печерський районний суд міста києва
Справа № 757/54630/21-к
11 листопада 2021 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю:
особи, яка подала скаргу: не з'явився,
прокурора: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення від 01.10.2021 року, -
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення від 01.10.2021 року.
В обґрунтування скарги ОСОБА_3 зазначає, що 01.10.2021 року ним засобами поштового зв'язку на адресу Офісу Генерального прокурора направлено заяву про злочин. Вказана заява була отримана уповноваженою особою Офісу Генерального прокурора 04.10.2021 року. 05.10.2021 року ОСОБА_4 з телефонної розмови з уповноваженою особою Офісу Генерального прокурора стало відомо, що подана ним 01.10.2021 року заява про вчинення злочину до ЄРДР не внесена, а вказана заява розглянута в порядку, передбаченому ЗУ «Про звернення громадян».
У зв'язку з викладеним ОСОБА_4 просить зобов'язати уповноважену особу Офісу Генерального прокурора внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 01.10.2021 року.
В судове засідання особа, яка подала скаргу, ОСОБА_4 не з'явився, причини неявки невідомі, жодних заяв чи клопотань на адресу суду не надходило.
Уповноважена особа Офісу Генерального прокурора в судове засідання не з'явилася, про день, час, місце розгляду скарги повідомлений належним чином. На адресу суду надано письмові заперечення прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 на скаргу ОСОБА_4 , в яких прокурор просить у задоволенні скарги відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України, розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Так, з огляду на конституційні принципи змагальності сторін та диспозитивності, а також враховуючи, що ст.ст. 305, 306 КПК України визначений скорочений строк розгляду скарги, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті доводів та вимог скарги за відсутності в судовому засіданні особи, яка подала скаргу, та прокурора на підставі наявних матеріалів.
Згідно ст. 27, ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду скарги фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали скарги слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Слідчим суддею встановлено, що 01.10.2021 року ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку направив на адресу Офісу Генерального прокурора заяву про можливе вчинення, на думку заявника, суддями Великої Палати Верховного Суду кримінального правопорушення, передбаченого ст. 375 КК України.
Згідно ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Відповідно до ч. 5 ст. 214 КПК України, до ЄРДР, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Разом з тим, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ в узагальненні «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12.01.2017 року відмітив, що КПК передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
Як визначено у ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений цим Кодексом.
Згідно ст. 11 КК України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
Системний аналіз положень ч. 1 ст. 214 КПК України, ст.ст. 2, 11 КК України дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.
Отже, підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Проте рішенням Конституційного Суду України від 11.06.2020 року №7-р/2020 ст. 375 КК України визнано такою, що не відповідає Конституції України, оскільки вона суперечить принципові верховенства права, а саме такому його елементові, як юридична визначеність, та не узгоджується з принципами незалежності суддів, обов'язковості судового рішення, а отже, суперечить частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 126, частині першій, пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України.
Велика Палата Верхового Суду у постанові від 13.01.2021 року №0306/7567/12 зазначила, що діяння, які є злочинами, та відповідальність за них, як унормовано пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України, визначаються виключно законами України.
Таким чином, особу може бути піддано кримінальному переслідуванню виключно за діяння, яке визнано злочином за нормами КК.
Визнання Конституційним Судом України неконституційними законів, інших актів або їх окремих положень відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" тягне втрату цими нормативними актами чинності з дня ухвалення рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Офіційна констатація невідповідності правової норми Конституції України анулює її юридичну силу, що за змістом є рівнозначним виключенню такої норми на законодавчому рівні.
Відтак дія чи бездіяльність перестають вважатися злочином як на підставі закону про скасування кримінальної відповідальності, так і у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення про неконституційність норми КК, що встановлювала цю відповідальність.
Зі змісту заяви ОСОБА_4 вбачається, що вона містить відомості про незгоду з прийнятим рішенням та можливе вчинення, на його думку, суддями Великої Палати Верховного Суду кримінального правопорушення, передбаченого ст. 375 КК України.
Проте, листом заступника начальника Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях ОСОБА_6 №31/3/1-44445-20 від 28.09.2021 року ОСОБА_3 повідомлено про відсутність підстав для реєстрації заяви до ЄРДР у зв'язку із визнанням ст. 375 КК України такою, що не відповідає Конституції України.
Стаття 126 Конституції України гарантує незалежність і недоторканність суддів. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.
При цьому, слідчий суддя зазначає, що скарги на дії судді можуть бути подані до Вищої ради правосуддя.
Аналізуючи викладене, скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань заяву (повідомлення) про кримінальне правопорушення від 01.10.2021 року, є необґрунтованою та в її задоволенні слід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 107, 214, 303, 305, 307, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань заяву (повідомлення) про кримінальне правопорушення від 01.10.2021 року, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1