Справа № 552/4376/21 Номер провадження 22-ц/814/720/22Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
19 квітня 2022 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Чумак О.В.
суддів: Кривчун Т.О., Пилипчук Л.І.
за участю секретаря Гречки Є.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2021 року, повний текст рішення, яке ухвалено суддею Яковенко Н.Л., складено 24 грудня 2021 р.,
у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради про визнання права власності на нерухоме майна за набувальною давністю, треті особи - Управління майном комунальної власності міста, Державне комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Будівельник».
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -
У серпні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.08.2021 звернулися в Київський районний суд м. Полтави з позовом до Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради про визнання права власності на нерухоме майна за набувальною давністю.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивачі зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1 , в 2020 році маючи намір приватизувати квартиру, звернулися до Управління майном комунальної власності міста, надали документи, серед переліку яких була копія ордеру про надання житлової площі.
Вказували, що для оформлення права власності були вимушені звернутися до адвокатів, було встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради змінено статус гуртожитку по АДРЕСА_2 на житловий будинок із залишенням на балансі ЖЕП «Будівельник».
Посилалися на ту обставину, що квартира АДРЕСА_1 не має власника, не є службовим житлом, позивачі мають право на отримання квартири у власність, але у спосіб, передбачений Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» не можуть цього зробити.
В позовній заяві просили визнати право власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за кожним на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради про визнання права власності на нерухоме майна за набувальною давністю відмовлено.
З вказаним рішенням суду не погодилися позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , оскарживши його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі позивачі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, прохає скасувати вищевказане рішення, ухвалити нове про задоволення їх позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказують, що за їх клопотанням судом першої інстанції залучено як співвідповідача Державне комунальне Житлово-експлуатаційне підприємство «Будівельник» в особі арбітражного керуючого Рибаченка М.П.
Ухвалою суду від 20.10.2021 р. в частині позовних вимог до Державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Будівельник» в особі арбітражного керуючого Рибаченка М.П. про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю закрито провадження.Вважають висновки суду у вказаній ухвалі помилковими.
Не погоджуються з висновками суду в ухвалі від 29.11.2021 р. про те, що вказана установа є третьою особою. Вважають, що Житлово-експлуатаційне підприємство «Будівельник» в особі арбітражного керуючого Рибаченка М.П. не є учасником справи.
Вказують про те, що суд протиправно відмовив від повернення до стадії підготовчого провадження, відмовивши у задоволенні клопотання ухвалою від 29.11.2021 р., не врахувавши правовий висновок у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 року при розгляді справи № 910/7103/21.
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до апеляційного суду від Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради, начальник управління прохає залишити без задоволення апеляційну скаргу та без змін рішення місцевого суду, яке вважає законним і обґрунтованим.
У судове засідання з'явилися позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представники позивачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Не з'явилася позивач ОСОБА_1 , інтереси якої в апеляційному суді представляють адвокати Ткаченко А.В. та Нестеренко Н.М.
Полтавська міська територіальна громада в особі Полтавської міської ради, ДК ЖЕП «Будівельник» та Управління майном комунальної власності міста до апеляційного суду не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення судових повісток.
Неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, що відповідає приписам ст. 372 ЦПК України. Отже, розгляд справи проведено за відсутності
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачів та їх представників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції встановив, і це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_3 , 2004 року народження, фактично проживають та у встановленому законом порядку зареєстровані за місцем свого постійного проживання в квартирі АДРЕСА_1 .
Будинок по АДРЕСА_2 належить Територіальній громаді сіл, селищ, міст Полтавської області, знаходиться в господарському віданні Державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Будівельник», код ЄДРПОУ 01275609.
В провадженні господарського суду Полтавської області перебуває справа №8/471-23/1 про банкрутство Державного комунального Житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник", м. Полтава.
На балансі ДК ЖЕП "Будівельник", щодо якого порушено справу про банкрутство, обліковується майно (в т.ч. житлові будинки, гуртожитки, до переліку яких належить і будинок по АДРЕСА_2 ), яке належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, і міст Полтавської області (обласної комунальної власності). Суб'єктом права комунальної власності від імені територіальних громад області виступає Полтавська обласна рада.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі були обізнані про те, що вселилися до спірного помешкання за ордером, користувалися майном на відповідній правовій підставі, що виключає застосування набувальної давності.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Як роз'яснила Велика Палата Верховного суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17, провадження № 12-291гс18, аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Велика Палата Верховного Суду, враховуючи зазначене про умови набуття права власності за набувальною давністю, не вбачає підстав для відступу від наведених висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки за змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 392 ЦК України врегульовано один із способів захисту права власності, зокрема, передбачено право власника майна пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Суд першої інстанції при вирішенні спору послався на те, що у справі відсутні документальні докази на підтвердження передачі будинку по АДРЕСА_2 до комунальної власності Полтавської територіальної громади в порядку, визначеному Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (акти приймання-передачі, рішення комісії, тощо).
Полтавська міська рада станом на час вирішення справи судом не є власником спірного житла, права чи охоронювані законом інтереси позивачів не порушувала, та не є належним відповідачем у справі.
Крім цього, місцевий суд правильно встановив, що позивачам було відомо, що вони не є власниками спірної квартири АДРЕСА_1 , а є її наймачами.
Звертаючись до суду з позовом, позивачі вказували, що зазначене жиле приміщення їм було надано на підставі ордеру на право заняття житла в спірній квартирі.
Отже, вони користувалися чужим майном на відповідній правовій підставі, що виключає застосування набувальної давності.
В той же час добросовісність володіння, яка є передумовою для визнання права власності на майно за набувальною давністю, передбачає, що особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Враховуючи те, що позивачі були обізнані про вселення до квартири на підставі виданого ордеру та є користувачами, а не власниками спірного житлового приміщення, місцевий суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 344 ЦК України, та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Приймаючи до уваги, що позивачі не є власниками квартири АДРЕСА_1 , місцевий суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування до цих правовідносин приписів ст. 392 ЦК України, яка регулює питання захисту права власності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі № 917/1739/17, на яку посилалися позивачі, предметом розгляду є питання стягнення збитків, завданих територіальній громаді м. Кременчук внаслідок порушення земельного законодавства. А, отже, вони є відмінними від обставин цієї справи, тому обґрунтовано не взяті до уваги місцевого суду при її вирішенні.
При вирішенні цього спору суд першої інстанції встановив, що між сторонами по справі правовідносини з питань виникнення, зміни або припинення права власності на нерухоме майно не виникали. Позивачі не є власниками спірної квартири АДРЕСА_1 , тому до цих правовідносин не підлягають застосуванню норми глави 29 ЦК України «Захист права власності», на які посилаються позивачі.
Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначає Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Частина друга статті першої зазначеного закону передбачає, що державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Будь-які докази на підтвердження того, що квартира АДРЕСА_1 , якою користуються позивачі, належить саме до державного житлового фонду, матеріали справи не містять та позивачами не надані.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.07.2012 р. у справі № 8/471-23/1 зобов'язано Полтавську міську раду прийняти до комунальної власності територіальної громади м. Полтави без додаткових умов об'єкти житлового фонду та гуртожитки у м. Полтаві за адресами згідно вказаного переліку, які обліковуються на балансі банкрута - ДК ЖЕП "Будівельник". Також зобов'язано ліквідатора передати об'єкти житлового фонду, в т.ч. гуртожитки, за актом прийому-передачі Полтавській міській раді; надати суду документальні докази передачі вищевказаних об'єктів житлового фонду, в т.ч. гуртожитків, до комунальної власності територіальної громади м. Полтави в порядку, визначеному Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (акти приймання-передачі, рішення комісії, тощо).
Разом з тим, як правильно встановив районний суд при розгляді цієї справи, вимоги вказаної ухвали у повному обсязі виконані не були.
Рішенням 44 сесії 6 скликання Полтавської міської ради "Про внесення змін до рішення 19 сесії 5 скликання Полтавської міської ради від 11.09.2007 "Про надання згоди на прийняття до комунальної власності міста жилих будинків ЖЕП "Будівельник" від 25.09.2014 р. вирішено про прийняття в комунальну власність міста в особі Полтавської міської ради 39 житлових будинків та 8 гуртожитків.
У пункті 2 цього рішення зобов'язано комісію з питань передачі відомчих об'єктів у комунальну власність міста визначити технічний стан об'єктів житлового фонду, зазначених в додатку, а саме: 47 об'єктів житлового фонду ДК ЖЕП "Будівельник", що підлягають передачі до комунальної власності територіальної громади міста та які обліковуються на балансі банкрута а саме: будинки за адресами - АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; . АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_7 ; б- АДРЕСА_8 ; б- АДРЕСА_9 ; б- АДРЕСА_9 ; б- АДРЕСА_9 ; АДРЕСА_10 ; АДРЕСА_11 ; АДРЕСА_11 ; АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_12 ; АДРЕСА_12 ; АДРЕСА_12 ; АДРЕСА_13 ; АДРЕСА_14 ; АДРЕСА_15 ; АДРЕСА_16 ; АДРЕСА_17 ; АДРЕСА_18 ; АДРЕСА_19 ; АДРЕСА_20 ; АДРЕСА_21 ; АДРЕСА_22 ; АДРЕСА_17 ; АДРЕСА_23 ; АДРЕСА_24 ; АДРЕСА_25 ; АДРЕСА_14 ; АДРЕСА_26 ; АДРЕСА_27 ; АДРЕСА_28 ; АДРЕСА_29 ; АДРЕСА_30 ; гуртожитки у АДРЕСА_19 (за адресами - АДРЕСА_31 ; АДРЕСА_32 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_30 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_33 ; АДРЕСА_25 .
Рішення Полтавської міської ради повністю не виконано, об'єкти житлового фонду з балансу ДК ЖЕП "Будівельник" не передані.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 ухвалу господарського суду Полтавської області від 30.11.2017 у справі №8/471-23/1, якою було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Державного комунального Житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" (м. Полтава, пров. Шкільний, 4, код ЄДРПОУ 01275609), ліквідовано Державне комунальне Житлово-експлуатаційного підприємство "Будівельник", скасовано. Справу №8/471-23/1 передано на розгляд господарського суду Полтавської області.
Справа №8/471-23/1 про банкрутство Державного комунального Житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" знаходиться в провадженні господарського суду Полтавської області та не вирішена по суті.
Встановивши вказані обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , до Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Доводи апеляційної скарги, які переважно дублюють обґрунтування позовних вимог та заперечення проти доводів відповідача, не спростовують правильних висновків місцевого суду, тому не заслуговують на увагу колегії суддів.
Ухвала Київського районного суду м. Полтави від 20.10.2021 року, якою закрито провадження щодо позовних вимог до ДК ЖЕП «Будівельник» про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, в апеляційному порядку позивачами не оскаржувалася. Тому посилання позивачів та їх представників в апеляційній скарзі на її незаконність на увагу колегії суддів не заслуговують.
Рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, висновки місцевого суду відповідають фактичним обставинам справи, які правильно встановлені судом, а також узгоджуються з наданими сторонами доказами, які проаналізовані вище, та узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постановах касаційного суду, про які вказувалося вище.
Підстав для скасування рішення з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення районного суду без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення на рішення Київського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст рішення складено 27.04.2022 р.
Головуючий суддя : О.В.Чумак
Судді: Л.І.Пилипчук
Т.О.Кривчун