Справа № 502/252/22
28 квітня 2022 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області
у складі:
головуючого судді Балан М.В.,
за участю секретаря судового засідання Урсул Г.К.,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
Кілійської міської ради
про
встановлення факту належності та визнання права власності на спадкове майно
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до відповідача Кілійської міської ради про встановлення факту належності та визнання права власності на спадкове майно.
В обгрунтовання поданого позову вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка позивача ОСОБА_2 , яка на день смерті проживала в АДРЕСА_1 .
Перед смертю ОСОБА_2 склала заповіт на все своє майно на ім'я позивача.
Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , який належав їй як власнику, оскільки остання його побудувала, була зареєстрована за місцем проживання та проживала у вказаному будинку, але право власності на житловий будинок оформлено не було. Також відкрилась спадщина на право на земельну частку пай в колективному сільськогосподарському підприємстві «Маяк» м. Кілія Кілійського району Одеської області. Вказане спадкове майно було прийнято позивачем і в подальшому отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку, але саме на житловий будинок Свідоцтво про право на спадщину не видавалось через відсутність правовстановлюючих документів.
Тобто, ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 549 ЦК УРСР (в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини).
Відповідно до технічного паспорта від 09.01.2020 року житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 складається з: літ. «А1»- житловий будинок (загальна площа 30,2 кв. метра, житлова площа 17,9 кв. метра), літ. «Б1»- літня кухня, літ. «В1» - сарай, літ. «Г1» - сарай, літ. «Д1» - убиральня, № 1-4- надвірні споруди. Оскільки правовстановлюючі документи на житловий будинок були відсутні, то оформити право власності в нотаріальному порядку позивач не може.
На протязі 6-місяців з часу відкриття спадщини позивач зверталась до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, однак отримати свідоцтво про право на спадщину вона не має можливості, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме майно.
В зв'язку з зазначеним, представник позивача просив суд:
- встановити факт належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_2 );
- визнати право власності за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , який складається з: літ. «А1» - житловий будинок (загальна площа 30,2 кв. метра, житлова площа 17,9 кв. метра), літ. «Б1» - літня кухня, літ. «В1» - сарай, літ. «Г1» - сарай, літ. «Д1» - убиральня, №1-4- надвірні споруди згідно спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з'явилась.
Представник позивача ОСОБА_3 в підготовче судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність та у відсутність позивача.
Представник відповідача Кілійської міської ради, в підготовче судове засідання не з'явився, надав відзив згідно якого вимоги визнав у повному обсязі та просив розглянути справу у його відсутність.
На підставі письмових заяв представника позивача та представника відповідача, суд ухвалює рішення в підготовчому судовому засіданні на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому ст. ст. 200, 223, 247 ЦПК України.
Дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 16.06.1967 року Кілійським райбюро ЗАГС Одеської області встановлено, що ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками записані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , актовий запис № 165 від 16.06.1967 року, /а. с. 8/.
Згідно виписки з рішення виконавчого комітету Кілійської міської Ради народних депутатів № 181 від 16.05.1985 року встановлено, що ОСОБА_7 передано для будівництва земельну ділянку по АДРЕСА_1 , /а. с. 19/.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 25.08.1998 року відділом реєстрації актів громадянського стану Кілійського району Одеської області встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 206 від 25.08.1998 року, /а. с. 7/.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.05.2002 року, виданого державним нотаріусом Кілійської державної нотаріальної контори за реєстровим № 2040 встановлено, що на підставі заповіту, посвідченого Кілійською державною нотаріальною конторою 22.04.1998 року за реєстровим № 784, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_1 . Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з: права на земельну частку в колективному сільськогосподарському підприємстві «Маяк» м. Кілія, розміром 3, 44 умовних кадастрових гектарів, належного спадкодавцю на підставі рішення Кілійської районної державної адміністрації № 333 від 05.09.2000 року, посвідченого сертифікатом ОД № 0564339, виданим Кілійською районною державною адміністрацією 05.10.2000 року і зареєстрованим там же 05.10.2000 року за № 15903, довідки Кілійського районного відділу земельних ресурсів № 145 від 07.05.2002 року, /а. с. 14/.
Згідно довідки за вих. № 1068 від 10.12.2021 року, виданої Комунальним підприємством Кілійської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» встановлено, що по даним реєстрації на паперових носіях КП КМР «БТІ» станом на 31.12.2012 року, право власності на збудований у 1986 році житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано, /а. с. 20/.
Відповідно до технічного паспорта від 09.01.2020 року, складеного Комунальним підприємством Кілійської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» встановлено, що житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 складається з: літ. «А1»- житловий будинок (загальна площа 30,2 кв. метра, житлова площа 17,9 кв. метра), літ. «Б1»- літня кухня, літ. «В1» - сарай, літ. «Г1» - сарай, літ. «Д1» - убиральня, № 1-4- надвірні споруди, /а. с. 15-17/.
При розгляді і вирішенні справи судом враховано наступні положення законодавства:
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до роз'яснення Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005 року, у випадку смерті власника нерухомого майна, реєстрацію якого належним чином проведено не було і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення цього майна померлому та спадкоємцю повинно вирішуватись в судовому порядку. Як вказано в листі Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23.03.2009 року № 12/5-126, по об'єктах нерухомого майна, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будівлі, що складається бюро технічної інвентаризації.
Згідно ст. ст. 293, 315 ЦПК України, встановлення фактів, що мають юридичне значення віднесено до компетенції суду.
Виходячи з наведеного суд вважає доведеним факт належності спадкодавцеві ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_2 ), який було збудовано до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Згідно ст. 524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Відповідно до ст. 534 ЦК УРСР, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої
обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
Зі ст. 548 ЦК УРСР вбачається, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з
застереженнями . Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту
відкриття спадщини.
Відповідно до п.п. 4.15 п. 4 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Як зазначено в п.п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ зазначеного Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З досліджених доказів судом встановлено, що єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 є позивач, як спадкоємець за заповітом відповідно до ст. 534 ЦК УРСР.
Судом також встановлено, що в зв'язку з тим, що позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, позбавлений можливості інакше ніж у судовому порядку оформити свої спадкові права, в зв'язку з чим її право на спадщину підлягає судовому захисту шляхом його визнання на підставі ст. 16 ЦК України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.12, 81, 207, 259, 263-265, 315 ЦПК, ст. ст. 16, ст.ст. 524, 534, 548, 549 ЦК УРСР, суд -
Позов - задовольнити повністю.
Встановити факт належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_2 ), який складається з: літ. «А1» - житловий будинок (загальна площа 30,2 кв. метра, житлова площа 17,9 кв. метра), літ. «Б1» - літня кухня, літ. «В1» - сарай, літ. «Г1» - сарай, літ. «Д1» - убиральня, №1-4- надвірні споруди.
Визнати право власності за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , який складається з: літ. «А1» - житловий будинок (загальна площа 30,2 кв. метра, житлова площа 17,9 кв. метра), літ. «Б1» - літня кухня, літ. «В1» - сарай, літ. «Г1» - сарай, літ. «Д1» - убиральня, №1-4- надвірні споруди згідно спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан