Номер провадження 22-ц/821/581/22Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/240/22 Категорія: на ухвалу Гудзенко В. Л.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вініченко Б. Б.
28 квітня 2022 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :
Вініченка Б.Б., Новікова О.М., Фетісової Т.Л., за участю секретаря Любченко Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 лютого 2022 року, постановленої під головуванням судді Гудзенко В.Л., по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про визнання особи безвісно відсутньою,-
В січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з із заявою заінтересована особа: ОСОБА_2 , про визнання особи безвісно відсутньою.
В обгрунтування заяви вказав, що по договору дарування від 27.05.1994 року ОСОБА_2 і йому на праві спільної сумісної власності належить 1/3 частина приватного будинку по АДРЕСА_1 . Між ними як співвласниками виникли деякі спірні питання і Уманський міськрайонний суд відкрив провадження щодо здійснення ОСОБА_2 особистих майнових прав і обов'язків по справедливому управлінню, утриманню і збереженню спільного майна відповідно до договору, але ОСОБА_2 участі у розгляді справи не приймає, тривалий час на виклики до суду не відповідає, особистих пояснень не надає, що свідчить по можливе перебування її за межами місця реєстрації або стану здоров'я, або інші причини про які знає її син.
На підставі викладеного просив розглянути заяву в порядку окремого провадження і визнати фізичну особу ОСОБА_2 безвісно відсутньою.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 січня 2022 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про визнання особи безвісно відсутньою - залишено без руху і надано заявнику строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали і роз'яснено, що у разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк заяву буде вважатися неподаною і підлягатиме поверненню
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 лютого 2022 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про визнання особи безвісно відсутньою - визнано неподаною та повернуто позивачу.
Роз'яснено заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала суду мотивована тим, що заявником не було усунуто недоліки заяви в повному обсязі, тому наявні підстави для повернення позовної заяви заявнику.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати як незаконну, висновки суду не відповідають обставинам справи, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд повертаючи заяву сумнівався щодо повноважень і доцільності спору та відсутності заінтересованої сторони в умовах нескінченної сімейної війни, що можливо було установити в заочному засіданні при умові відкриття провадження.
Вказує, що суд необгрунтовано позбавив суб'єктивності і заперечив очевидний факт договір дарування від 27.05.1994 року, наведені докази викривив і інтерпретував в істотні недоліки, що не передбачено ЦПК і веде до затягування терміну розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до наступних висновків.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не виконав ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху.
Проте такі висновки суду не відповідають нормам процесуального права і нормам матеріального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Згідно ч. 3, ч 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Заява має відповідати вимогам, передбаченим ст. 175 та 177 ЦПК України.
Згідно вимоги ч. 1 ст. 306 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175, 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. 175, 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За змістом статей 13 та 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення.
Із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції встановивши, що заява ОСОБА_1 про визнання особи безвісно відсутньою не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України постановив ухвалу про залишення заяви без руху.
Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції виходив із того, що заява ОСОБА_1 про визнання особи безвісно відсутньою не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України і 177 ЦПК України, а саме, заявником жодним чином не обгрунтовано право на звернення до суду та повноваження на звернення до суду із вказаною заявою і з якою метою необхідність визнати фізичну особу безвісно відсутньою, не доведено наявність суб'єктивного юридичного інтересу, також не було додано документів на підтвердження обставин, викладених у заяві та не вказано чи всі докази ним подано до суду.
Даною ухвалою також встановлено строк для усунення недоліків заяви 5 днів з дня отримання ухвали та роз'яснено, що в разі не виконання вимог ухвали в зазначений строк, заява буде визнана неподаною та повернута позивачу.
07 лютого 2022 року ОСОБА_1 подано до суду відгук на ухвалу суду про залишення заяви без руху, в якій зазначив, що в заяві сформульовані предмет, підстава та обставини стосовно спільної сумісної власності ОСОБА_2 і ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 . Вказує, що невелику частину їхнього майна ОСОБА_2 передала іншим особам і зникла, а більша частина залишилась безхазяйною, і він вимушений управляти, зберігати і утримувати залишки майна і виникає питання про реального власника, а після визнання ОСОБА_2 безвісно відсутньою з моменту зникнення в судовому порядку. Просив відкрити провадження у справі за його заявою.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 лютого 2022 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про визнання особи безвісно відсутньою визнано неподаною та повернуто позивачу.
Положення ст. 185 ЦПК України щодо повернення заяви застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали суду про залишення заяви без руху.
За змістом вище наведених норм процесуального закону повернення заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про залишення заяви без руху, можливе лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали, але ухилилась від виконання вимог, зазначених в ній.
З огляду на викладене не можна вважати, що заявник ОСОБА_1 , отримавши копію ухвали про залишення його заяви без руху, ухилився від виконання зазначених в ній вимог, оскільки на її виконання (у межах встановленого судом строку для усунення недоліків) ним до суду першої інстанції направлено відгук на ухвалу про залишення заяви без руху.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що заявником надано до суду документи, які не підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви.
Зі змісту заяви та відгуку вбачається, що заявником зазначено обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, а також зазначено, що до матеріалів справи він надав докази, якими, на його думку, ці обставини підтверджуються.
Згідно роз'яснень пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.
Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Аналіз наданих завником доказів, здійснюється судом при вирішенні справи - спору по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, або залишення позову без руху, заявник виправив недоліки позовної заяви на власний розсуд.
Встановлення обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19, провадження № 61-2192св20.
Крім того, положенням п.2 ч.1 ст.264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження.
Тобто, питання доведеності заявлених позовних вимог вирішується судом під час ухвалення судового рішення, тому висновок суду про відсутність доказів при вирішенні питання прийняття даної заяви, як підстава для повернення заяви, є передчасним таким, що не відповідає процесуальному законодавству.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людини при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.
За правилом ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Окрім іншого, апеляційний суд також враховує необхідність забезпечення права позивача на доступ до правосуддя, встановлене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Проте на зазначене, суд першої інстанції не звернув уваги і постановив передчасну ухвалу про повернення позовної заяви.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до вимог п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 лютого 2022 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до суду касаційної інстанції.
Судді: