Справа № 755/15403/21
Провадження № 2/755/3383/22
"28" квітня 2022 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Кошель К.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айс Логістика», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Айс Логістика» (далі - ТОВ «Айс Логістика»), 113 219,43 грн вартості відновлювального ремонту, 2 500,00 грн витрат на складання звіту про оцінку вартості матеріального збитку, 7 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та судовий збір.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 31 травня 2021 року в м. Києві по Харківському Шосе, 1, ОСОБА_2 , який працює водієм у відповідача, керуючи вантажним транспортним засобом «Iveсо», державний номерний знак НОМЕР_1 , під час руху не витримав безпечного бокового інтервалу та допустив зіткнення з транспортним засобом позивача - автомобілем «Geely», державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті чого автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. Після цього, ОСОБА_2 залишив місце події, не викликавши та не дочекавшись приїзду поліції. Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 серпня 2021 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_2 свою вину визнав, що підтверджується матеріалами справи, в тому числі його поясненнями, в яких він зазначив, що працює водієм в ТОВ «Айс Логістика», та допустив зіткнення з автомобілем позивача саме на автомобілі «Iveсо», державний номерний знак
НОМЕР_3 , який належить відповідачу.
Відповідальність власника автомобіля відповідача застрахована відповідно до поліса
№ 201636129 в страховій компанії Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» (далі - ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ»). Однак, вказана страхова компанія була позбавлена ліцензії та в серпні 2021 року виключена із членів Моторно (транспортного) страхового бюро України (далі - МТ СБУ).
Крім того, позивач зазначив, що не надавав страховій компанії ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» необхідного пакету документів, сума страхового відшкодування не узгоджувалась, жодних страхових виплат не отримував, у зв'язку з чим вирішив скористатись своїм право та захистити свої інтереси шляхом подання позову до відповідача. ОСОБА_2 під час виконання своїх трудових обов'язків наніс шкоду майну позивача, а тому відповідно до статті 1172 ЦК України позивач має право звернутись до роботодавця ОСОБА_2 - ТОВ «Айс Логістіка», з вимогою про відшкодування заподіяних йому збитків в розмірі 113 219,43 грн.
Також позивач наголошував, що пошкодження належного йому майна, фактично його знищення, оскільки вартість відновлюваного ремонту майже відповідає ринковій вартості непошкодженого аналогічного авто, зникнення ОСОБА_2 з місця події, неможливість вести минулий спосіб життя та забезпечувати свою сім'ю транспортом, негативно вплинуло на моральний стан та призвело до душевних страждань останнього, у зв'язку з чим ОСОБА_1 просить стягнути моральну шкоду в розмірі 7 000,00 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
24 листопада 2021 року представник відповідача ТОВ «Айс Логістика» - Ощепков К.Б., подав відзив на позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на таке. На підтвердження розміру матеріальної шкоди позивачем наданий звіт про оцінку вартості матеріального збитку від 03 червня 2021 року, складений Фізичною особою-підприємцем
ФОП ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ). Відповідно до загальнодоступного реєстру судових експертів серед переліку атестованих експертів відсутній ОСОБА_3 , тобто він не є експертом, а лише оцінювачем. Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявленої матеріальної шкоди у розмірі 113 219, 43 грн. Витрати у розмірі 2 500,00 грн на складання звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 03 червня 2021 року, складеного ФОП ОСОБА_3 є похідними від самого звіту, тому їх стягнення є безпідставним.
Вимоги щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 7 000 гри не містять жодного обґрунтування саме такого розміру завданої моральної шкоди, факт спричинення позивачу моральної шкоди не знайшов свого підтвердження.
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
За вимогами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 серпня 2021 року встановлено, що 31 травня 2021 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Iveco», державний номерний знак НОМЕР_4 , рухаючись по Харківському шосе в м. Києві, не витримав безпечного бокового інтервалу та допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Geely», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, після чого ОСОБА_2 місце події залишив не викликавши та не дочекавшись приїзду поліції. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124 та 122-4 КУпАП.
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу автомобіль марки «Geely», державний номерний знак НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_1 .
Автомобіль марки «Iveсо», державний номерний знак НОМЕР_1 , належить на праві власності ТОВ «Айс Логістика», про що свідчить реєстраційна картка транспортного засобу.
Відповідно до страхового полісу № 201636129 автомобіль марки «Iveсо», державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахований в ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ», станом на 31 травня 2021 року страховий поліс є діючим.
Згідно із звітом про оцінку вартості матеріального збитку від 03 червня 2021 року, складеного ФОП « ОСОБА_3 » вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Geely», державний номерний знак НОМЕР_2 становить 69 358,28 грн, вартість відновлювального ремонту КТЗ становить 113 219,43 грн.
У позовній заяві позивач зазначає, що він звернувся із даним позовом саме до власника авто та роботодавця ОСОБА_2 - ТОВ «Айс Логістика», оскільки ОСОБА_2 саме під час виконання своїх трудових обов'язків наніс шкоду майну позивача.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.
Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Питання страхування відповідальності власників транспортних засобів регулюється не тільки національним законодавством, а й міжнародними нормами, і Україна як держава, яка прагне вступу в Європейський союз, в Угоді про асоціацію України з ЄС зобов'язалась здійснити заходи до підвищення гарантій забезпечення прав потерпілих від ДТП відповідно до Директиви 2009/103/ЄС щодо страхування цивільної відповідальності по відношенню до використання автотранспортних засобів та забезпечення виконання зобов'язань щодо страхування такої відповідальності.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 вказаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті
22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно із частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року № 755/18006/15-ц Велика Палата дійшла висновку, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) Велика Палата послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З аналізу вищенаведених норм та обставин справи судом встановлено, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки вимоги про відшкодування заподіяних йому ДТП збитків пред'явлено до неналежного відповідача, власника транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого на момент скоєння ДТП була застрахована у ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ».
Посилання позивача на той факт, що вказана страхова компанія була позбавлена ліцензії та в серпні 2021 року виключена з членів МТ СБУ не знайшли свого підтвердження належними доказами, оскільки в матеріалах справи містяться відомості про те, що станом на 31 травня
2021 року, дату настання ДТП, поліс № 201636129 був діючим, страховик був діючим членом МТ СБУ та станом на момент звернення до суду з відповідним позовом та дату ухвалення рішення у справі Товариство з додатковою відповідальністю страхова компанія «СК «Ю.ЕС.АЙ» не перебуває в стадії ліквідації.
Таким чином, звернення позивача до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої ДТП до власника транспортного засобу, є передчасним, суперечить вимогам чинного законодавства та усталеній практиці вирішення спорів за участю страхових компаній, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відмову у задоволенні позову.
Питання щодо стягнення судових витрат суд вирішує на підставі статті141 ЦПК України і вважає за необхідне покласти їх на позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.
Враховуючи наведене та керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», статтями 1166, 1187, 1191, 1194 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айс Логістика», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне рішення суду виготовлено 28 квітня 2022 року.
Суддя О.О. Хромова