28.04.2022 Справа №607/5270/22
Провадження №2-о/607/162/2022
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Кунець Н.Р.,
присяжних Карпи О.В., Веселович Т.Я.
з участю секретаря судового засідання Крупи О.А.
прокурора Соболь О.М.
представника закладу з надання
психіатричної допомоги, лікаря-психіатра Чорній П.П.
особи, щодо якої розглядається питання,
пов'язане з наданням психіатричної допомоги ОСОБА_1
законного представника особи,
щодо якої розглядається питання,
пов'язане з наданням психіатричної допомоги ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за заявою генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради Шкробота В.В. про госпіталізацію ОСОБА_1 до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, -
Заявник генеральний директор Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради Шкробот В.В. звернувся до суду із заявою про госпіталізацію ОСОБА_1 до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку.
В обґрунтування поданої заяви покликається на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.04.2022 був госпіталізований в КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР. Підставою для висновку про необхідність госпіталізації є відомості про поведінку ОСОБА_1 , які надійшли від ОСОБА_2 . На підставі цих відомостей 26.04.2022 о 18 год. 54 хв. ОСОБА_1 був оглянути лікарем-психіатром ОСОБА_3 у приймальному відділенні. Так, за наслідками цього огляду лікар-психіатр підтвердив висновок про необхідність його госпіталізації для обстеження та лікування у зв'язку з наявністю у нього тяжкого психічного розладу, який обумовлює його небезпеку для себе і оточуючих та суттєву шкоду його здоров'ю внаслідок погіршення психічного стану, у разі, якщо особі не буде надана психіатрична допомога. Також ОСОБА_1 був оглянутий комісією лікарів-психіатрів КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР, яка підтвердила обґрунтованість рішення про госпіталізацію ОСОБА_1 згідно Закону України «Про психіатричну допомогу» та прийшла до висновку, що лікування ОСОБА_1 можливе лише в умовах стаціонару. Згода особи на госпіталізацію відсутня, у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 від запропонованої госпіталізації.
В судовому засіданні представник КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР - лікар - психіатр Чорній П.П. заяву підтримав та пояснив, що ОСОБА_1 страждає тяжким психічним розладом, існує реальний ризик вчинення ним дій, що являють собою безпосередню небезпеку для нього чи оточуючих та суттєву шкоду його здоров'ю внаслідок погіршення психічного стану, а тому він потребує психіатричного лікування в умовах стаціонару, відтак просила суд задовольнити заяву.
Особа, щодо якої розглядається питання, пов'язане з наданням психіатричної допомоги ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував необхідність його примусової госпіталізації, вважає, що він не становить загрозу собі чи своїм оточуючим, виниими у побутових конфліктах вважає дружину та дочку, які його провокують на скандал. Також визнав, що він лікувався від психічного захворювання протягом останніх двох років у приватного лікаря.
Законний представник особи, щодо якої розглядається питання, пов'язане з наданням психіатричної допомоги ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , підтримала заяву про госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку її чоловіка, також зазначила, що її ОСОБА_4 відмовився продовжувати лікуватися у приватного лікаря псхіатра, перестав приймати призначені йому ліки, внасялідок чого його психічний стан здоров'я погіршився та він становить небезпеку для себе, оскільки схильний до самогубства та може завдати шкоди людям, що його оточують.
Прокурор Соболь О.М. підтримала заяву про госпіталізацію ОСОБА_1 у примусовому порядку до КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР без його згоди.
Допитана всудовому засіданні ОСОБА_5 зазначила про неадекватну та агресивну повідінку її батька ОСОБА_1 , який голосно розмовляє сам з собою стверджує, що спілкується з потойбічними силами, коле себе ножем, а також погрожує фізичною розправою членам своєї сім'ї.
Заслухавши пояснення учасників, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив такі обставини:
Як вбачається із висновку комісії лікарів-психіатрів КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР: заступника головного лікаря з експертизи Бондаренка О.М., зав. відділенням ОСОБА_6 та лікуючого лікаря ОСОБА_7 , пацієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поступив на стаціонарне лікування та обстеження в 3 психіатричне відділення КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР 26 .04.2022, у супроводі дружини та працівників поліції, з діагнозом маячний розлад, параноїчний синдром.
Анамнез захворювання та життя: родом із сім'ї робітників середущий з 4-ох дітей. Спадковість обтяжена, молодший брат лікується в психіатра. Ранній розвиток без особливостей, ріс та розвивався задовільно. Закінчив 9 класів ЗОШ та ПТУ на зварювальника. За спеціальністю не працював, деякий час був водієм тролейбуса, їздив на заробітки за кордон, останнім часом працював в дорожній службі АВАКС, але вже кілька місяців не працює. Розлучений, але проживає з сім'єю в одному будинку. Групи інвалідності немає. В психічному стані вперше змінився приблизно в 2004 році, коли став надміру багато читати релігійної літератури, багато молитися, їздити по монастирях, цікавитися екзорцизмом. З того часу приватно лікувався в психіатра, приймав Клопіксол депо 1 р. на З місяці, Соліан, але вже від липня 2021 року від ліків повністю відмовився. Став агресивним, не спав ночами, вчиняв конфлікти, останнім часом пошкодив вдома світло, умивальник, повикидав вазони, постійно вночі голосно слухає новини співає гімн України, заявляє що війна закінчилась, бо він багато молився, що його у цьому підтримують три конфесії, заявляє що є праведником всієї України, вбачає у людях злих духів. На зауваження рідних реагує з агресією, влітку 2021 року штовхнув бабусю, внаслідок чого вона отримала перелом ребер, а 04 квітня 2022 року знову вчинив конфлікт з бабусею, після чого вона сильно переживала і потрапила в лікарню з приводу інсульту. У зв'язку погіршенням психічного стану, вище описаними скаргами поступає на лікування.
Згідно висновку лікарів-психіатрів психічний стан ОСОБА_1 : в свідомості. Доступний мовному контакту. Орієнтований в повному об'ємі. На поставлені запитання відповідає часто не по-суті, багатослівний, різноплановий. Тему розмови зводить до своїх хворобливих переживань, переважно на релігійну тематику, розповідає що бачить в жінці злого духа «я то вже давно помітив, ще 4 роки тому, просто не розумів що то таке, а тепер як поїхав до отця ОСОБА_8 він мені все пояснив». Свою поведінку вдома вважає нормальною, і у всьому звинувачує жінку та дочку «бо в них вселився злий дух, вони хворі». Мислення прискорене по темпу, з елементами резонерства, часто не доходить до суті бесіди, зісковзує з теми, відмічається розрихлення мислення, патологічне розширення понять. Емоційно не стійкий, легко афектується. Пам'ять відносно вікової норми. Розлади сприймання заперечує. На перший план виступають розлади мислення, маячна налаштованість до оточуючих. Критика відсутня.
Комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 страждає на тяжкий психічний розлад і вчиняє дії, що являють небезпеку для нього та оточуючих, у зв'язку із чим, відповідно до ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» потребує обстеження та лікування в примусовому порядку без його усвідомленої згоди.
Відповідно до вимог статті 3 Конституції України людина її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Законодавство України про психіатричну допомогу базується на Конституції України і складається із Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров'я», Закону України «Про психіатричну допомогу» та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу доки наявність такого розладу не буде встановлена на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до статті 4 Закону психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями.
Статтею 4 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.
Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлює обов'язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту, навчання осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права та обов'язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійсненні соціального захисту та навчання осіб, які страждають на психічні розлади.
Підпунктом «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифікованої Верховною Радою України прийняттям Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) кожному гарантується право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім законного затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законного затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу», особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про психіатричну допомогу» у випадках, коли госпіталізація особи до психіатричного закладу в примусовому порядку визнається доцільною, представник психіатричного закладу, в якому перебуває особа, протягом 24 годин направляє до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею 14 цього Закону, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність такої госпіталізації.
Разом з тим, суд зазначає, що надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод з гарантіями, що передбачені цією статтею.
Проте згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод особа може бути позбавлена свободи як «психічно хвора», якщо дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.
Перед тим як визначати, чи було достовірно доведено, що особа страждає на психічний розлад, вид і ступені якого можуть бути підставою для примусового тримання цієї особи у психіатричній лікарні, суди повинні встановити, чи було таке тримання законним у розумінні підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, зокрема, чи була дотримана процедура, передбачена чинним законодавством України.
Недотримання вимог норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку призводить до порушення підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
Відповідність такого позбавлення особи свободи національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин, які повинен встановити суд, розглядаючи справу.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07(провадження № 14-9свц18 та у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі за № 766/13565св 17; від 18 грудня 2019 року у справі за №552/5273/18).
Відповідно до частини першої, другої статті 340 ЦПК України у заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом. До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусово амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.
Судом встановлено, що станом на день звернення генерального директора КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР Шкробота В. В. про госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку ОСОБА_1 , є підстави для такої госпіталізації, які встановлені лікарською комісією, госпіталізація особи до психіатричного закладу відповідає положенням Закону України «Про психіатричну допомогу» та вимогам процесуального законодавства та є необхідною у зв'язку із тим, що у ОСОБА_1 , наявний тяжкий психічний розлад, який обумовлює його небезпеку для себе і оточуючих; суттєву шкоду його здоров'ю внаслідок погіршення психічного стану у разі, якщо йому не буде надана психіатрична допомога, а його обстеження та лікування можливі лише в умовах психіатричного стаціонару, що підтверджено належними та допустимими доказами та не спростовано сторонами.
Аналізуючи в сукупності викладені обставини, досліджені докази та вимоги законодавства, суд приходить до переконання про наявність передбачених законом підстав для примусової госпіталізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до психіатричного закладу, а тому заяву генерального директора КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР Шкробота Володимира Васильовича про госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід задовольнити.
Керуючись статтями 259, 265, 268, 272, 273, 293, 294, 315-319, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Заяву генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради Шкробота В.В. про госпіталізацію ОСОБА_1 до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку - задовольнити.
Госпіталізувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 до КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР в примусовому порядку.
Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 28.04.2022.
Головуючий суддяН. Р. Кунець
Присяжні О.В. Карпа
Т.Я. Веселович