Справа №760/4524/22 3/760/3608/22
21 квітня 2022 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Ріхтер В.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли від Відділу поліції на станціях залізничного транспорту ГУ НП поліції у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в с. Трапівка Татарбунарського району Одеської області, громадянки України, непрацюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 184 КУпАП,
ОСОБА_1 15.22.2022 року (далі - особа, що притягується д о адміністративної відповідальності) неналежно виконувала свої батьківські обов'язки щодо своїх малолітніх дітей - ОСОБА_2 , 2015 року народження та ОСОБА_3 , 2016 року народження, а саме: останні перебували на території вокзалу Київ - пасажирський, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у неохайному вигляді та брудному одязі, бігали самостійно по території вокзалу без нагляду матері.
Оскільки дії ОСОБА_1 носять ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, справу направлено для розгляду до суду.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 свою вину визнала повністю.
У відповідності до п. 4.2 рішення Конституційного суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до статті 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням наданих в суді пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності щодо часу, місця, способу настання обставин, вказаних у протоколах про адміністративні правопорушення, та безпосередньо його ролі в їх настанні, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Як убачається з матеріалів адміністративної справи, вина особи, що притягується до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП, належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, який складений у відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП та містить необхідні у ньому відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення самого адміністративного правопорушення; поясненнями ОСОБА_1 , які кореспондуються з відомостями, відображеними у протоколі про саме правопорушення, в частині дати, часу, місця та способу вчинення самого адміністративного правопорушення.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Тим самим, є дійсним факт, що всупереч загальноприйнятим нормам моралі, батьківського обов'язку, а також в порушення ст. 150 Сімейного кодексу України, ст. ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 18 «Конвенції про права дитини», які зобов'язують батьків виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину, дбати та забезпечувати охорону здоров'я, рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а також в рівній мірі нести відповідальність за виховання і розвиток дитини, норм ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», якою регламентовано, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини, тож на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, ОСОБА_1 не виконувала покладені на неї обов'язки по догляду за малолітніми дітьми.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує обставини визначені ст. 33 КУпАП, а саме: особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Так, згідно ст. 34 КУпАП, обставиною, що пом'якшує відповідальність є щире розкаяння винного. Обставин, які обтяжують відповідальність винного, відповідно до ст. 35 КУпАП, суд не вбачає.
Враховуючи те, що санкція статті передбачає стягнення або у виді попередження, або у виді штрафу, який є досить великим, суд вважає більш доречним у цій ситуації застосувати стягнення у виді попередження, оскільки застосування стягнення у виді штрафу може додатково стати тягарем для усієї сім'ї, оскільки їх бюджет є спільним, а це не буде відповідати інтересам дітей ОСОБА_1 .
Одночасно судом роз'яснюється ОСОБА_1 про необхідність зміни своєї поведінки щодо дітей, оскільки ігнорування таких змін може стати підставою для позбавлення її батьківських прав.
Враховуючи, що ОСОБА_1 не працює, її майновий стан не дозволяє їй сплати судовий збір, вона підлягає звільненню від сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33-35, 184, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд
ОСОБА_1 визнати винною у скоєні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та застосувати щодо неї адміністративне стягнення у виді попередження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Відсутність у постанові в справі про адміністративні правопорушення, як виконавчому документі, у розумінні Закону України "Про виконавче провадження", відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані, згідно постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18), у розрізі ст. 18 указаного Закону, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання (відмови у відкритті виконавчого провадження).
Суддя Ріхтер В.В.