27 квітня 2022 року м. Житомир справа № 240/19661/21
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Окис Т.О.,
секретаря судового засідання Ходоровської Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Попільнянського районного відділу Державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) у Житомирській області про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.,
установив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернув у суд з позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Попільнянського районного відділу Державної виконавчої служби Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - відповідач) щодо не зняття арешту з майна, накладеного постановами від 07 липня 2009 року АА 550164 та від 05 квітня 2012 року ВП №31691741 і зобов'язання зняти такий.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що виконавче провадження №31691741 знищене, а виконавче провадження, в рамках якого 07 липня 2009 року прийнято постанову АА 550164 ідентифікувати неможливо. У відповідача на виконанні не перебуває відкритих виконавчих проваджень, в яких він є боржником. Ураховуючи, що він не є боржником, але не може належним чином користуватися своєю власністю через арешти, накладені виконавчою службою, бездіяльність відповідача щодо їх не зняття вважає протиправною і такою, що порушують його права.
Ухвалою суду від 20 квітня 2022 року позов прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні з наданням відповідачу строку для подання відзиву на позов.
Станом на дату розгляду справи відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав.
Суд установив, що з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 03 грудня 2020 року позивачу стало відомо, що на все, належне йому майно накладено арешт Відділом Державної виконавчої служби Попільнянського районного управління юстиції на підставі постанов державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07 липня 2009 року АА 550164 та від 05 квітня 2012 року, виконавче провадження №31691741.
За результатами звернення до відповідача позивач отримав лист від 06 квітня 2020 року, згідно якого на виконанні у відповідача перебував виконавчий лист №0670/2765/11, виданий 27 лютого 2012 року Житомирським апеляційним адміністративним судом, про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 8584000,00 грн.
19 березня 2013 року державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №31691741, а 05 квітня 2012 року - постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
У подальшому, 04 грудня 2015 року державним виконавцем на підставі пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Більш детальна інформація про хід виконавчого провадження відсутня, оскільки таке знищено після спливу 3-річного терміну зберігання.
Повторно зазначений виконавчий документ на виконання до відповідача не надходив.
19 серпня 2021 року позивач звернувся до відповідача з проханням зніти арешт нерухомого майна, внесений до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 10 липня 2009 року на підставі постанови від 07 липня 2009 року АА 550164 та внесений 05 квітня 2012 року на підставі постанови від 05 квітня 2012 року ВП №31691741.
Листом від 19 серпня 2021 року відповідач надав інформацію по виконавчому провадженню №31691741 та повідомив, що не може надати інформацію про закриття виконавчого провадження, в рамках якого 07 липня 2009 року прийнято постанову АА 550164, оскільки неможливо ідентифікувати виконавчий документ та виконавче провадження. Також повідомив, що у нього на виконанні не перебуває відкритих виконавчих відносно позивача як боржника.
Уважаючи бездіяльність по не знаттю арешту з майна протиправною, ОСОБА_1 подав цей позов до суду.
У судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити з підстави, викладених у ньому. Акцентував увагу, що просить судові витрати з відповідача не стягувати.
Представник відповідача проти задоволення позову не заперечував. Зауважив, що перевірити правові підстави накладення арешту на майно позивача постановою від 07 липня 2009 року АА 550164 не уявляється за можливе, оскільки не можливо ідентифікувати в рамках якого виконавчого провадження на виконання якого виконавчого документа такий було накладено. Підтвердив, що на час розгляду справи судом в органах Державної виконавчої служби відсутні виконавчі провадження, відкриті відносно позивача як боржника.
Відповідно до положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, у період виникнення спірних правовідносин є Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІV у відповідній редакції (далі - Закон України №606-ХІV).
Відповідно до статті 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України №606-ХІV примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Частиною 1 статті 6 Закону України №606-ХІV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно з положеннями статті 11 Закону України №606-ХІV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виходячи зі змісту статті 25 Закону України №606-ХІV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Положеннями статті 57 Закону України №606-ХІV передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.
Відповідно до частин 3, 4 і 5 статті 60 Закону України №606-ХІV з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
До підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 1 статті 50 Закону України №606-ХІV).
Частиною 2 статті 50 Закону України №606-ХІV передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України №606-ХІV підлягає примусовому виконанню.
Як установлено судом та підтвердив представник відповідача, виконавче провадження №31691741 закінчено у зв'язку з направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби.
Таке закінчення не було підставою для зняття арешту з майна боржника.
У подальшому при повторному надходженні виконавчого документа, який підлягав виконанню у зазначеному виконавчому провадженні, постановою державного виконавця від 04 грудня 2015 року у відкритті виконавчого провадження відмовлено.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що правові підстави для забезпечення реального виконання рішення суду, що підлягало примусовому виконанню, припили своє існування.
Також суд зауважує, що на момент розгляду справи в органах Державної виконавчої служби України відсутні виконавчі провадження відносно позивача як боржника, що підтвердив представник відповідача у судовому засіданні.
За таких обставин суд уважає, що бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту, накладеного постановами від 07 липня 2009 року АА 550164 та від 05 квітня 2012 року ВП №31691741, є протиправною, а тому наявні підстави для зобов'язання останнього знати такий.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 242-246, 250, 255, 272, 287, 292, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Попільнянського районного відділу Державної виконавчої служби Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного постановами державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Попільнянського районного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07 липня 2009 року АА 550164 та від 05 квітня 2012 року ВП №31691741.
Зобов'язати Попільнянський районний відділ Державної виконавчої служби Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) зняти арешт з майна ОСОБА_1 , накладений постановами державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Попільнянського районного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07 липня 2009 року АА 550164 та від 05 квітня 2012 року ВП №31691741.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом десяти днів з дати його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.О. Окис