Справа № 136/2113/21
Провадження № 22-ц/801/801/2022
Категорія: 36
Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.
Доповідач:Голота Л. О.
27 квітня 2022 рокуСправа № 136/2113/21м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),
суддів Денишенко Т. О., Рибчинського В. П.,
розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу,
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 04 лютого 2022 року, ухвалене у складі судді Кривенка Д. Т. в приміщенні суду в м. Липовець, -
10 листопада 2021 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» (далі - АТ «ОГС «Вінницягаз»), звернулось у суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії № 811 від 19 червня 2017. Відповідач є споживачем послуг з розподілу природного газу, які надаються позивачем як постачальником до оселі відповідача. Однак відповідачем, всупереч Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498, не в повному обсязі проводиться оплата за послугами позивача, оскільки як вбачається з виписки з фінансового стану по особовому рахунку відповідача, послуги з розподілу природного газу ним приймаються, але не проводиться оплата. Свої зобов'язання по забезпеченню відповідача природним газом, як споживача цих послуг, позивач виконує належним чином та в повному обсязі, натомість відповідач свої зобов'язання по оплаті послуг своєчасно та в повному обсязі не виконує, доказом чого є виписка з фінансового стану по особовому рахунку відповідача № НОМЕР_1 .
Станом на 10 листопада 2021 року, сума заборгованості відповідача за послуги з розподілу природного газу перед позивачем складає 2259,77 грн. Отже, відповідач в добровільному порядку заборгованість за надані послуги в повному обсязі позивачу не сплачує.
З огляду на наведене, АТ «ОГС «Вінницягаз» просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги з розподілу природного газу в сумі 2259,77 грн протягом 2020-2021 років.
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 04 лютого 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, АТ «ОГС «Вінницягаз» подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених в рішенні, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг, серед-іншого, віднесено послуги з постачання та розподілу природного газу споживачам у житлових, садибних, дачних будинках.
Суд першої інстанції не взяв до уваги те, що для приєднання до умов договору розподілу та фактичного укладання договору споживачу необов'язково мати підписану заяву приєднання, а достатньо здійснити одну із передбачених законодавством дій, а саме : сплатити за послуги Оператора ГРМ; мати документально підтверджене споживання природного газу. У матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача із заявою до позивача шодо припинення розподілу природного газу.
Відповідачем не спростовано докази визначеної позивачем кількості розподіленого відповідачу природного газу за газовий рік, що передував відповідному розрахунковому календарному року.
Оскільки відповідач з січня 2020 року по дату звернення позивача до суду оплату послуги з розподілу природного газу не проводив, по його особовому рахунку утворилась заборгованість за послуги розподілу природного газу в загальній сумі 2259,77 грн, які відповідач повинен сплатити на користь позивача. Відповідач в добровільному порядку заборгованість за надані послуги не сплачує, чим порушує виконання вимог типового договору в частині своєчасності та повноти виконання обов'язку в натурі.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
За змістом частини першої, четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
У справі встановлено наступні обставини.
ОСОБА_1 є споживачем послуг з розподілу природного газу за особовим рахунком № НОМЕР_1 , які надаються АТ «ОГС «Вінницягаз» шляхом доставки природнього газу до будинковолодіння відповідача на підставі договору приєднання.
Згідно наданого позивачем розрахунку у відповідача станом на 10 листопада 2021 року виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 2259,77 грн за період 2020-2021 роки.
На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано довідку (виписку) з фінансового стану по особовому рахунку № НОМЕР_1 , який належить відповідачу, а також довідку про фактичне споживання природного газу 2018-2020 роки по особовому рахунку відповідача.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у справі відсутні докази приєднання відповідача як споживача до умов договору розподілу природного газу, зокрема підписаної відповідачем заяви-приєднання. Однак, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно з чинними тарифами. Наявна у справі виписка з особового рахунку на ім'я та прізвище відповідача, у якій зазначено адреса відповідного споживача-абонента, лічильник та фінансовий стан, яка виготовлена та підписана особою, яка не ідентифікована за посадою, у той час як службова довідка, яка виходить за межі підприємства, поміж інших обов'язкових реквізитів для довідок, що закріплені в ДСТУ, має бути підписана посадовими особами (керівником, головним бухгалтером). Також, додано довідку про фактичний обсяг споживання природного газу по о/р № НОМЕР_1 за період з 01.10.2018 по 30.09.2019. Така довідка видана 26.08.2021 оператором з уведення даних ЕОМ ОСОБА_2 та містить відбиток печатки "Вінницягаз Збут". Крім того, надано акт на відключення газових приладів та побутових лічильників газу, який вказує, що газопостачання відповідачу виключене, а відтак, які послуги з газопостачання були надані позивачем, взагалі незрозуміло.
Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог зроблено за неповного з'ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права з огляду на наступне.
Взаємовідносини між газопостачальником, газорозподільним підприємством, газотранспортним підприємством та споживачами природного газу регулюються Законом України від 09 квітня 2015 року №329-VIII «Про ринок природного газу» (далі - Закон №329-VIII), Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Кодексом газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс ГРМ), та іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів. Постачальник природного газу - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу.
Розподіл природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу. Оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).
АТ «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» є оператором газорозподільної системи (скорочено - Оператор ГРМ) і надає послуги саме із розподілу природного газу, і такі послуги не включають в себе послуги з постачання природного газу.
Згідно з частинами першою та другою статті 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором.
Типовий договір розподілу природного газу затверджений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор) від 30 вересня 2015 року №2498.
За змістом частини другої статті 205 ЦК України, укладання договору, шляхом вчинення виключно конкретних дій або мовчання можливе, якщо для певного договору не передбачена обов'язкова письмова форма або якщо таке укладення договору передбачено законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору. (частина 1 статті 634 ЦК України).
Відповідно до пункту 1.3 Типового договору розподілу природного газу, договір розподілу природного газу є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною в додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору. (частина 1 статті 634 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Відповідно до пункту 1.3 Типового договору розподілу природного газу, договір розподілу природного газу є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною в додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №639/10591/14-ц, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 та постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі №642/2858/16.
Як вбачається з матеріалів справи, що позивач на підтвердження розміру заборгованості у відповідача надав виписку з фінансового стану та довідку про фактичний обсяг споживання природнього газу по особовому рахунку № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 ..
Відповідно до положень частини третьої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже надані позивачем докази розрахунку заборгованості, зокрема виписка з фінансового стану та довідка про фактичний обсяг споживання природнього газу по особовому рахунку № НОМЕР_1 , є такими, що цілком відповідають вимогам процесуального законодавства щодо достовірності та допустимості доказів.
Вирішуючи спір, місцевий суд не звернув увагу на те, між сторонами виникли договірні відносини щодо надання АТ «ОГЗ «Вінницягаз» послуг з розподілу (доставки) природного газу до домоволодіння відповідача, а останній прийняв ці послуги, користуючись природним газом (тобто прийняв оферту). Фактом приєднання відповідача до умов договору розподілу природного газу (акцептуванням договору) є документальне підтвердження споживання природного газу (помісячні показання лічильника газу, відображені в доданій виписці з фінансового стану по особовому рахунку відповідача), а також проведення дій Оператором ГРМ з відключення газових приладів 29 травня 2019 року за адресою домоволодіння відповідача.
Відповідно до пункту 8 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. У разі розірвання договору розподілу природного газу та механічного від'єднання від мереж Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VI цього Кодексу.
У постанові КЦС ВС від 07.10.2021 року у справі № 468/1649/20-ц зазначено, що припинення споживання природного газу через неоплату послуг не звільняє споживача, приєднаного до системи газопостачання, від оплати послуг за забезпечення доступу до газорозподільної системи з можливістю споживання природного газу. Позивач остаточно не відмовлявся від послуг газопостачання, про розірвання договору не заявляв.
З урахуванням викладеного, на 2020 рік Оператор ГРМ визначає річну замовлену потужність об'єкта споживача виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за період з 01 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року. На 2021 рік Оператор ГРМ визначає ціну річну замовлену потужність об'єкта споживача виходячи фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом) за період з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року з урахуванням вимог пункту 4 глави 6 розділу VI цього Кодексу.
Зазначені обставини суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги.
Крім того, судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе договірні зобов'язання перед відповідачем та надав послуги розподілу природного газу, водночас відповідач своїх зобов'язань не виконав та не оплатив послуги розподілу природного газу, чим порушив умови договору, внаслідок чого у відповідача наявна заборгованість за послуги розподілу природнього газу за 2020-2021 роки в сумі 2259,77 грн., що підтверджується належними, достовірними і допустимими доказами, наданими позивачем.
У постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 922/1703/20 викладено висновок згідно з яким, встановивши наявність у відповідача обсягів споживання природного газу за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, фізичне підключення об'єкта споживача до газорозподільної мережі у спірному періоді, наявність укладеного між сторонами договору розподілу природного газу, який не припинено, а також враховуючи те, що споживачем ні заява про остаточне припинення користування природним газом, ні уточнені заявки на величину річної замовленої потужності не подавалась, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про існування у відповідача обов'язку оплати вартості послуг з розподілу природного газу в порядку передбаченому главою 6 розділу VI Кодексу ГРМ, в редакції постанови №2080 від 07.10.2019.
Ураховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що між позивачем та відповідачем наявні фактичні договірні відносини і відповідач своїх зобов'язань за ними не виконав та не оплатив послуги розподілу природного газу, чим порушив умови договору, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу.
Колегія суддів враховує й те, що відповідачем відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України не надано доказів на спростування розміру заборгованості, розрахунок якого здійснено позивачем. Доказів того, що відповідач звертався до позивача із заявою про припинення розподілу природного газу на його домоволодіння суду не надано.
Відповідно до пункту 1 - 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на те, що аргументи апеляційної скарги колегія суддів визнала обгрунтованими, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене за неповного з'ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат.
Беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 141, підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, а також те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, відтак з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2270 грн та за подання апеляційної скарги в сумі 3405 грн.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» задовольнити.
Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 04 лютого 2022 року у даній справі скасувати та ухвалити нове.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» 2259 (дві тисячі двісті п'ятдесят дев'ять) гривень 77 копійок заборгованості за наданні послуги з розподілу природного газу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» судовий збір в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень за подання позовної заяви та 3405 (три тисячі чотириста п'ять) гривень за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: Т. О. Денишенко
В. П. Рибчинський