28 квітня 2022 року м. Житомир справа № 240/1743/22
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області» про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
установив:
У січні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ по Житомирській області» (далі - відповідач, ДУ «ТМО МВС по Житомирській області») про визнання протиправної відмову у направленні документів до Міністерства внутрішніх справ України для прийняття рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги та зобов'язання вчинити відповідні дії.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач не наділений повноваженнями на розгляд по суті звернення про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності.
Ухвалою суду від 24 січня 2022 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.
22 лютого 2022 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що ІІ групу інвалідності позивачу встановлено після спливу 2 років з моменту первинного медичного огляду та встановлення ІІІ групи інвалідності. Посилаючись на положення пункту 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 (далі - Порядок №850) уважає, що правові підстави для виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням позивачу ІІ групи інвалідності, відсутні.
На підставі пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд установив, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ.
19 травня 2014 року Житомирським обласним центром медико-соціальної експертизи позивачу встановлена ІІІ група інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується копією відповідної довідки.
16 вересня 2020 року Житомирським обласним центром медико-соціальної експертизи позивачу встановлена ІІ група інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
У зв'язку з цим, позивач у вересні 2020 року звернувся до ДУ «ТМО МВС по Житомирській області» із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Листом від 26 листопада 2021 року відповідач повідомив, що підстави для складання висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги відсутні, оскільки ІІ група інвалідності встановлена після спливу дворічного терміну з дати проведення первинного огляду та встановлення ІІІ групи інвалідності.
Уважаючи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
На час звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1991 року № 565-XII (далі - Закон України №565-ХІІ) та Порядку № 850 пунктом 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон України № 580-VIII) визнано таким, що втратив чинність Закон України № 565-XII.
Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України №565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України № 580-VIII.
До набрання чинності Законом України № 580-VIII, тобто до 07 листопада 2015 року, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону України № 565-ХІІ та Порядком № 850, відповідно.
Згідно зі статтею 23 Закону України № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На реалізацію вимог статті 23 Закону України №565-XII Кабінет Міністрів України 21 жовтня 2015 року ухвалив постанову №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», якою затвердив Порядок № 850, що визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Відповідно до пункту 2 цього Порядку днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Перелік документів, які необхідно подати працівнику міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, визначений у пункті 7 вказаного Порядку.
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС України в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги (пункту 8 Порядку № 850).
Згідно із пунктом 9 Порядку № 850 МВС України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Також судом установлено, що на момент виникнення спірних правовідносин відповідач діяв на підставі Положення, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1432, у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 02 березня 2020 року №207 (далі - Положення).
Пунктом 5 розділу ІІ цього Положення закріплено, що основним завданням ДУ «ТМО МВС по Житомирській області» є забезпечення соціального захисту колишніх осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців Національної гвардії України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, членів їхніх сімей.
Відповідно до пункту 31 розділу ІІІ Положення до функцій відповідача віднесено прийом від колишніх осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців Національної гвардії України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, членів їхніх сімей заяв, документів для призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Згідно пункту 32 цього розділу функцією відповідача також є виплата в установленому порядку одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Аналіз наведених вище положень Порядку №850 та Положення дає підстави для висновку, що до повноважень відповідача належить саме прийом документів для призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції та подання їх до Міністерства внутрішніх справ України для прийняття рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги.
Отже, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що до повноважень ДУ «ТМО МВС по Житомирській області» належить обов'язок щодо підготовки та подання матеріалів щодо ОСОБА_1 , тоді як повноваження щодо прийняття рішення про призначення чи відмову у призначення одноразової грошової допомоги належить Міністерству внутрішніх справ України, а тому рішення відповідача, оформлене листом від 26 листопада 2021 року №2179/33/26-2021, є протиправним та підлягає скасуванню.
Посилання відповідача на позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №2340/3024/18 суд до уваги не приймає, оскільки обставини у цій справі не є релевантними. У справі №2340/3024/18 предметом оскарження виступало саме рішення Міністерства внутрішніх справ України, у той час як у цій справі відповідач не направив документи до Міністерства внутрішніх справ України для прийняття відповідного рішення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Європейський суд з прав людини указує, що дія статті 13 Конвенції вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням.
Межі обов'язків за відповідною правовою нормою різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).
З огляду на наведене, з урахуванням установлених обставин, суд дійшов висновку, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним і скасування рішення ДУ «ТМО МВС по Житомирській області», оформлене листом від 26 листопада 2021 року №2179/33/26-2021 та зобов'язання відповідача подати матеріали до Міністерства внутрішніх справ України про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до Закону України №565-XII та Порядку №850.
За відсутності документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ по Житомирській області», оформлене листом від 26 листопада 2021 року №2179/33/26-2021.
Зобов'язати Державну установу «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ по Житомирській області» подати матеріали до Міністерства внутрішніх справ України про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1991 року №565-XII та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.О. Окис