10 січня 2022 року Справа № 160/16410/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
13.09.2021 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій з урахуванням уточнень, просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що міститься у листі від 19.08.2021 року №28427-22036/К-01/8-0400/21 про перерахунок з 13.12.2019 ОСОБА_1 пенсії у розмірі 60% від місячної заробітної плати та обмеження її десятьма мінімальними розмірами прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 13.12.2019 ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII в первинній редакції з розрахунку 90 відсотків від заробітної плати, згідно довідок Дніпропетровської обласної прокуратури від 12.11.2021 за № 21-729 вих. 21 станом на 11.09.2020 і на 01.01.2021 без обмеження пенсії максимальним розміром, визначених ч.15 ст.86 Закону України № 1697-VII та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугу років.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 1996 року та отримує пенсію призначену на підставі Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 90% середньомісячного заробітку на час виходу на пенсію. Втім, здійснюючи перерахунок його пенсії починаючи з 13.12.2019 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 по справі №160/16626/20 відповідач зменшив відсотковий розмір пенсії до 60% від сум середньомісячного заробітку та застосував обмеження пенсії максимальним розміром.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, у зв'язку з невідповідністю останньої вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України.
На виконання вимог ухвали суду, 06.10.2021 позивачем були усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.10.2022 відкрито провадження у справі № 160/16410/22 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
10.11.2021 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що відповідно до частини 3 статті 85 Закону України "Про прокуратуру" максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Разом із тим, 01.01.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII, яким внесено зміни у відповідні положення Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668 від 08.07.2011. Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" пенсія призначається в розмірі 60% від суми їхньої місячної заробітної плати, а згідно до статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тому, на переконання відповідача, виплачуючи позивачу пенсію з обмеженням її максимального розміру, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
25.11.2021 на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій позивачем була підтримана аналогічна правова позиція, що і в позовній заяві.
15.12.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, позивач з 1996 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. З того часу позивачу була призначена пенсія за вислугу років на підставі Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ в розмірі 90% середньомісячного заробітку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 року у справі №160/16626/20, окрім іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області за №18-254 вих.20 від 25.03.2020 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
На виконання даного судового рішення відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача починаючи з 13.12.2019 та на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 25.03.2020 №18-254 вих.20.
Разом з тим, як слідує листа відповідача від 19.08.2021 року №28427-22036/К-01/8-0400/21 відповідний перерахунок пенсії позивачу здійснено виходячи із 60% середньомісячного заробітку відображеного у довідці від 25.03.2020 №18-254 вих.20. Крім того, пенсію позивача до виплати обмежено максимальним розміром в 10 прожиткових мінімумів, встановлених для громадян, які втратили працездатність.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержувані перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожний повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач з 1996 року перебуває на обліку у відповідача та йому було призначено пенсію за нормами Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ.
14 жовтня 2014 року набув чинності Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII.
Частиною 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Тобто, за умовами Закону №1697-VII розмір пенсії особам, яким її призначено за цим законом визначено на рівні 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці. При цьому, розмір заробітної плати визначений за Законом №1697-VII є значно більшим ніж, визначений Законом №1789-ХІІ.
Так, у зв'язку із введенням в дію Закону №1697-VII виникла суттєва різниця в оплаті праці чинних працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів.
Враховуючи таку різницю, після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ) 2019 у пенсіонерів органів прокуратури виникло право на перерахунок пенсії у зв'язку із збільшенням зарплати діючих прокурорів.
Отже, позивач набув право на перерахунок пенсії у зв'язку із збільшенням зарплати діючих прокурорів і такий перерахунок має здійснюватися за правилами Закону №1697-VII.
Водночас, відповідно до абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень (абзац 6 частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII доповнено реченням щодо тимчасового обмеження максимального розміру пенсії у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2016 року). Дію вказаної норм продовжено.
Положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.
На момент звернення позивача щодо проведення перерахунку пенсії, наведеними вище положеннями встановлюються тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов'язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 24 липня 2018 року у справі № 554/10456/16-а та у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №686/2428/16-а.
Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України є безпідставними, адже відповідні положення законів не визнані неконституційними Конституційним Судом України (на момент виникнення спірних правовідносин), який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 суд вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Також, суд вважає помилковими посилання позивача на пункт 3 Перехідних положень Закону України №911-VIII від 24.12.2015 року та пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06 грудня 2016 року, згідно з якими обмеження щодо виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, передбачені цим Законом, не застосовуються протягом особливого періоду до пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, що призначені особам, які проходять військову службу або перебувають на посадах у Міністерстві оборони України, Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України, Міністерстві внутрішніх справ України, Національній поліції України, Апараті Ради національної безпеки і оборони України, Державній спеціальній службі транспорту, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Управлінні державної охорони України, Державній пенітенціарній службі України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національній гвардії України, органах військової прокуратури або беруть участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об'єктів у разі захоплення, відбитті спроб насильницького заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; до пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, що призначені відповідно до законів України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", на період виконання особами, яким вони призначені, повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради юстиції, оскільки обмеження розміру виплачуваної пенсії позивача встановлене Законом України «Про прокуратуру» №1697-VII, а не Законом №911-VIII чи Законом №1774-VIII.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням встановлених обставин, виходячи із заявлених позовних вимог, зібраних у справі доказів, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250 КАС України, суд,-
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складений 10.01.2022 року.
Суддя А. Ю. Рищенко