Справа № 521/9325/21
Провадження № 2/521/645/22
28 квітня 2022 року місто Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Бобуйка І.А.,
секретаря судового засідання - Підмазко Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні по суті цивільну справу за позовом квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси (адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Армійська, буд. 18) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: військова частина НОМЕР_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), про виселення, -
25.06.2021 року до Малиновського районного суду м. Одеси звернувся з позовом начальник квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси полковник ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення, у якому просив суд: висилити громадянина України ОСОБА_1 з будівлі №1, спеціально пристосованої казарми, військового містечка № НОМЕР_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що будівлі військового містечка № НОМЕР_2 , які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 є військовим майном, балансоутримувачем є квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси, та, які знаходяться у відповідальній експлуатації у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно позовної заяви, в ході проведення перевірки було встановлено, що у тимчасово переобладнаній казармі будівлі №1 військового містечка № НОМЕР_2 без достатніх на те правових підстав проживає колишній військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 капітан запасу ОСОБА_1 , який відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.08.2020 року №187 був виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку зі звільненням з військової служби в запас, а відповідно до рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 10.11.2020 року та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно - господарської діяльності) від 13.11.2020 №697 «Про взяття на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями та зняття з обліку» капітан запасу ОСОБА_1 на підставі п.9 ст. 12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції від 24.10.2020), відповідач був знятий з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями.
Таким чином, представник позивача вважає, що використання спеціально пристосованої казарми (будівля №1) відповідачем призводить до порушення прав квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси та Міністерства оборони України взагалі. Враховуючи все вищевикладене, позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 29.06.2021 року позовну заяву квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси до ОСОБА_1 про виселення залишено без руху.
25.07.2021 року представник позивача подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 16.07.2021 року відкрито провадження у вищевказаній справі та призначено проведення підготовчого судового засідання.
07.09.2021 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09.09.2021 року залучено до розгляду цивільної справи № 521/9325/21 за позовом квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси до ОСОБА_1 про виселення, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Військову частину НОМЕР_1 .
05.10.2021 року відповідач подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі.
27.10.2021 року представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 подав до суду пояснення, в яких просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 27.10.2021 року було зупинено провадження у справі №521/9325/21 за позовом квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: військова частина НОМЕР_1 , про виселення до ухвалення рішення та набрання ним законної сили по цивільній справі 521/10546/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , про визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 24.01.2022 року відновлено провадження у справі та призначено проведення підготовчого судового засідання.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 22.02.2022 року підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце слухання справи належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце слухання справи належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його особистої участі.
Суд, оцінивши доводи позивача, встановивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивача, з'ясувавши характер та взаємовідносини сторін, визначившись щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, а також щодо правових норм, якими врегульовано ці правовідносини, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про Збройні сили України», Збройні Сили - це військове формування, на яке покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості.
Відповідно до ст. З Закону України «Про Збройні Сили України», організаційно Збройні Сили України складаються із органів військового управління, об'єднань, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.
Статтями 2, 10 Закону України «Про оборону України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і неподільності. Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснюється Міністерством оборони України, яке відповідно до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» є центральним органом виконавчої влади і військового управління.
У відповідності до статей 1,2 Закону України «Про правовий режим майна Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює управління військовим майном.
У відповідності до статей 1, 2 Закону України «Про правовий режим майна Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює управління військовим майном.
Згідно статей 3, 4 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», майно, з моменту надходження до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною, набуває статус військового майна та обліковується у органах квартирно - експлуатаційної служби Збройних Сил України.
Судом встановлено, що будівлі військового містечка № НОМЕР_2 , які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 є військовим майном, балансоутримувачем є квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси, знаходяться у відповідальній експлуатації у військовій частині НОМЕР_1 . Так, на балансі в квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси знаходиться будівля № 1 військового містечка № НОМЕР_2 , розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси веде облік казармено-житлового фонду в порядку, визначеному Статутом гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України та «Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України», затвердженого наказом Міністерством Оборони України від 03.07.2013 року №448, а також здійснює контроль за використанням житлового фонду Міністерства оборони України в порядку статей 29, 30 Житлового кодексу Української PCP.
У відповідальній експлуатації військової частини НОМЕР_1 знаходиться будинок АДРЕСА_2 , який знаходиться на балансі квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси .
В ході проведення перевірки було встановлено, що у тимчасово переобладнаній казармі будівлі №1 військового містечка № НОМЕР_2 проживає колишній військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 капітан запасу ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 11.08.2020р. №29 відповідача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу».
ОСОБА_1 має статус ветерана військової служби і на нього розповсюджуються права, передбачені Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист». Вислуга календарних років військової служби у Збройних Силах України на день виключення зі списків особового складу військової частини становить 26 років.
Станом на день звільнення з військової служби він перебував на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у військовій частині НОМЕР_1 складом сім'ї одна особа в загальній черзі.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.08.2020 р. №187 відповідач виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення в зв'язку зі звільненням з військової служби в запас відповідно до підпункту а) (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 ч.5 ст.26 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу».
Згідно підпункту 1 пункту 1 витягу з протоколу №13 від 10.11.2020 р. засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , відповідача було знято з обліку, як потребуючого поліпшення житлових умов шляхом надання приміщень для постійного проживання, у зв'язку зі звільненням наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 11.08.2020 р. №29 з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 ч.5 ст.26 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №697 від 13.11.2020 р. «Про взяття на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями та зняття з обліку військовослужбовців, як потребуючих поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання», відповідач був знятий з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями у зв'язку зі звільненням наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 11.08.2020р. №29 з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу».
Отже, начальник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси полковник ОСОБА_2 просить суд: висилити громадянина України ОСОБА_1 з будівлі №1, спеціально пристосована казарма, військового містечка № НОМЕР_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, та як підставу для виселення зазначає рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 10.11.2020 року та наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно - господарської діяльності) від 13.11.2020 року №697, яким капітан запасу ОСОБА_1 на підставі п. 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції від 24.10.2020) був знятий з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлового приміщення для постійного проживання.
Судом встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 01.12.2022 року, що набрало законної сили 18.01.2022 року, позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , житлової комісії військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії, наказу командира військової частини в частині зняття з квартирного обліку та зобов'язання поновити на квартирному обліку задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом №13 від 10.11.2020 р. в частині зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку, як потребуючого поліпшення житлових умов шляхом надання жилого приміщення для постійного проживання; зобов'язано житлову комісію військової частини НОМЕР_1 постановити рішення про поновлення ОСОБА_1 на квартирному обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов в м.Одесі в загальній черзі за тим же номером у списку станом на 10.11.2020 р. зі збереженням часу перебування на квартирному обліку; визнано незаконним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №697 від 13.11.2020 р. «Про взяття на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями та зняття з обліку військовослужбовців, як потребуючих поліпшення житлових умов шляхом надання приміщень для постійного проживання» в частині зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку у зв'язку зі звільненням наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 11.08.2020 р. №29 з військової служби у запас за п.п. «а» (у зв'язку з закінченням строку контракту) п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу».
Згідно ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
У відповідності до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд роз'яснює позивачу, що порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. При цьому під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що для задоволення позову та виселення громадянина України ОСОБА_1 з будівлі №1, спеціально пристосованої казарми, військового містечка № НОМЕР_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, у суду немає підстав, оскільки рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом №13 від 10.11.2020 р. в частині зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку, як потребуючого поліпшення житлових умов шляхом надання жилого приміщення для постійного проживання та наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №697 від 13.11.2020 р. «Про взяття на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями та зняття з обліку військовослужбовців, як потребуючих поліпшення житлових умов шляхом надання приміщень для простійного проживання» в частині зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку у зв'язку зі звільненням наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 11.08.2020 р. № 29 з військової служби у запас за п.п. «а» (у зв'язку з закінченням строку контракту) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», на які представник позивача посилається як на підставу своїх позовних вимог, визнано незаконними та скасовано, та зобов'язано житлову комісію військової частини НОМЕР_1 постановити рішення про поновлення ОСОБА_1 на квартирному обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов в м.Одесі в загальній черзі за тим же номером у списку станом на 10.11.2020 р. зі збереженням часу перебування на квартирному обліку.
Відповідно до статті 310 ЦК України, фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до пункту 4 статті 31 ЦК України фізична, особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України», в контексті вказаної Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв'язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.
У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини застосовує певні критерії до аналізу якості закону, зазначаючи, що 1) закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; 2) норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку (рішення у справі «Санді Таймс» проти Сполученого Королівства» від 26 квітня 1979 року).
У рішенні у справі «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, в якій державні органи неправомірно зобов'язали заявника сплатити податок (пункт 51), ЄСПЛ зазначив, що «… якість законодавства … - доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні»; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводило до його суперечливого тлумачення судом, стала причиною порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону».
Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження та забезпечення прав і свобод людини; забезпечення прав і свобод, крім усього іншого, потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004).
У рішенні у справі «Промислово-фінансовий Консорціум «Інвестиційно-металургійний Союз» проти України» від 26 червня 2018 року (пункт 186) ЄСПЛ вказав, що принцип законності передбачає, що чинні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у своєму застосуванні (рішення у справі «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, пункти 109, 110). Аналогічно національне законодавство має надавати засіб юридичного захисту від свавільного втручання державних органів влади у права, захищені Конвенцією (рішення у справі «Хасан і Чауш проти Болгарії» від 26 жовтня 2000 року, пункт 84).
Згідно зі статтею 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі. У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові на позивача.
Керуючись: ст.ст. 3, 15, 16 ЦК України; ст.ст. 4, 5, 11-13, 43, 76, 77, 81, 83, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовної заяви квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси (адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Армійська, буд. 18) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: військова частина НОМЕР_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), про виселення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
С У Д Д Я: І.А. Бобуйок