Провадження № 2-а/760/491/22
Справа № 759/22901/20
27 квітня 2022 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / ( АДРЕСА_1 ) до інспектора 2-ї роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Мотузко Олександра Васильовича /далі - Інспектор/ (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9), Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції /далі - Департамент/ (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
Рух справи
18.12.2020 вказаний адміністративний позов, датований 17.12.2020, за підписом позивача, надійшов до Святошинського районного суду міста Києва.
В позові позивач просить суд скасувати постанову серії ЕАН № 3552063 від 13.12.2020 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 6 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 21.12.2020 справу передано за підсудністю до Солом'янського районного суду міста Києва.
01.04.2021 справа надійшла до Солом'янського районного суду міста Києва із супровідним листом Святошинського районного суду міста Києва від 29.03.2021.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2021 для розгляду зазначеного позову визначено суддю Зуєвич Л.Л.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 07.04.2021 вказаний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд якої вирішено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін (письмовому провадженні).
Клопотань від позивача та відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надійшло.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України /далі - КАС України/).
Доводи позову
В позові вказується, що позивач ( ОСОБА_1 ), 13.12.2020 приблизно о 20 год. 00 хв. рухався на автомобілі марки Mercedes-Benz Vito 112 CDI, р/н НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , по проспекту Перемоги в напрямку центру. В районі проспекту Перемоги 121/119 позивача було зупинено працівниками поліції, які склали постанову про адміністративне правопорушення, про те, що він керує транспортним засобом з прикритими іншим предметом, а саме світловідбиваючою плівкою цифрами на державному номерному знаку, чим порушив п. 2.9.В. Правил дорожнього руху України (далі - ПДР/) - номерний знак закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.
Позивач зазначає, що працівниками патрульної поліції було винесено постанову про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладено штраф в сумі 170,00 грн, проте він вважає, що винесення такої постанови є абсолютно безпідставним, оскільки державний номерний знак автомобіля марки Mercedes- Benz Vito 112 CDI, р/н НОМЕР_1 належить цьому засобу, відповідає вимогам стандартів, закріплений в установленому для цього місці, не закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м, тобто в діях позивача відсутні ознаки правопорушення.
Позивач наголошує, що встановлені відповідачем у оскаржуваній постанові обставини, які стали підставою для висновку про порушення мною вимог ПДР України не відповідають дійсності.
При цьому звертається увага на те, що інспектором при винесені постанови не було наведено жодних доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, будь які пояснення очевидців, які б підтвердили порушення ПДР, фото-, відеофіксаці зазначеного порушення відсутні.
Позивачем наголошується, що на відео і фото чітко проглядаються всі елементи номерного знаку і на відстані до 20 м, і на відстані більше 20 м (відео і фото додаються), сторонніх предметів на номерному знаку немає.
Зауважується, що державний номерний знак автомобіля марки Mercedes-Benz V 112 CDI, р/н НОМЕР_1 належить цьому засобу, відповідає вимогам стандартів, закріплений в установленому для цього місці, не закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м. Отже, під час керування транспортним засобом було дотримано вимоги п. 2.9.в. ПДР. Сторонніх предметів на номерному знаку, які б перешкоджали визначити його символи, не було.
Також, позивач вказує, що відеозапис події, фотокартки, що підтверджують вчинене мною порушення, показання свідків та інші допустимі докази в матеріалах справи відсутні, що свідчить про не доведення факту порушення ним п. 2.9.в. ПДР, тобто, будь-яких доказів на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, крім оскаржуваної постанови, у відповідача нема, та їх і не може бути, оскільки на відео і фото чітко проглядаються всі елементи номерного знаку і на відстані до 20 м., і на відстані більше 20 м.
Отже, позивач наголошує, що оскаржувана постанова, в порушення вимог ч. 3 ст. 283 КУпАП, серії ЕАН № 3552063 від 13.12.2020 про притягнення до адміністративної відповідальності не містить жодних посилань на будь-які докази вчинення правопорушення.
Щодо правової позиції відповідачів
Від інспектора патрульної поліції Мотузко О.В. та Департаменту патрульної поліції до суду відзиви на позов ОСОБА_1 не надійшли.
При цьому матеріали справи містять, зокрема, розписку представника Департаменту про отримання 12.11.2021 нарочно копії ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 07.04.2021 разом з копією позову та доданих до нього документів.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 13.12.2020 інспектором патрульної поліції Мотузко О.В. складено постанову серія ЕАН № 3552063 відносно ОСОБА_1 у зв'язку з вчиненням останнім адміністративного правопорушення передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП. (а.с. 4).
За змістом вказаної постанови, 13.12.2020 о 20:08 на проспекті Перемоги 121/119 позивач керував транспортним засобом з прикритими іншим предметом, а саме світло відбиваючої плівкою цифрами на державно номерному знаку, чим порушив п. 2.9в ПДР - керування водієм транспортним засобом з номерним знаком, закритим іншими предметами чи забрудненим, що не дозволяє сітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів.
У зв'язку з зазначеним на позивача на підставі ч. 6 ст. 121 КУпАП накладено штраф у розмірі 170,00 грн.
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого ст.. 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 6 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 2.9 (в) ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З викладеного вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
При цьому, ст. 62 Конституції України регламентує, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, також звертається увага на те, що обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб'єкта владних повноважень.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
При цьому, графа оскаржуваної постанови: «до постанови додаються …» - працівником поліції не заповнена, що свідчить про відсутність будь-яких доказів, отриманих в порядку, визначеному чинним законодавством України, щодо вчинення водієм адміністративного правопорушення.
Департамент патрульної поліції своїм правом на подання відзиву у даній справі не скористався, доводів позивача не спростував.
Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України), суд має констатувати, що працівником Національної поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом, що міг бути забезпечений для такого роду порушень правил дорожнього руху.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Отже, працівник поліції у своїй діяльності порушив принципи всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (здійснення відповідних замірів, показання свідків, відеофіксація тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
З іншого боку, рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Враховуючи викладене, відсутність доказів правомірності своїх дій з боку поліцейських, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачами, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Водночас, належним відповідачем в даній категорії справ є саме Департамент патрульної поліції.
Так, як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17.09.2020 належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.
На підставі наведеного інспектор патрульної поліції Мотузко О.В. є неналежним відповідачем у даній справі, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в частині належного відповідача.
Висновок суду
Скасувати постанову серії ЕАН № 3552063 від 13.12.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складену інспектором патрульної поліції Мотузко О.В. щодо ОСОБА_1 .
Щодо судового збору
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, з урахуванням задоволення позову на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 420,40 грн, сплачений позивачем при зверненні до суду (а.с. 3).
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 257, 269, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 2-ї роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Мотузко Олександра Васильовича, Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, задовольнити в частині належного відповідача - Департаменту патрульної поліції.
Скасувати постанову серії ЕАН № 3552063 від 13.12.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складену інспектором Управління патрульної поліції в місті Києві Мотузко О.В. щодо ОСОБА_1 .
Стягнути з Департаменту патрульної поліції ((код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ) 420,40 грн (чотириста двадцять гривень сорок копійок) судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л. Л. Зуєвич