Копія
28 квітня 2022 року Справа № 160/15339/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича
за участі секретаря судового засіданняДивнич Д.І.
за участі:
представника позивача представника відповідача Кияненко Д.О. Петрушевська І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправними дій та визнання протиправним та скасування наказу
02.09.2021 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання протиправним та скасування наказу від 20.08.2020 р. №624/7.
07.02.2022 року та 14.02.2022 року позивачем подано уточнені позовні заяви, у яких позивач просить попроситьсить суд:
визнати протиправними дії посадових осіб Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) під час проведення перевірки приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за зверненням адвоката Єрмолова Є.М., діючого в інтересах ОСОБА_2 від 05.05.2020 року;
визнати протиправними дії посадових осіб Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) під час винесення наказу від 20.08.2020 року № 624/7 про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 ;
визнати протиправним та скасувати наказ Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 20.08.2020 року № 624/7;
стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач як нотаріус не допускав у своїй діяльності порушення вимог правил нотаріального діловодства: позивач не допускав порушення порядку оформлення довіреності у порядку передоручення; не допускав порушення під час посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки. В оскаржуваному наказі взагалі відсутні підстави та причини його ухвалення та посилання на фактичні дані; перевірка позивача не була проведена згідно вимог Порядку проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, який затверджено наказом Міністерства юстиції України від 17.02.2014 року № 357/5 (далі Порядок № 357/5).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2021 року по справі № 160/15339/21 позовну заяву повернуто позивачу.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.11.2021 року скасовано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2021 року по справі № 160/15339/21.
10.12.2021 року справа надійшла до суду першої інстанції.
Ухвалою суду Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 року по справі № 160/15339/21 задоволено заяву про самовідвід судді.
15.12.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Позивач допускав у своїй діяльності порушення вимог правил нотаріального діловодства, що встановлено у доповідній записці Заступника начальника Управління нотаріату - Начальника центрального Відділу з питань нотаріату Тараненко Р. від 05.08.2020 року. До Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надходили звернення адвоката Єрмолова Є.М. діючого в інтересах ОСОБА_2 від нього особисто та із Міністерства юстиції України щодо посвідчення приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 довіреності 27 січня 2016 року за реєстровим № 98, договору купівлі-продажу земельної ділянки 09 березня 2016 року за реєстровим № 345. Для належного розгляду звернення від приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 були витребувані пояснення та копії відповідних документів. В ході наданих нотаріусом пояснень та копій документів міжрегіональним управлінням юстиції було встановлено, що 27 січня 2016 року за реєстровим № 98 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 посвідчено довіреність в порядку передоручення. В тексті довіреності зазначено, що представник діє за довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік І.Л. 24 кві тня 2015 року за № 635. Також, в ході проведення документальної перевірки було встановлено, що приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік І.Л. 03 листопада 2015 року за реєстровим № 2036 було видано дублікат довіреності, посвідченої 24 квітня 2015 року за № 635. В ході огляду довіреності та долучених до неї документів було встановлено, що приватним нотаріусом ОСОБА_1 додано до справи копію примірника довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік І.Л. 24 квітня 2015 року за реєстровим № 635 (оригінал якого згідно п. 6.1 гл. 22 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вважається таким, що втратив чинність) та копію дублікату зазначеної довіреності, виданого приватним нотаріусом Стаднік І.Л. 03 листопада 2015 року за реєстровим № 2036. В ході огляду долученої копії дублікату довіреності було встановлено, що приватним нотаріусом ОСОБА_1 при посвідченні довіреності у порядку передоручення не зроблено відмітку про передоручення, чим не дотримано п. 5.7 п. 5 гл. 4 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. У порушення гі. 5.6 п. 5 гл. 4 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, в посвідченій приватним нотаріусом ОСОБА_1 довіреності, виданої в порядку передоручення не зазначено повністю ім'я та по батькові нотаріуса, який посвідчив основну довіреність. На копіях документів, долучених до довіреності відмітка «Згідно з оригіналом» скріплена печаткою, чим не дотримано вимоги п. 9 гл. 7 розд. 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. В посвідченій довіреності нотаріусом зазначено, що довіреність діє до тридцять першого грудня дві тисячі шістнадцятого року. У порушення п. 3.2 п. 3 гл. 4 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріусом строк дії довіреності не зазначено словами, який визначається роками, місяцями, тижнями, днями. Також міжрегіональним управлінням юстиції було встановлено, що приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 09 березня 2016 року за реєстровим № 345 посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки. В ході огляду документів було встановлено що в матеріалах справи відсутня інформація про перевірку нотаріусом в Єдиній базі даних звітів про оцінку для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів достовірності інформації із звіту про оцінку відсутня. Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 29-1 Закону України «Про нотаріат», у зв'язку з допущенням приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 порушень міжрегіональним управлінням юстиції тимчасово з 17 по 18 вересня 2020 року було зупинено нотаріальну діяльність нотаріуса ОСОБА_1 для проходження навчання в Інституті права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України (наказ Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 20 серпня 2020 року № 624/7). Копію зазначеного наказу було направлено міжрегіональним управлінням юстиції приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 листом від 31 серпня 2020 року № 06.1-73/4382. Відповідач наголошує на тому, що довідка за результатами перевірки позивача не складалась у відповідності до вимог п. 14 Порядку № 357/5. Також відповідач наголошує на тому, що оскаржуваний наказ не може бути предметом спору у суді, оскільки є правовим актом індивідуальної дії, який на день розгляду справи вичерпав свою дію шляхом виконання. Також відповідач заперечує стосовно відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки вважає їх розмір завищеним та необґрунтованим, адвокатом не вказано детального опису здійснених адвокатом витрат часу по кожному виду робіт.
Ухвалою суду від 14.02.2022 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та поновлено позивачу строк для звернення з позовом до суду.
Ухвалою суду від 07.04.2022 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залишення без розгляду та повернення відповідачу відзиву на уточнену позовну заяву.
Ухвалою суду від 07.04.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 28.04.2022 року поновлено позивачу строк для заявлення клопотання про витребування доказів та відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про витребування доказів.
Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд відшкодувати витрати на правничу допомогу у розмірі 98 243,04 грн.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову та стосовно витрат на правничу допомогу, оскільки вважає їх необґрунтованими.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін встановив наступне.
Відповідачем 20.08.2020 року видано наказ № 624/7 «Про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1», яким з 17.09.2020 року по 18.09.2020 року зупинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 на час проходження підвищення кваліфікації та зобов'язано приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 пройти навчання в Інституті права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України з 17.09.2020 року по 18.09.2020 року.
Підстава для видання вказаного наказу: неодноразове допущення приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 правил ведення нотаріального діловодства та дотримання порядку вчинення нотаріальних дій.
Нормативно - правове обґрунтування: пункт 3 частини 1 статті 29-1 Закону України «Про нотаріат».
Судом під час розгляду справи на підставі відомостей, які містяться у відзиві на позовну заяву, встановлено, що підставою для видання оскаржуваного наказу слугувала доповідна записка Заступника начальника Управління нотаріату - Начальника центрального Відділу з питань нотаріату Тараненко Р. від 05.08.2020 року, у якій описано порушення виявлені під час розгляду звернення адвоката Єрмолова Є.М. діючого в інтересах ОСОБА_2 .
У доповідній записці від 05.08.2020 року, копія якої міститься у матеріалах справи, вказано наступне: до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надходили звернення адвоката Єрмолова Є.М. діючого в інтересах ОСОБА_2 від нього особисто та із Міністерства юстиції України щодо посвідчення приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 довіреності 27 січня 2016 року за реєстровим № 98, договору купівлі-продажу земельної ділянки 09 березня 2016 року за реєстровим № 345. Для належного розгляду звернення від приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 були витребувані пояснення та копії відповідних документів. В ході наданих нотаріусом пояснень та копій документів міжрегіональним управлінням юстиції було встановлено, що 27 січня 2016 року за реєстровим № 98 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 посвідчено довіреність в порядку передоручення. В тексті довіреності зазначено, що представник діє за довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік І.Л. 24 кві тня 2015 року за № 635. Також, в ході проведення документальної перевірки було встановлено, що приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік І.Л. 03 листопада 2015 року за реєстровим № 2036 було видано дублікат довіреності, посвідченої 24 квітня 2015 року за № 635. В ході огляду довіреності та долучених до неї документів було встановлено, що приватним нотаріусом ОСОБА_1 додано до справи копію примірника довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік І.Л. 24 квітня 2015 року за реєстровим № 635 (оригінал якого згідно п. 6.1 гл. 22 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вважається таким, що втратив чинність) та копію дублікату зазначеної довіреності, виданого приватним нотаріусом Стаднік І.Л. 03 листопада 2015 року за реєстровим № 2036. В ході огляду долученої копії дублікату довіреності було встановлено, що приватним нотаріусом ОСОБА_1 при посвідченні довіреності у порядку передоручення не зроблено відмітку про передоручення, чим не дотримано п. 5.7 п. 5 гл. 4 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. У порушення гі. 5.6 п. 5 гл. 4 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, в посвідченій приватним нотаріусом ОСОБА_1 довіреності, виданої в порядку передоручення не зазначено повністю ім'я та по батькові нотаріуса, який посвідчив основну довіреність. На копіях документів, долучених до довіреності відмітка «Згідно з оригіналом» скріплена печаткою, чим не дотримано вимоги п. 9 гл. 7 розд. 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. В посвідченій довіреності нотаріусом зазначено, що довіреність діє до тридцять першого грудня дві тисячі шістнадцятого року. У порушення п. 3.2 п. 3 гл. 4 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріусом строк дії довіреності не зазначено словами, який визначається роками, місяцями, тижнями, днями. Також міжрегіональним управлінням юстиції було встановлено, що приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 09 березня 2016 року за реєстровим № 345 посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки. В ході огляду документів було встановлено що в матеріалах справи відсутня інформація про перевірку нотаріусом в Єдиній базі даних звітів про оцінку для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів достовірності інформації із звіту про оцінку відсутня.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 29-1 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна діяльність приватного нотаріуса тимчасово зупиняється на час дії таких обставин: якщо приватний нотаріус при вчиненні нотаріальних дій неодноразово порушував правила нотаріального діловодства, - до закінчення строку проходження підвищення кваліфікації (не більше двох тижнів).
У частинах 1 - 3 статті 29-2 Закону України «Про нотаріат» рішення про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса у випадках, передбачених частиною першою статті 29-1 цього Закону, приймає керівник відповідного територіального органу Міністерства юстиції України. Відповідний територіальний орган Міністерства юстиції України зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня видання наказу про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса письмово повідомити приватного нотаріуса про зупинення його нотаріальної діяльності. Наказ про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса може бути оскаржений ним до Міністерства юстиції України або до суду.
У частині 1 статті 33 Закону України «Про нотаріат» зазначено, що Міністерство юстиції України, його територіальні органи проводять перевірку організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства за певний період.
Перевірка організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, крім повторних перевірок, передбачених цим Законом, проводиться не частіше одного разу на два роки виключно на робочому місці (у конторі) приватного нотаріуса з обов'язковим повідомленням його про проведення такої перевірки за 10 днів. Приватний нотаріус зобов'язаний надавати посадовим особам, уповноваженим проводити перевірку, відомості і документи щодо організації нотаріальної діяльності, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства. У разі виявлення під час перевірки порушень в організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, порядку вчинення нотаріальних дій або неодноразових порушень правил нотаріального діловодства Міністерство юстиції України, його територіальний орган, які проводили перевірку, можуть зупинити або припинити нотаріальну діяльність приватного нотаріуса з підстав та в порядку, передбачених цим Законом (частини 2-4 статті 33 Закону України «Про нотаріат»).
Порядок проведення перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства затверджений наказом Міністерством юстиції Українивід 17.02.2014 року № 357/5 (далі Порядок № 357/5).
Отже, відповідач лише у разі виявлення під час перевірки порушень в організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, порядку вчинення нотаріальних дій або неодноразових порушень правил нотаріального діловодства може зупинити нотаріальну діяльність приватного нотаріуса з підстав та в порядку, передбачених Законом України «Про нотаріат».
Згідно пункту 2 Порядку № 357/5 позапланова перевірка - не запланована Міністерством юстиції, територіальним органом Міністерства юстиції комплексна, цільова або контрольна перевірка організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання ними правил нотаріального діловодства, а також перевірка за зверненнями фізичних і юридичних осіб.
У відповідності до підпунктів 2 та 3 пункту 3 Порядку № 357/5 основними завданнями перевірки є перевірка дотримання державними і приватними нотаріусами правил ведення нотаріального діловодства, правильності формування документів у справи, наявність та відповідність вимогам законодавства документів (у випадках, передбачених законодавством, - копій документів), які необхідні для вчинення нотаріальних дій та долучені до примірника нотаріально оформленого документа, документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявність на документах необхідних реквізитів (печаток, підписів, реєстрових номерів, дати тощо); перевірка дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій.
Отже, виключно під час перевірки приватного нотаріуса відповідач вправі встановити факт неодноразово порушення правил нотаріального діловодства.
Для проведення перевірки утворюється комісія. Персональний склад комісії, її голова, термін проведення перевірки державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса затверджуються наказом відповідно Міністерства юстиції чи територіального органу Міністерства юстиції. Голова комісії організовує та координує діяльність членів комісії, розподіляє між ними конкретні завдання та повідомляє про час проведення перевірки державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса. Наказ підтверджує повноваження членів комісії на проведення перевірки державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса у термін, зазначений у наказі (пункт 19 Порядку № 357/5).
За наслідками перевірки організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства комісія протягом п'яти робочих днів з часу закінчення перевірки складає довідку у двох примірниках про результати проведеної перевірки із зазначенням оцінки роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса та з викладеними у ній висновками і рекомендаціями (пункт 33 Порядку № 357/5).
Відповідачем не надано на вимогу суду довідку про результати проведеної перевірки із зазначенням оцінки роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса та з викладеними у ній висновками і рекомендаціями, яка була б складена за наслідками перевірки позивача, та у якій було б зафіксовано факти неодноразового порушення позивачем правил нотаріального діловодства.
Відповідачем не надано на вимогу суду наказ відповідача про утворення комісії для здійснення перевірки позивача.
У відповідності до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки відповідач виніс оскаржуваний наказ, яким зупинив нотаріальну діяльність позивача, не на підставі проведеної перевірки позивача та не на підставі довідки про результати проведеної перевірки із зазначенням оцінки роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса та з викладеними у ній висновками і рекомендаціями, а лише на підставі доповідної записки Заступника начальника Управління нотаріату - Начальника центрального Відділу з питань нотаріату Тараненко Р. від 05.08.2020 року, у якій описано порушення виявлені під час розгляду звернення адвоката Єрмолова Є.М. діючого в інтересах ОСОБА_2 , то відповідачем допущено порушення вимог п.1 ч.2 ст. 2 КАС України (рішення прийнято не на підставі, та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України).
Згідно вимог ч.1 ст. 77 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Оскільки докази, які слугували підставою для винесення оскаржуваного наказу отримані позивачем у порушенням порядку, встановленого законом, то суд їх не бере до уваги.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що підставою для зупинення нотаріальної діяльності на підставі вимог пункту 3 частини 1 статті 29-1 Закону України «Про нотаріат» є неодноразове порушення правил нотаріального діловодства під час вчинення нотаріальний дій, тобто Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 року № 3253/5.
При цього недотримання нотаріусом вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджено наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, чи порушення законодавства під час вчинення нотаріальних дій не охоплені жодним із приписів статей 29-1 чи 29-2 Закону України «Про нотаріат».
Судом під час розгляду справи встановлено, що нотаріальна діяльність позивача зупинена саме на підставі пункту 3 частини 1 статті 29-1 Закону України «Про нотаріат». Водночас жодних порушень Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 року № 3253/5, під час перевірки не встановлено, що підтверджується копією оскаржуваного наказу та копією доповідної записки від 05.08.2020 року, а також письмовими поясненнями, які містяться у відзивах відповідача на позовну заяву, у яких вказано про порушення позивачем саме вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджено наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, чи порушення законодавства під час вчинення нотаріальних дій.
Перевірка дотримання нотаріусом Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджено наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, не входить до переліку питань, що є предметом дослідження під час перевірки виконання нотаріусами Правил ведення нотаріального діловодства, які визначені пунктом 30 Порядку № 357/5.
Аналогічну за своїм змістом правову позицію займає Верховний Суд у пунктах 44-50 постанови від 06.02.2020 року у справі № 825/1621/17 (номер у ЄДРСР 87422099).
Судом відхиляється посилання відповідача на пункт 14 Порядку 357/5, як на підставу того, що за наслідками перевірки за результатами звернень юридичних або фізичних осіб не складається довідка з наступних підстав.
Згідно пункту 14 Порядку № 357/5 перевірка за зверненнями фізичних та юридичних осіб проводиться у межах предмета звернення та повноважень Міністерства юстиції, територіального органу Міністерства юстиції шляхом витребування від державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса (особи, яка заміщує тимчасово відсутнього нотаріуса) необхідних документів та відомостей, що стосуються фактів, викладених у такій інформації, та письмових пояснень нотаріуса або з виїздом за місцезнаходженням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, робочого місця приватного нотаріуса.
Таким чином, пункт 14 Порядку № 357/5 встановлює порядок проведення перевірки приватних нотаріусів за зверненнями фізичних та юридичних осіб, а саме: шляхом витребування від приватного нотаріуса документів. Однак пункт 14 Порядку № 357/5 не відміняє обов'язку відповідача скласти за наслідками такої перевірки довідку про результати проведеної перевірки із зазначенням оцінки роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса та з викладеними у ній висновками і рекомендаціями; не відміняє обов'язку відповідача видати наказ, яким визначити склад комісії, яка буде перевіряти діяльність приватного нотаріуса.
Будь-яких виключень або обмежень щодо вчинення необхідних дій, прийняття рішень, які є підставою для проведення перевірки за звернення фізичної особи, а також оформлення результатів її проведення за наслідком перевірки діяльності приватного нотаріуса указаний Порядок №357/5 не містить.
Згідно пунктів 48-50 постанови Верховного Суду від 31.07.2018 року у справі № 815/2176/17 «п. 48…перевірка за зверненнями фізичних осіб є різновидом позапланової перевірки, під час якої перевіряється робота державної нотаріальної контори у межах предмета звернення.
п.49 За результатами перевірки державної нотаріальної контори, на підставі висновків комісії Міністерство юстиції, головне управління юстиції видає наказ, у якому встановлюється строк для усунення виявлених порушень та помилок. І лише якщо порушення, виявлені під час проведеної перевірки, не усунуті у наданий для цього строк чи не можуть бути усунуті або якщо державною нотаріальною конторою, державним нотаріусом ігноруються висновки за результатами перевірки чи не виконуються рішення, прийняті за її наслідками, Міністерство юстиції, головне управління юстиції приймають рішення про застосування до цих осіб заходів реагування, передбачених чинним законодавством.
п.50. Наведені законодавчі приписи розповсюджуються і на процедуру розгляду скарги фізичної особи за " " щодо організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства».
У постанові Верховного суду від 18.11.2019 року у справі № 821/288/17 вказано, що законодавець покладає на відповідача обов'язок перевіряти звернення юридичних осіб та громадян в межах предмета звернення та в межах своїх повноважень, при цьому така перевірка повинна здійснюватися в порядок та спосіб передбачений Порядком № 357/5. Отже, при отриманні звернення фізичної особи відповідним органом Міністерства юстиції України в межах звернення громадянина та в межах своєї компетенції проводиться позапланова перевірки для проведення якої утворюється комісія. Персональний склад такої комісії, її голова, термін проведення перевірки приватного нотаріуса затверджуються наказом головного управління юстиції.
Аналогічна правова позиція викладена також і у постановах Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі № 826/26684/15, від 30 червня 2021 року у справі № 160/6235/20 та у справах № 826/8223/15, від 12 червня 2020 року у справі № 580/481/19 та від 08 липня 2020 року № П/811/937/17.
Висновок про правомірність дій/рішень відповідача як суб'єкта владних повноважень можливий виключно за умови неухильного дотримання ним процедури здійснення контролюючих функцій, порушення якої унеможливлює залишення чинними рішень, прийнятих за її наслідками.
Щодо доводів відповідача стосовно не порушення прав та інтересів позивача оскаржуваним наказом.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у тому числі й рішення органу місцевого самоврядування, що є предметом цього спору.
Положеннями частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Це означає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи -позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16.
В силу прямої вказівки ч.3 ст. 29-2 Закону України «Про нотаріат» наказ про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса може бути оскаржений ним до Міністерства юстиції України або до суду.
Отже, чинне законодавство України прямо надає нотаріусу прав на оскарження у суді наказу про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса.
Сам факт виконання позивачем оскаржуваного наказу як акту індивідуальної дії не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на судовий захист, враховуючи нетривалий строк зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса (два дні) та бажання позивача дотримуватись норм чинного законодавства України.
Чинним законодавством України не передбачено зупинення наказу про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності у разі його оскарження, а тому останній є обов'язковим до виконання.
Інше тлумачення може призвести до позбавлення позивача права на доступ до суду, оскільки приватний нотаріус не зможе протягом двох днів зупинення його діяльності звернутися до суду з відповідним позовом, а суд не зможе розглянути справу в такий стислий строк.
За вказаних обставин суд відхиляє посилання відповідача на висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 14.04.2020 року у справі № 825/886/18. Окрім того, висновки Верховного Суду від 14.04.2020 року у справі № 825/886/18 про те, що наказ про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності як акт індивідуальної дії не може бути предметом оскарження оскільки вичерпав свою дію, не були основними доводами Верховного Суду для відмови у задоволенні касаційної скарги.
Отже, оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно позовних вимог:
визнати протиправними дії посадових осіб Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) під час проведення перевірки приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за зверненням адвоката Єрмолова Є.М., діючого в інтересах ОСОБА_2 від 05.05.2020 року;
визнати протиправними дії посадових осіб Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) під час винесення наказу від 20.08.2020 року № 624/7 про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1, то суд зазначає наступне.
Звертаючись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними дій органу, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.
Дане право закріплене і в ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Крім того, відповідно до ст.2, п.1 ч.2 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження
Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Отже, виключно результат реалізації повноваження органу (а саме - рішення органу, в даному випадку оскаржуваний наказ), а не процес реалізації його повноважень (як то, дії по прийняттю рішення, дії стосовно проведення перевірки) може бути об'єктом судового оскарження. А дотримання органом вимог актів законодавства щодо порядку та способу прийняття рішення входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення, прийнятого органом за результатами розгляду документів.
Суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості посилатися на порушення відповідачем вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність рішення, яке прийнято за наслідками такої перевірки.
Отже, суд надає оцінку стосовно правомірності призначення та проведення перевірки лише у мотивувальній частині судового рішення, однак предметом спору може бути лише рішення, яке прийнято за наслідками такої перевірки, тобто рішення, яке породжує, змінює або припиняє права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин для позивача.
За вказаних обставин суд відмовляє у задоволенні даних двох позовних вимог.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати покладаються на відповідача у відповідності до вимог статті 139 КАС України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем заявлено три немайнові позовні вимоги; судом задоволено лише одна із заявлених позовних вимог; відповідач повинен відшкодувати позивачу лише третину судового збору, який сплачено позивачем, тобто 302,66 грн. (908 грн./3).
Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно із ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства Українивитрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач заперечував стосовно відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки вважає їх розмір необгрунтовним та завищеним.
При цьому, відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував щодо стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки такі витрати є не співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду: договір про надання правової допомоги від 15.07.2021 року, акт про прийняття-передачу наданих послуг від 14.04.2022 року, дві квитанції до прибуткового касового ордеру на загальну суму 98 243,04 грн., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльністю та копію ордеру на надання правничої допомоги від 25.08.2021 року.
Суд зазначає, що включення адвокатом до акту про прийняття-передачі наданих послуг від 14.04.2022 року наступних видів послуг: складання та направлення до Третього апеляційного адміністративного суду листа щодо стану розгляду апеляційної скарги, складання та направлення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду адвокатського запиту щодо направлення справи до Третього апеляційного адміністративного суду для розгляду апеляційної скарги, складання та направлення до ТУ ДСА в Дніпропетровській області адвокатського запиту щодо не направлення в строк справи до Третього апеляційного адміністративного суду для розгляду апеляційної скарги, підготовка та направлення до ТУ ДСА в Дніпропетровській області щодо перевірки законності дії працівників суду щодо а/з, на думку суду, не можна безпосередньо та однозначно пов'язати з наданням послуг з представлення адвокатом інтересів позивача у суді, оскільки зазначені послуги не пов'язані безпосередньо з розглядом даної справи, а є лише реалізацією адвокатом права на звернення від імені позивача до органів державної влади та суду.
Суд зазначає, що включення адвокатом до акту про прийняття-передачі наданих послуг від 14.04.2022 року наступних видів послуг: підготовка та направлення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду клопотання про надання копії технічного запису судового засідання від 17.01.2022 року та сплата судового збору у розмірі 83,43 грн., підготовка та подача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду клопотання про відкладення судового засідання, є лише реалізацією прав адвоката, які передбачені КАС України, що, на думку суду, не можна безпосередньо та однозначно пов'язати з наданням послуг з захистом адвокатом інтересів позивача у суді в даній справі.
Суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч.3 ст. 134 КАС України). Натомість положеннями п. 2 ч.1 ст. 134 КАС України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Аналогічну за своїм змістом правову позицію стосовно можливості відшкодування витрат на оплату правничої допомоги за відсутності документу про їх оплату на час розгляду справи, у разі якщо у договорі про надання правничої допомоги міститься умова стосовно оплати витрат протягом певного часу після ухвалення рішення суду, займає Верховний Суд у постановах від 21.01.2021 року у справі № 280/2635/20 та від 26.06.2019 року у справі № 813/481/18.
У Практичній рекомендації «Вимоги щодо справедливої сатисфакції», яка видана Головою ЕСПЛ 28.03.2007 року відповідно до правила 32 Регламенту ЕСПЛ, витрати (до яких зазвичай відносять вартість юридичної допомоги), повинні бути дійсними, тобто вони мають бути справді сплачені заявником, або ж він має бути зобов'язаний їх сплатити, відповідно до юридичних чи договірних зобов'язань. Витрати мають бути необхідними, тобто їх сплата мала бути необхідною для запобігання порушенню чи для отримання компенсації після того, як воно сталося. Їх сума повинна бути обґрунтованою. Суду мають бути надані докази, такі як докладні розрахунки та фактури. Вони повинні бути достатньо детальними або Суд міг визначити, наскільки вищенаведені вимоги були дотримані.
Судові витрати покладаються на відповідача у відповідності до вимог статті 139 КАС України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, приймаючи до уваги що дана справа є складною (за обсягом доказів), те, що витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсні, необхідні та обґрунтовані, приймаючи до уваги також і те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень своєчасно вчиняти певні дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, враховуючи принципи добросовісності, розумності та справедливості, з огляду на те, що частина вказаних адвокатом у акті про прийняття-передачі наданих послуг від 14.04.2022 року послуг, на думку суду, не можна безпосередньо та однозначно пов'язати з наданням послуг з представлення адвокатом інтересів позивача у суді в даній справі, а також те, що позовні вимоги задоволено частково (із трьох заявлених позовних вимог задоволена судом лише одна позовна вимога), то суд вважає за необхідне присудити позивачу витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката лише у розмірі 10 000 гривень.
Керуючись ст. 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) (49027, м. Дніпро, пр-т. Дмитра Яворницького, 21А, код ЄДРПОУ 43314918) про визнання протиправними дій та визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) «Про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1» від 20.08.2020 року № 624/7.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 302,66 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 28 квітня 2022 року.
Суддя (підпис) С.В. Златін
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя С.В. Златін
Рішення не набрало законної сили
Суддя С.В. Златін