази, зокрема, розрахунок заборгованості.
Також АТ КБ «Приватбанк» зазначено, що висновок суду першої інстанції, у якому вказано про те, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила та Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету - заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, є невірним, оскільки відповідач особистим підписом засвідчив, що він згоден з тим, що вказана анкета - заява разом з запропонованими банком Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Крім того, позивачем вказано, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку зазначаючи про те, що відповідач повністю сплатив заборгованість по кредиту.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача впродовж встановленого апеляційним судом строку не надходив.
Апеляційна скарга на підставі статті 369 ЦПК України розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вищевказаним вимогам закону.
Так, судом першої інстанції встановлено, що 23.06.2017 ОСОБА_1 отримав кредит у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок шляхом підписання заяви №б/н від 23.06.2017.
Підписанням заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Згідно наданого банком розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 11.11.2021 складає 18 737,35 грн, з яких: 15 063,39 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3 673,96 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Підставою позову банком зазначено невиконання кредитних зобов'язань відповідачем, що пов'язані із отриманням останнім кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.
Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Зазначені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19), які обґрунтовано врахував суд першої інстанції.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками.
Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, банк посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими документами ознайомився і погодився відповідач шляхом проставлення підпису в анкеті-заяві.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року (справ №342/180/17) зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, банк вказував на те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, підписавши Заяву-анкету, при цьому Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку, є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку.
Відповідно до наданого позивачем Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», від виду кредитної карти («Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT» чи «Універсальна GOLD») залежать: пільговий період кредитування, базова процентна ставка на місяць, розмір обов'язкового щомісячного платежу, розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, розмір комісії за кредитне обслуговування карти. Розмір штрафу за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань є однаковим для кожного з перерахованих видів платіжних карт і становить 500 грн +5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.
Проте, наданий позивачем Витяг з Тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умов та Правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника, а тому не може вважатися доказом на підтвердження умов надання кредиту та того, що під час підписання заяви відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг і що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.
Згідно зі статтею 12, частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що відповідатиме встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи.
За відсутності підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, а також домовленості сторін у анкеті-заяві про сплату відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог банку про стягнення відсотків.
Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що за рахунок тіла кредиту відповідачем були погашені відсотки в сумі 23 471,56 грн, відповідно і тіло кредиту збільшилося на вказану суму, а зважаючи, що вказана сума (23 471,56 грн) значно перевищує розмір простроченого тіла кредиту (15 063,39 грн), відповідно у суду відсутні підстави для стягнення тіла кредиту.
Відтак, заборгованість за тілом кредиту у ОСОБА_1 відсутня, а тому права позивача не порушені і не підлягають захисту в обраний ним спосіб.
При вирішенні цієї справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Доводи апеляційної скарги про безпідставність відмови суду першої інстанції в задоволені позовних вимог в частині стягнення процентів за користування позиченими коштами, є необґрунтованими, оскільки спростовуються наведеними вище обставинами.
Аргументи апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» про те, що відповідач особистим підписом засвідчив, що він згоден з тим, що анкета - заява разом з запропонованими банком Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, не заслуговують на увагу, оскільки з наданих банком доказів, зокрема з анкети-заяви, не можливо встановити яку картку та на яких умовах («Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT» чи «Універсальна GOLD») банк видав відповідачу, а відтак і неможливо стверджувати, що між сторонами було укладено договір та погодженого його умови.
Доводи апеляційної скарги щодо обов?язку відповідача спростувати надані позивачем докази є безпідставними, оскільки у справі, що розглядається, потребує доказування наявність заборгованості і обов?язок по доказуванню цієї обставини лежить саме на позивачеві, а оскільки це не було доведено, то і у відповідача не виникло підстав для спростування зазначеної обставини.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
Отже, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, тому судові витрати понесені у зв'язку з апеляційним переглядом справи слід залишити за АТ КБ «ПриватБанк».
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369,374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 березня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: В. В. Оніщук
Судді: С. К. Медвецький
С. Г. Копаничук