Справа № 761/7095/21
Провадження № 2/761/4108/2022
28 січня 2022 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Саадулаєв А.І., розглянувши в м. Києві, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом:
позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),
відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ: 36799749, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б),
відповідач-2: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна (свідоцтво №379, місцезнаходження: м. Київ, вул. Т.Шевченка, 38, прим. 147, кім. 5, 7),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець Ігнатів Олекса Любомирович (місцезнаходження: 77552, Івано-Франківська обл., смт. Вигода, вул. Данила Галицького, буд. 48),
предмет позову: визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
В лютому 2021 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (надалі - відповідач-1), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокії Юріївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець Ігнатів Олекса Любомирович (надалі - третя особа), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» належним чином засвідчені копії заяви з додатками про вчинення виконавчого напису, в тому числі: договору про надання кредиту з підписом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з усіма додатками і додатковими угодами до нього; доказів надання ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) примірників підписаних договорів про надання кредиту, додатків та додаткових угод про зміну умов договору про надання кредиту у дату їх укладання; доказів ознайомлення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з іншими документами, які регулюють спірні правовідносини, до моменту укладення договорів під підпис; повідомлення з вимогою про погашення суми боргу з доказами його направлення і отримання ОСОБА_1 до вчинення виконавчого напису.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року вжито заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокії Юріївни, зареєстрованого в реєстрі за № 5069 від 21 жовтня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» 19733,47 грн. на час розгляду цивільної справи №761/7095/21 і до набрання законної сили рішенням суду.
Предметом позову є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокії Юріївни, зареєстрованого в реєстрі за № 5069 від 21 жовтня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» 19733,47 грн.
Підставою позову є порушення прав позивача, оскільки спірний виконавчий документ вчинено на договорі, який не входить до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів. Крім цього, приватний нотаріус не перевірив наявність доказів безспірності вимог, позивач не погоджується із нарахованими стягувачем сумами процентів та неустойки, які також не були доведені до відома боржника. Позивач власного екземпляру договору у момент його укладення не отримував. Чинне на момент укладення кредитного договору законодавства, не передбачало механізму укладення договору споживчого кредиту у вигляді електронного документа, а тому будь-які вимоги за такими договорами не є безспірними. Крім цього, позивач зазначає про те, що строк, за який спірним виконавчим написом проведено стягнення, визначений поза межами кредитування.
Відповідачі правом на подання відзиву не скористалися.
Третя особа виконала вимоги ухвали суду про витребування доказів.
Відповідач-2 виконала вимоги ухвали суду про витребування доказів.
Третя особа пояснень суду не надала.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до наявних в матеріалах справи копій письмових документів між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дінеро» 13 січня 2019 року в електронній формі було укладено кредитний договір AG7960647.
Відповідно до змісту вказаного кредитного договору, його умовами погоджено порядок повернення кредиту, який сплачується одним платежем до 13.04.2019.
Враховуючи матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що укладений кредитний договір є електронним договором, а наявна в матеріалах справи копія є паперовою копією електронного договору.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії документа, 19 жовтня 2020 року відповідач звернувся до третьої особи-1 із заявою про вчинення виконавчого напису, відповідно до змісту якої загальна заборгованість позивача становить 18733,47 грн.
Відповідно до копії претензії, відповідачем 06.10.2020, під вих. №14332548, складено претензію щодо розміру заборгованості позивача за кредитним договором AG7960647 від 13 січня 2019 року.
Згідно копії списку згрупованих поштових відправлень, 07.10.2020 позивачу було направлено листа, масою 20 г.
21 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокії Юріївни, під реєстровим номером № 5069, вчинено виконавчий напис, яким з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором AG7960647 від 13.01.2019 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» (ідентифікаційний код юридичної особи 41350844), правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 22-08/19 та додаткової угоди №2 від 30.09.2019 є Товариство з обмеженого відповідальністю «Вердикт Капітал», стягнуто заборгованість за кредитним договором AG7960647 від 13.01.2019. Відповідно до змісту спірного виконавчого напису, строк платежу за кредитним договором AG7960647 від 13.01.2019 року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 30.09.2019 по 06.10.2020. Сума заборгованості складає 18733,47 грн., в тому числі:
прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 7 245,00 грн.;
сума заборгованості за відсотками та комісіями складає 11 483,47 грн.
За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача, в розмірі 1000,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню - 19 733,47 грн.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Однак відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухваленій нею постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Зазначене вище узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року, справа № 6-887цс 17 та у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018, справа № 61-154св18, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17.
Верховним Судом у постанові від 29 січня 2019 року, у справі № 910/13233/17 зазначено, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.
Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішення справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, відповідно до Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», прийнятого на підставі Постанови ВССУ № 2 від 07 лютого 2014 року, вказано, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом №3424-ХІІ. Безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07 лютого 2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що однією з об'єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред'явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з'ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому, судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.
З урахуванням вищезазначеного, на підтвердження факту безспірності заборгованості відповідач мав би надати нотаріусу первинні бухгалтерські документи, чеки, квитанції, та інше, які підтверджують факти оплати або неналежної оплати, відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнанні їх.
Зокрема, документом, що може (з врахуванням заяв чи листів боржника) підтверджувати такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.
Як вбачається із матеріалів справи на момент винесення виконавчого напису у розпорядженні нотаріуса була відсутня вимога до боржника, а також докази її направлення, що викликає обґрунтований сумнів у тому, що на момент винесення спірного виконавчого напису, приватний нотаріус міг об'єктивно пересвідчитись у наявності безспірності вказаної заборгованості, зіставивши суму, яка вказана у письмовій вимозі та у заяві про видачу виконавчого листа.
Аналіз пункті 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172 (далі - Перелік) передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку), подається: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання, дав підставу Верховному Суду у справі № 554/6777/17 (ухвала від 15 квітня 2020 року), дійти висновку про те, що у Переліку не розкрито які саме документи підтверджують безспірність заборгованості боржника.
У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Тому існують підстави для застосування частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» за аналогією закону, в тому числі й при вчиненні виконавчого напису за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
У зв'язку із цим колегія суддів Верховного Суду у справі №554/6777/17 дійшла висновку про те, що процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:
перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;
другий етап - вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Вказане унеможливлює перевірку нотаріусом вимог щодо безспірності вимог.
Однак приватний нотаріус, вчиняючи виконавчий напис, на ці обставини уваги не звернув.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у розпорядженні нотаріуса були відсутні документи, необхідні для стягнення заборгованості у безспірному порядку.
Отже, у разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню.
Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У порядку цивільного судочинства розглядаються вимоги про оскарження дій нотаріуса лише у разі відсутності спору про право між сторонами правочину, на виконання якого вчинено напис, але позивачка за змістом своєї позовної заяви зазначає, що між сторонами (боржником та кредитором) існує спір щодо суми заборгованості. Таким чином, належним відповідачем буде саме кредитор (ТОВ «Вердикт Капітал»), а не нотаріус, який вчинив виконавчий напис, аналогічна правова позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 31 жовтня 2018р. по справі № 753/4294/17.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокії Юріївни не підлягають задоволенню, оскільки стороною позивача заявлено вимоги до неналежного відповідача.
З врахуванням наведеного, щодо іншої частини позовних вимог до ТОВ «Вердикт Капітал», суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні підтвердилась та обставина, що оскаржуваний виконавчий напис не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та Постанови Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 р., оскільки на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису вимоги відповідача до позивача не були безспірними, судом встановлено, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості позивача перед банком, у виконавчому написі нотаріуса зазначено період стягнення, який не обґрунтовується та не доводиться жодним доказом.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні із вказаним позовом було сплачено 1362,00 грн. судового збору, а тому витрати по сплаті якого потрібно покласти на відповідача у розмірі 50% від сплаченої суми.
Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.1, 4, 15, 16 ЦК України; ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат»; Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5; Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 №1172, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокії Юріївни, під реєстровим номером № 5069 від 21 жовтня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» 19733,47 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ: 36799749, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 681 (шістсот вісімдесят одну) гривню 00 копійок витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: