18.04.2022 Справа №607/2793/22 Провадження №3/607/1613/2022 м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Царук І.М., розглянувши матеріали справи, яка надійшла з Відділення поліції №1 (м.Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого,
за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №733555 від 09.02.2022, 09.02.2022 о 12-ій годині ОСОБА_1 за місцем спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно батька ОСОБА_2 , а саме виражався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою. Вказаними діями, на думку особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Будучи неодноразово належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать запис у протоколі про адміністративне правопорушення та наявні в матеріалах справи телефонограми, ОСОБА_1 в судове засідання в черговий раз не з'явився, про причини неявки не повідомив. Із заявою про відкладення розгляду справи ОСОБА_1 не звертався.
Крім цього, на офіційному сайті Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області (https://tem.te.court.gov.ua/sud1915/), в розділі «Громадянам» у вкладці «Список судових справи, призначених до розгляду» з моменту призначення справи до розгляду до моменту розгляду справи були зазначені дата, час та місце її слухання.
У рішеннях Європейського Суду з прав людини від 03.04.2008 року в справі «Пономарьов проти України», «Олександр Шевченко проти України» від 26.04.2007 (п.27) «Трух проти України» від 14.10.2003 наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
Разом з тим, відповідно до положень ст.268 КУпАП, адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП не відноситься до правопорушень, по яким є обов'язковою присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За наведеного та враховуючи, що суд вжив всіх можливих заходів щодо забезпечення участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у судовому засіданні, а також принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підставі наявних матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядаються, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписами ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, яке, у відповідності з даною статтею, проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Згідно із п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктами 4, 7 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання чи погрози не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Крім того, системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №733555 від 09.02.2022 вбачається, що 09.02.2022 о 12-ій годині ОСОБА_1 за місцем спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно батька ОСОБА_2 , а саме виражався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до вимог ч.1 ст.256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, як документ, що засвідчує факти неправомірних дій і є основним джерелом доказів, складається по встановленій формі і повинен містити дані, необхідні для розгляду справи по суті; особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з'ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи. У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного проступку та його характер, а також, обставини, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Такі обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.
Втім, зі складеного щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №733555 від 09.02.2022 не вбачається даних чи викликали висловлювання нецензурною лайкою та погрози зі сторони ОСОБА_1 щодо його батька ОСОБА_2 будь-які наслідки, передбачені п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», зокрема, побоювання постраждалої особи за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали (могли завдати) шкоди психічному здоров'ю особи.
При розгляді справи суд враховує, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами, які отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як у цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Як видно, на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, долучено: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №733555 від 09.02.2022; електронний рапорт помічника чергового частини Відділення поліції №1 (м.Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Ананьєва А.А. від 09.02.2022; письмові пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 09.02.2022; ксерокопію паспорта громадянина України та картку платника податків ОСОБА_1 .
Втім, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення документи не підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.173-2 КУпАП, оскільки не містять належних, допустимих, достовірних доказів, які б підтверджували факт вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 09.02.2022 о 12-ій годині щодо його батька, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, що є обов'язковою умовою для притягнення особи до відповідальності за ч.1ст.173-2 КУпАП.
Так, згідно долучених до протоколу письмових пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 09.02.2022, 09.02.2022 близько 12-ої години між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, виражався на адресу свого батька нецензурною лайкою, однак жодних доказів того, що такі дії ОСОБА_1 завдали чи могли задати шкоди фізичному чи психічному здоров'ю останньому вказані пояснення не містять.
Письмові пояснення ОСОБА_1 від 09.02.2022, які містяться у матеріалах справи також не містять доводів на підтвердження обставин вказаних у протоколі серії ВАБ №733555 від 09.02.2022, оскільки в них йдеться про словесний конфлікт, який виник 09.02.2022 близько 09-ої години між ним та його братом ОСОБА_3 , а не про вчинення домашнього насильства щодо батька, як стверджується у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі.
Долучений до матеріалів справи електронний рапорт помічника чергового частини відділення поліції №1 (м.Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Ананьєва А.А. від 09.02.2022 з огляду на правову позицію Верховного Суду, яку викладено у постанові КАС Верховного Суду у справі № 524/5741/16-а також не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.
Як видно, жодних інших даних, які б всебічно, повно та об'єктивно висвітлювали обставини зазначеної справи про адміністративне правопорушення, судді не надано.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, яка притягується до відповідальності, і лише в межах зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення обвинувачення, на підставі зібраних посадовою особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, доказів. Суд не має збирати з власної ініціативи докази, позаяк в протилежному випадку суд згідно із ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може бути визнаний безстороннім.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом матеріалами справи, у зв'язку із чим провадження у даній справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ст.40-1 КУпАП судовий збір стягується лише в разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення. Оскільки адміністративне стягнення до ОСОБА_1 не застосовується, судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.7, 9, 247, 283-285, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня винесення.
СуддяІ. М. Царук