28.04.2022 Справа № 756/847/17
№ 1-кп/117/22
756/847/17
28 квітня 2022 року Оболонський районний суд м. Києва
у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
Судді ОСОБА_2 ,
Присяжних ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
додаткових присяжних ОСОБА_6 ,
за участю секретаря ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8 , ОСОБА_9
захисника ОСОБА_10
обвинуваченого ОСОБА_11 ,
провівши судове засідання у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України,
В провадженні Оболонського районного суду м. Києва знаходиться вищевказане кримінальне провадження.
У судовому засіданні 27.04.2022 року прокурор подав письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_11 строку тримання під вартою, обґрунтовуючи наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні 28.04.2022 року прокурори ОСОБА_12 та ОСОБА_13 підтримали подане клопотання та просили його задовольнити з підстав викладених у клопотанні. Крім того, прокурор ОСОБА_13 звернула увагу суду на той факт, що на даний час Україна перебуває у воєнному стані в зв'язку зі збройною агресією з боку Російської Федерації, а обвинувачений має численні зв'язки на території Росії, де переховувався тривалий час, тому вважає, що підстав для зміни запобіжного заходу останньому на даний час не має.
Захисник ОСОБА_10 в судовому засіданні подала письмове клопотання про відмову в задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, просила його задовольнити з викладених підстав. Разом з тим, захисник ОСОБА_10 в судовому засіданні зазначила, що подане представниками обвинувачення клопотання не відповідає вимогам ч. 2 ст. 331 КПК України, оскільки подане з порушенням ч. 1 ст. 194 КПК України. Зокрема вказала, що до клопотання не долучено копії матеріалів, якими обґрунтовується доводи клопотання, не надано жодного доказу на підтвердження наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. При цьому зауважила, що ризик впливу на свідків на стадії дебатів взагалі не може бути підставою для задоволення клопотання сторони обвинувачення, оскільки відповідно до вимог ст. 364 КПК України, свідки не входять в перелік осіб які приймають участь на цій стадії кримінального провадження. Також обґрунтовуючи клопотання про необхідність відмови у продовженні обвинуваченому запобіжного заходу посилалась на сталу практику Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої сама лише тяжкість кримінального правопорушення, не можу бути підставою для продовження виключного запобіжного заходу, що в свою чергу порушує гарантоване ч. 1 ст. 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканість.
Обвинувачений ОСОБА_11 категорично заперечував проти можливості задоволення клопотання про продовження щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, наголошував на те, що в порушення вимог законодавства з штучно створених представниками державного обвинувачення умов незаконно утримується в умовах ізолятора тимчасового тримання, де створенні для нього жахливі, нестерпні умови, які він сприймає як катування над собою, зазначив, що таке утримання в жахливих умовах та відношення до нього порушують всі можливі законодавчі акти. Крім того, зазначив, що в умовах ІТТ йому не надається належна медична допомога, також вказав, що на підставі рішень суду, процесуальний керівник у даному кримінальному провадженні ОСОБА_14 фактично обмежує його у можливості отримання кваліфікованої та відповідної до існуючих стандартів допомоги лікаря стоматолога. Крім того, вказав, що за час перебування в ІТТ у нього значно погіршився зір, а отримати в умовах ІТТ допомогу та консультацію лікаря офтальмолога не має можливості. Крім того, зазначив, що утримуючись в умовах ІТТ він позбавлений можливості здійснювати ефективний захист себе від кримінального переслідування, рейдерського та незаконного позбавлення його та його родини нерухомості та статків, оскільки обмежений у праві на побачення, на здійснення телефонних дзвінків. Просив звернути увагу суду, що добровільно, у законний спосіб, будучи впевненим у наданні йому гарантій екс-президентом України ОСОБА_15 , щодо забезпечення безпеки його життю та здоров'ю, прибув на територію України, з метою доведення своєї непричетності до всіх кримінальних проваджень, що на даний час перебувають на різних стадіях процесу. Просив відмовити в задоволенні клопотання сторони обвинувачення та вирішити питання щодо його належного утримання, у разі задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу, забезпечити йому право на отримання належної медичної допомоги. Всі кримінальні провадження щодо нього є сфальсифікованими на замовлення злочинного угрупування під керівництво та за рахунок фінансування ОСОБА_16 , спрямовані на позбавлення його життя, а також на позбавлення його та його родини майна та статків, з метою недопущення викриття злочинної діяльності самого ОСОБА_17 . Вказуючи на його бездоганну репутацію будучи банкіром та народним депутатом України двох скликань, а також на його міцні соціальні зв'язки, просив відмовити в задоволенні клопотання сторони обвинувачення, та обрати альтернативний запобіжний захід у виді застави, або домашнього арешту. Також вказав, що він є військово-зобов'язаною особою, тому з перших днів введення воєнного стану в Україні направляв листи, щодо вжиття заходів та направлення його до лав територіальної оборони, з метою надання йому реалізації права на захист України від збройної агресії з боку Російської Федерації. Підтримав клопотання захисника ОСОБА_10 .
Суд, вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, прийшов до наступного.
В судовому засіданні 27.04.2022 року прокурор подав письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_11 строку тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, продовжити або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Крім того, відповідно до абзаці 2 ч. 2 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Абзацом 3 наведеної вище норми КПК України під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.
Згідно матеріалів кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_11 ухвалою Оболонського районного суду м. Києва було продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, до 05.05.2022 року.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. У справі «Смирнов проти Росії» визначено, що наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З огляду на значимі для даного провадження обставини, дані про особу обвинуваченого, те, що ОСОБА_11 має громадянство інших країн (Республіки Грузії та Канади), те, що він тривалий час переховувався від слідства та суду, зокрема, і на території Російської Федерації, та перебував у розшуку, здійснивши втечу з- під варти, те, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, що спричинило загибель людини, те, що відносно ОСОБА_11 наявні й інші кримінальні провадження, за якими він обвинувачується також у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, що свідчить про те, що ОСОБА_11 схильний до вчинення кримінальних правопорушень, суд вважає, що на даний час строк перебування обвинуваченого під вартою не можна визнати таким, що порушує принцип справедливої співрозмірності між повагою на його особисту свободу та публічними інтересами, що випливають з прав потерпілих на захист від особливо тяжкого кримінального правопорушення, на охорону їх прав та законних інтересів і забезпечення швидкого та повного розгляду даної справи, а тому, на переконання суду, на даному етапі необхідно продовжити ОСОБА_11 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК, у тому числі і домашній арешт, можуть на даному етапі забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України.
Доводи сторони захисту, та обвинуваченого, що жодних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор, не доведено і вони взагалі відсутні, є необґрунтованими. Окрім того, на переконання суду, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, хоча і дещо знизилися, але продовжують існувати, і жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним у справі ризикам з урахуванням обставин справи, особи обвинуваченого та іншим обставинам, встановленим у справі.
Крім того, у даному випадку ризик втечі, є характеристикою ситуації, що має невизначеність результату, при можливій наявності несприятливих наслідків.
Відтак, ризик можливої спроби ОСОБА_11 переховуватись від суду не може бути спростований самими твердженнями обвинуваченого про те, що він не має наміру для виїзду за межі України. Спроби переховуватися від суду тому і не реалізовані ОСОБА_11 реально, оскільки він утримується під вартою з моменту затримання та у останнього не було такої можливості і тим більше таку можливість не можна допустити.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_11 неодноразово наголошувалося про ненадання йому належної медичної допомоги та про утримання його під вартою в жахливих умовах, застосування до нього тортур, а також незаконне утримання в умовах ІТТ.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 6 ст. 206 КПК України, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи.
Відповідно до ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, в тому числі і особи, які тримаються під вартою. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм, в тому числі і в державних установах Міністерства юстиції, якими є слідчі ізолятори, в яких створюються умови для ефективного доступного для ув'язнених медичного обслуговування.
Отже, за необхідності медична допомога надається підозрюваним, обвинуваченим в умовах слідчого ізолятора.
Враховуючи викладене, суд, вважає за необхідне відреагувати на зазначене ОСОБА_11 повідомлення шляхом надіслання відповідного судового рішення, та з метою усунення факту ненадання медичної допомоги в умовах ІТТ, відповідно до п. п. 1, 2 ч. 6 ст. 206 КПК України, доручити адміністрації Державної установи, в якій обвинувачений ОСОБА_11 утримується під вартою, забезпечити невідкладне проведення медичного обстеження ОСОБА_11 із наданням належної медичної допомоги.
Відповідно до ч.3 ст.1 ЗУ «Про попереднє ув'язнення», тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув'язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
Тому, суд, вважає за необхідне відреагувати на зазначені ОСОБА_11 повідомлення про неналежне утримання останнього під вартою, порушення порядку та умов тримання під вартою, а також посиланнях останнього на систематичне катування в умовах ІТТ, та доручити керівництву ІТТ, прокуратурі м.Києва та начальнику Департаменту з питань виконання кримінальних покарань провести перевірку викладених фактів. Одночасно суд, вважає за необхідне направити керівнику ІТТ, прокурору м.Києва та начальнику Департаменту з питань виконання кримінальних покарань дану ухвалу для її розгляду.
Крім того, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в державі введено воєнний стан.
З огляду на наведене та у зв'язку з наголошенням обвинуваченого щодо його бажання піти до лав територіальної оборони з метою захисту України від збройної агресії російської федерації, суд вважає за необхідне роз'яснити обвинуваченому ст. 616 КПК України, щодо порядку скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або зміну запобіжного заходу з інших підстав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 206, 331, 372 КПК України, суд,
Клопотання захисника ОСОБА_10 - залишити без задоволення, а клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 27.06.2022 року включно.
Ознайомити та вручити обвинуваченому під розпис копію ухвали про продовження запобіжного заходу.
Доручити керівництву ІТТ, прокуратурі м.Києва та начальнику Департаменту з питань виконання кримінальних покарань провести перевірку викладених в ухвалі фактів, вжити заходів щодо надання останньому належної медичної допомоги, зокрема фахівцями лікарями офтальмологом та стоматологом.
Про наслідки виконання даної ухвали суду повідомити Оболонський районний суд м.Києва, обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 .
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду у встановленому Законом порядку.
Головуючий суддя ОСОБА_1