28 квітня 2022 р. Справа № 120/14830/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в м. Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), яка подана його представником - адвокатом Ткачук І.В., до Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" (далі - відповідач, Установа) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державною установою "Вінницька установа виконання покарань (№1)" в порушення вимог п.п. 10.15.6 Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарчого призначення виправної колонії максимального рівня безпеки, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 № 1118/5, у камері для засуджених до довічного позбавлення, де утримується позивач, відсутній таз. З метою усунення вказаного порушення позивач 19.08.2021 звернувся до відповідача із відповідною заявою, однак станом на день звернення до суду відповіді на таку заяву він не отримав та виявлене порушення відповідачем усунуто не було. Вважаючи, що своєю бездіяльністю відповідач порушує його права як засудженого на належні умови утримання, останній звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 30.11.2021 судом відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також цією ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк для подання відзиву з дотриманням вимог, передбачених статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Натомість, відповідач копію ухвали про відкриття провадження отримав 03.12.2021, що підтверджується відповідною письмовою розпискою, яка міститься в матеріалах справи, однак у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав.
За змістом частини 4 статті 159, частини 6 статті 162 КАС України подання заяви по суті справи є правом учасників справи. Однак, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Таким чином неподання відповідачем відзиву на позовну заяву не є перешкодою для розгляду даної адміністративної справи.
Проте, в подальшому, з метою повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, ухвалою суду від 08.04.2022 вирішено витребувати у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів перевірки звернення засудженого ОСОБА_1 від 19.08.2021 щодо установлення в камерному приміщенні №133, де позивач утримується, тазу; а також докази наявності чи відсутності на даний час у камерному приміщенні, де утримується позивач, тазу.
На виконання вимог цієї ухвали 25.04.2022 Державною установою «Вінницька установа виконання покарань (№1)» надано копію Акта від 18.04.2022, складеного співробітниками установи про те, що 18.04.2022 о 11 год. 10 хв. засудженому ОСОБА_1 , який відбуває покарання в камерному приміщенні № 133 корпусного відділення № 3, видано в користування таз, однак засуджений відмовився засвідчувати даний факт особистим підписом про отримання в камерній картці.
В той же час інших доказів які витребовував суд, зокрема щодо матеріалів розгляду звернення ОСОБА_1 від 19.08.2021 відповідач не надав, як і зрештою не повідомив суду своєї позиції щодо заявлених позовних вимог.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові аргументи, викладені у позовній заяві, суд встановив, що ОСОБА_1 вироком Піщанського районного суду Вінницької області від 21.12.2011 засуджений до довічного позбавлення волі та відбуває призначене покарання в Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)".
19.08.2021 позивач звернувся до начальника Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" із заявою про порушення умов його утримання, в якій, зокрема, зазначив про те, що в камерному приміщенні № 133, де він утримується, відсутній таз, наявність якого передбачена положеннями наказу Міністерства юстиції України № 1118/5 від 27.07.2012. У зв'язку з цим просив забезпечити належні умови його утримання, а у випадку відмови в задоволенні його звернення - надати йому письмову відповідь в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян».
Втім, не отримавши жодної відповіді на своє звернення, позивач звернувся до суду із цим позовом.
При цьому, у позовній заяві позивач акцентує увагу виключно на порушенні відповідачем п.п. 10.15.6 Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарського призначення виправної колонії максимального рівня безпеки, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 1118/5 від 27.07.2012, що, за словами позивача, полягає у відсутності в приміщенні камерного типу № 133, де він утримується, такого предмета господарського призначення як тазу.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд враховує наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду (ч. 3 ст. 63 Конституції України).
Відповідно до частини 1 статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Відповідно до статті 2 КВК України кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду (ч.ч. 1, 2 ст. 7 КВК України).
Як уже зазначалося судом вище, позивач ОСОБА_1 засуджений до довічного позбавлення волі та відбуває покарання в приміщенні камерного типу в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1)».
Наказом Міністерства юстиції України № 1118/5 від 27.07.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.07.2012 за № 1280/21592, затверджено Норми забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарчого призначення виправної колонії максимального рівня безпеки (далі - Норми, затвердженні Наказом № 1118/5 від 27.07.2012).
Тому, з метою з'ясування тієї обставини, чи застосовуються положення вказаного Наказу відносно місця відбування покарання позивача, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до частин другої - четвертої статті 11 КВК України, установами виконання покарань є: арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (далі - виховні колонії), слідчі ізолятори у випадках, передбачених цим Кодексом.
Кримінально-виконавчі установи поділяються на кримінально-виконавчі установи відкритого типу (далі - виправні центри) і кримінально-виконавчі установи закритого типу (далі - виправні колонії).
Виправні колонії поділяються на колонії мінімального, середнього і максимального рівнів безпеки. У разі необхідності в межах однієї виправної колонії можуть створюватися сектори з різними рівнями безпеки.
За своїм статусом відповідач (Державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)") є кримінально виконавчою установою (установою виконання покарань) закритого типу (виправною колонією).
Наказом Міністерства юстиції України 10.05.2017 № 1519/5 затверджено Перелік найменувань органів, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України. Відповідно до вказаного переліку, рівень безпеки Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" не конкретизовано. У частині Переліку де зазначається рівень безпеки установ, щодо відповідача зазначено загальну інформацію “Установа виконання покарань”.
Це обумовлено тим, що в межах Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)", відповідно до частини 4 статті 11 КВК України, можуть створюватися сектори з різними рівнями безпеки.
Частиною 2 статті 18 КВК України передбачено, що за загальним правилом, чоловіки засуджені до довічного позбавлення волі відбувають покарання у виправних колоніях максимального рівня безпеки (чи секторі максимального рівня безпеки виправної колонії середнього рівня безпеки).
Згідно частиною 1 статті 150 КВК України чоловіки засуджені до довічного позбавлення волі відбувають покарання у секторах максимального рівня безпеки виправних колоній середнього рівня безпеки та виправних колоніях максимального рівня безпеки.
Відтак, враховуючи, що позивача засуджено до довічного позбавлення волі, на Державну установу "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" покладено обов'язок забезпечити умови утримання передбачені чинним законодавством для кримінально-виконавчі установи закритого типу максимального рівня безпеки (сектору максимального рівня безпеки).
Частиною 2 статті 151 КВК України встановлено, що на осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов'язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу.
Так, частиною 1 статті 115 КВК України передбачено, що особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни.
У відповідності до п.п. 10.15.6 Норм, затверджених Наказом № 1118/5 від 27.07.2012, у камерах для засуджених до довічного позбавлення волі передбачена наявність баку для питної води ємністю 15 л з водорозбірним краном, кришкою, кухлем і тазом.
Втім, як наголошує позивач у своєму позові, дана умова відповідачем не дотримана, та в камерному приміщенні № 133, де він утримується, не забезпечено наявність тазу, що слугувало підставою для направлення ним відповідного звернення від 19.08.2021 до керівництва Установи з вимогою усунення цього порушення.
Таке звернення отримано відповідачем 19.08.2021, однак жодних доказів реагування (надання відповіді) на порушенні у ньому питання відповідачем надано не було. При цьому вимогу суду про надання доказів щодо проведення перевірки заяви ОСОБА_1 від 19.08.2021 відповідач також не виконав.
Правовідносини щодо листування та подання звернень, в тому числі адресованих установам де засуджені відбувають покарання, врегульовані зокрема й Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, що затверджені Наказ Міністерства юстиції України від 28.08.2018 № 2823/5 (далі - Правила від 28.08.2018 № 2823/5).
Згідно пункту 2 розділу 2 Правил від 28.08.2018 № 2823/5, засуджені мають право: на належне матеріально-побутове забезпечення; рідною мовою давати пояснення, вести листування, подавати пропозиції, заяви і скарги в усній чи письмовій формі від свого імені, а також отримувати відповіді мовою звернення.
Відповідно до пункту 1 розділу 3 Правил від 28.08.2018 № 2823/5, засуджені мають право подавати пропозиції, заяви та скарги в усній чи письмовій формі від свого імені.
Адміністрація установ виконання покарань має забезпечити виконання вимог Закону України “Про звернення громадян” (абз. 12 п. 1 розділу 3 Правил 2823/5).
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України “Про звернення громадян” від 02.10.1996 № 393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.
Отже, підсумовуючи викладене вище суд зазначає, що позивач, будучи засудженим до довічного позбавлення волі та відбуваючи покарання в Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)", має право на забезпечення місця його утримання (камери для засуджених до довічного позбавлення волі чи приміщення камерного типу) відповідно до вимог встановлених п.п. 10.15.6 Норм, затверджених Наказом № 1118/5 від 27.07.2012.
При цьому такому праву позивача кореспондує обов'язок Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" забезпечити дотримання вказаних норм.
В той же час у разі незгоди позивача із житловими, побутовими, санітарно - гігієнічними умовами його утримання, він має право адресувати відповідачу звернення щодо вказаних питань, а відповідач зобов'язаний у передбачений нормами кримінально - виконавчого законодавства та Закону України “Про звернення громадян” від 02.10.1996 № 393/96-ВР спосіб розглянути звернення, за необхідності провести перевірку обставин, що стали предметом звернення та за наявності підстав вжити належних заходів реагування з метою приведення умов утримання засудженого до вимог встановлених Нормами, затверджених Наказом № 1118/5 від 27.07.2012.
Суд вкотре наголошує, що позивач у своєму зверненні від 19.08.20021 на ім'я начальника Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" звернув увагу на незабезпечення камерного приміщення № 133, в якому він утримується, тазом згідно п.п. 10.15.6 Норм, затверджених Наказом № 1118/5 від 27.07.2012.
Втім, відповідачем не надано доказів розгляду вказаного звернення як і проведення перевірки викладених у зверненні фактів, про які зазначив позивач.
При цьому, лише в процесі розгляду даної справи після постановлення судом 08.04.2022 ухвали про витребування додаткових доказів, відповідач повідомив суду про те, що 18.04.2022 ним вживалися заходи щодо надання в користування засудженому ОСОБА_1 тазу, від підпису про отримання якого в камерній картці останній відмовився. Однак, наданий з цього приводу письмовий документ у формі копії Акту від 18.04.2022 суд не може взяти до уваги, оскільки, по перше, такий доказ не є завіреним у встановленому законом порядку, як того вимагають положення статті 94 КАС України, а по друге, суду так і не повідомлено відомостей про те, що звернення ОСОБА_1 від 19.08.2021 було розглянуто та задоволено.
Враховуючи вищевикладені обставини суд позбавлений можливості дійти обґрунтованого висновку про те, що ті порушення про які зазначав позивач у своєму зверненні від 19.08.2021 та, відповідно, і в цьому позові наразі є усунутими відповідачем у спосіб забезпечення наявності в камерному приміщенні № 133 тазу, адже належних доказів розгляду зазначеного звернення матеріали справи не містять. А оскільки первинним суб'єктом здійснення такої перевірки є відповідач, тому лише у випадку розгляду відповідачем порушених у зверненні питань та прийняття за результатом відповідного рішення (надання відповіді), суд матиме підстави для здійснення судового контролю за станом виконання відповідачем його обов'язків.
Відтак, з метою захисту прав позивача, суд доходить висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача розглянути звернення ОСОБА_1 від 19.08.2021, за результатом чого стане можливим вжиття відповідачем заходів, за наявності для цього підстав (тобто за умови виявлення вказаних у зверненні порушень), з метою забезпечення належних житлових, побутових, санітарно - гігієнічних умов його утримання у відповідності до п.п. 10.15.6 Норм, затверджених Наказом № 1118/5 від 27.07.2012 в частині забезпечення тазом камерного приміщення.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку суд враховує, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надавши суду відзиву на позовну заяву, не довів належними та допустимими доказами правомірності своєї поведінки в межах спірних правовідносин.
Таким чином перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Часткове задоволення позовних вимог саме в такий спосіб не є виходом за межі позовних вимог в розумінні частини другої статті 9 КАС України, так як стосується лише правової конкретизації обсягу захисту порушеного права.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі не вирішується.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" щодо незабезпечення розгляду звернення ОСОБА_1 від 19 серпня 2021 року.
Зобов'язати Державну установу "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" розглянути звернення ОСОБА_1 від 19 серпня 2021 року щодо незабезпечення належних житлових, побутових, санітарно - гігієнічних умов його утримання, із урахуванням висновків суду зроблених у цьому рішенні.
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 28.04.22.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце перебування (відбуття покарання): АДРЕСА_1 ), РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Державна установа «Вінницька установа виконання покарань (№1)» (вул. Брацлавська, 2, м. Вінниця, 21001, код 08562602).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович