Номер провадження 22-ц/821/544/22Головуючий по 1 інстанції
Справа №709/1607/20 Категорія: 305010900 Чубай В. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вініченко Б. Б.
28 квітня 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі:
суддівВініченка Б.Б., Гончар Н.І., Фетісової Т.Л.
за участю секретаря Чуйко А.В.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, -
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.
В мотивування поданого позову посилався на те, що 05 травня 2020 року близько 05 год. 35 хв. по вул. Бориспільська, 21 в м. Київ, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом ГАЗ 3302 ФХА N1GA02, номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу на праві власності, здійснив наїзд на бордюрний камінь, після чого транспортний засіб зіткнувся з електроопором та перекинувся на лівий бік, внаслідок чого отримав механічні пошкодження.
Постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 25 червня 2020 року провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно відповідача за ст. 124 КУпАП закрито, у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Однак, постановою Черкаського апеляційного суду від 11 вересня 2020 року вказану постанову скасовано, прийнято нову, якою відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі закрито, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Позивачем отримано звіт про оцінку майна на підставі якого визначено вартість матеріального збитку завданого його транспортному засобу, який складає 117 484,04 грн. Крім того, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в суді апеляційної інстанції позивач замовив проведення експертизи, за яку сплатив власні кошти у розмірі 2941,92 грн. Висновок експерта був використаний як доказова база.
На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача 117 484,04 гривень відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу; 2941,92 гривень витрат на проведення експертного інженерно-транспортного дослідження, а також понесені ним судові витрати.
Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12 січня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертного інженерно-транспортного дослідження у сумі 2941,92 грн, а також судовий збір у розмірі 0,20 грн, а всього стягнути 2942,12 грн.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за звітом № 12-20 про незалежну експертну оцінку від 09 липня 2020 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «ГАЗ 3302 ФХА N1GA02» (д.н.з. НОМЕР_1 ), перевищує його ринкову вартість до ДТП, тобто ремонт у даному випадку за вказаним звітом є економічно необґрунтованим, розмір шкоди обрахований виходячи з вартості автомобіля потерпілого на момент ДТП, тобто звіт складений без визначення відповідно до пункту 30.2 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.
Звернуто увагу, що якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеною статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Вказано, що суд позбавлений можливості визначити залишкову вартість пошкодженого автомобіля шляхом проведення відповідної судової експертизи, оскільки цей транспортний засіб позивачем не збережено, а позивач клопотання експерта, будучи з ним ознайомлений, не задовольнив та фактично відмовився від проведення відповідної експертизи, тобто відсутні відомості про вартість пошкодженого автомобіля після ДТП, необхідної для визначення розміру відшкодування, а тому, суд дійшов висновку про неможливість встановлення обґрунтованості чи необґрунтованість зазначеного в позовній заяві розміру майнової шкоди, таким чином у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу відмовляє. При цьому до задоволення підлягають позовні вимоги про стягнення із відповідача витрат на проведення експертного інженерно-транспортного дослідження, які є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, посилався на неповне з'ясування судом обставин справи, вказував, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, а тому просив його скасувати у відмовленій частині позову та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В апеляційній скарзі вказує, що Звіт №12-20 про незалежну експертну оцінку автомобіля, складений суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 , є належним письмовим доказом, який підтверджує вартість матеріального збитку завданого йому як власнику автомобіля.
Зауважено, що ані Методикою, ані договором не встановлено імперативної вимоги забезпечення обов'язкової участі заінтересованих осіб у огляді ТЗ.
В оскаржуваному рішенні суд зазначив, що позивач клопотання експерта про надання автомобіля не задовольнив та фактично відмовився від проведення експертизи. Однак вказане не відповідає дійсності, адже він не зміг надати автомобіль в силу його фізичної відсутності у позивача, адже з моменту ДТП минуло більше, ніж півтора року і у нього відсутня технічна можливість і місце для зберігання пошкодженого автомобіля протягом тривалого часу. Крім того, представником позивача пропонувалося провести дослідження на підставі п. 5.1 Методики без особистого огляду експертом.
Крім цього, суд першої інстанції протиправно застосував до спірних правовідносин статтю 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з п. 30.2 якої якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. А також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Однак, суд не взяв до уваги, що цим Законом врегульовано відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і він не є застосованим до спірних правовідносин у даній справі. В цьому випадку відносини між ним та відповідачем регулюються нормами ЦК України, зокрема статтями 1166, 1187, 1192 ЦК України.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на зазначені норми закону та зважаючи на вимоги апеляційної скарги, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в відмовленій судом частині.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, що згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 14 листопада
2013 року серії НОМЕР_2 , позивач є власником транспортного засобу «ГАЗ 3302 ФХА N1GA02» (д.н.з НОМЕР_1 ) (а.с. 7).
Відповідно до копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18
№ 537108 від 05 травня 2020 року, відповідач 05 травня 2020 року о 05:35 керуючи вказаним транспортним засобом по вул. Бориспільська у м. Києві не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, здійснив наїзд на бордюрний камінь, після чого здійснив наїзд на електроопору. Під час ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.п. 2.3 (б), 12.1 ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП (а.с. 8).
Постановою Черкаського апеляційного суду від 11 вересня 2020 року у справі
№ 753/7637/20 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження закрито на підставі ст. 38 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (а.с. 9-12). Вказана постанова суду набрала законної сили.
25 травня 2020 року позивач уклав договір на виконання експертної оцінки майна
№ 12-20 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (а.с. 13).
Відповідно до копії акту прийому-передачі виконаних робіт від 09 липня 2020 року, складено звіт про експертну оцінку з визначення вартості відновлювального ремонту та вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ марки «ГАЗ 3302 ФХА N1GA02» реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 13 на звороті).
Відповідно до звіту № 12-20 про незалежну експертну оцінку фургона хлібного марки ГАЗ-3302 ФХА N1GA02 реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 (позивачу), адреса: вул. 50-років Жовтня, 3, 42, м. Кіровоград, Кіровоградська область: ринкова вартість КТЗ без зазначених пошкоджень (на момент ДТП) складає -
117484,04 гривень; вартість відновлювального ремонту станом на 25 травня 2020 року складає - 280361,49 гривень; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників, що підлягають заміні станом на 25 травня 2020 року складає - 129022,22 гривень; вартість матеріального збитку завданого власнику майна станом на
25 травня 2020 року складає - 117484,04 гривень (а.с. 14-51).
Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною другою статті 22 ЦК збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Як встановлено у відповідності до звіту № 12-20 про незалежну експертну оцінку фургона хлібного марки ГАЗ-3302 ФХА N1GA02 реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку завданого власнику майна станом на 25.05.2020 року становить 117 484,04 грн.
Заперечуючи визначений розмір матеріальної шкоди, представник відповідача заявив клопотання про призначення авто товарознавчої експертизи, яке ухвалою суду задоволено.
З метою проведення експертизи 25 травня 2021 року Черкаським НДЕКЦ МВС України до Чорнобаївського районного суду Черкаської області направлено клопотання № СЕ-19/124-21/7005-АВ, відповідно до якого судовий експерт просив надати для проведення технічного огляду автомобіль марки «ГАЗ 3302 ФХА N1GA02» (д.н.з. НОМЕР_1 ).
У відповідь на клопотання експерта представник позивача ОСОБА_4 повідомив, що вказаний автомобіль знятий з обліку у зв'язку з вибраковкою (а.с. 146), про що надав копію листа Територіального сервісного центру МВС 3541 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Кіровоградській області від 23 березня 2021 року
№ 31/11/3541-783 (а.с. 147).
При цьому зазначив, що автомобіль на даний час відсутній у позивача через значний проміжок часу, що минув після ДТП, фізичне знищення автомобіля внаслідок аварії, та відсутність технічної можливості його зберігання.
Унаслідок того, що автомобіль не надано експерту, справу повернуто без виконання експертизи.
Колегія суддів виходить із загальних засад доказування у цивільному процесі, зокрема щодо обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а також щодо подання відповідних доказів.
Згідно з положеннями статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування завданої шкоди, суд першої інстанції посилався на те, що відповідно до п. 30.2. ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Однак, вказаним звітом вартість транспортного засобу «ГАЗ 3302 ФХА N1GA02» (д.н.з. НОМЕР_1 ) у стані після ДТП не визначалась, а призначена судом експертиза не була виконана через відсутність у позивача вказаного транспортного засобу.
Пунктом 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4 передбачено, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.
Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, при вирішенні питання про розмір збитків, які підлягають відшкодуванню в зв'язку з пошкодженням автомобіля ОСОБА_1 , суду необхідно встановити дійсну вартість транспортного засобу до та після ДТП.
Щодо звіту № 12-20 здійсненого оцінювачем ОСОБА_3 , в якому визначена вартість матеріального збитку завданого позивачеві, як належного та допустимого доказу у справі, то колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1, 2 статті 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 ЦПК України).
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК).
Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлений Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092 (далі - Методика).
Згідно з пунктом 5.2 зазначеної Методики у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку. Замовник повинен забезпечити належні безпечні умови огляду (освітлення, вільний доступ, можливість огляду КТЗ з різних сторін тощо).
Отже, дійсно присутність заінтересованих осіб не є імперативною вимогою, а забезпечується лише у разі наявності відповідної потреби.
Так, відповідно до пункту 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 у редакції наказу від 24 липня 2009 року № 1335/5/1159, технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.
Отже, проведення судової експертизи за наявними даними, необхідними для оцінки, є нормативно допустимим.
Вказане узгоджується із висновками викладеними у поставної Верховного Суду у справі № 645/2553/15-ц від 02 жовтня 2019 року.
Водночас, колегія суддів, враховуючи предмет доказування у даній справі, вважає, що саме позивач як особа, яка повинна довести завдану шкоду, не заявив суду клопотання про проведення авто товарознавчої експертизи без особистого огляду експерта.
Статтею 109 ЦПК України передбачені наслідки ухилення від участі в експертизі, зокрема у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Аналізуючи зазначену норму процесуального закону, необхідно дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі в експертизі, зокрема у наданні необхідних матеріалів (предмету дослідження), без яких неможливо провести експертизу. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з'ясування питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту, для зсування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.
Однак, враховуючи предмет та підстави заявленого позову, посилання ОСОБА_1 на розмір завданої йому матеріальної шкоди, з'ясування вартості пошкодженого внаслідок ДТП від 05 травня 2020 року його транспортного засобу при проведенні судової авто товарознавчої експертизи мало визначальне значення для встановлення обставин справи, а також було способом реалізації судом основоположних засад цивільного судочинства - змагальності сторін, доведеності та переконливості їх доводів і доказів перед судом.
В суді першої інстанції позивач не виконав вимоги ухвали суду про надання можливості оглянути його транспортний засіб, пославшись на відсутність на момент призначення експертизи автомобіля у нього в наявності.
При вирішенні питання щодо розміру шкоди, яка підлягає відшкодування, оцінюючи звіт про оцінку вартості матеріального збитку, завданого володільцю колісного транспортного засобу № 12-20 складеного 09 липня 2020 року, на який посилається позивач, суд звертає увагу на те, що вказаний звіт не є актом судових експертиз, через те, що він був призначений не уповноваженою на це особою.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Ураховуючи фактичні обставини справи, вимоги закону, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, а тому відповідно ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без змін.
Із матеріалів апеляційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстави для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 268, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12 січня 2022 року -
залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 28 квітня 2022 року.
Судді: