Справа № 755/1534/22
Провадження №: 3/755/1478/22
"27" квітня 2022 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Галига І.О., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
ОСОБА_1 06.12.2021 року о 21 год. 00 хв., в м. Києві, вул. Вифлеємська, 19, керуючи транспортним засобом «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції та не вибравши безпечної швидкості здійснив зіткнення з транспортним засобом «Nissan» д.н.з. НОМЕР_2 , яка рухалась попереду в тому самому напрямку. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Крім того, як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №282252 від 06.12.2021 року, ОСОБА_1 06.12.2021 року о 21 год. 00 хв., в м. Києві, вул. Вифлеємська, 19, керував транспортним засобом «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, почервоніння обличчя, запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці за допомогою алкотестера та в медичному закладі відмовився у присутності двох свідків.
ОСОБА_1 інкримінується порушення п.п. 2.5, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП визнав, підтвердив факт вчинення ДТП з іншим учасником дорожнього руху ОСОБА_2 , що керувала автомобілем «Nissan» д.н.з. НОМЕР_2 , та вказав, що не визнає вину у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначив, що він відмовився від проходження огляду на місці вчинення ДТП, оскільки працівники поліції свідком проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння взяли іншого учасника ДТП ОСОБА_2 . Вказав, що він наполягав на огляді у лікаря нарколога в медичному закладі, проте повівся на провокацію працівників поліції, під час якої вимикалась нагрудна камера, та відмовився від проходження огляду у медичному закладі на вимогу працівників поліції.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Федоров Д.С. пояснив, що відео з бодікамери не безперервне, на наявному в матеріалах справи відеозаписі не зафіксовано ознак сп'яніння та протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП складено з порушенням п.7 Розділу 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України, оскільки свідком відмови працівники поліції запросили потерпілу, про що також зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, а тому протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП є недопустимим доказом. Вказав, що з пояснень ОСОБА_1 , вбачається, що під час спілкування з поліцейськими, останні не перевіряючи жодних ознак сп'яніння, спровокували ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, шляхом повідомлення його про те, що у разі того, якщо він не відмовиться від проходження огляду на стан сп'яніння, його автомобіль буде вилучено, а його - затримано.
Свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона виїхала на місце ДТП за дзвінком чоловіка ОСОБА_1 . На місці ДТП була інший водій ОСОБА_2 , яка казала, щоб ОСОБА_1 пройшов огляд на місці ДТП за допомогою приладу «Драгер». ОСОБА_1 наполягав на тому, щоб проїхати до медичного закладу для проходження огляду. Проте працівники поліції сказали, що нікуди їхати не будуть, вирішуватимуть все на місці, або автомобіль поїде на штрафмайданчик. Тоді її чоловік під тиском дій працівників поліції відмовився від огляду.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Тобто підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони.
Статтею 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Ч. 1 ст. 130 КУпАП, передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
Як роз'яснено в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.
Зокрема, згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП повністю доведена доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, схемою місця ДТП, письмовим поясненням особи, що притягається до адміністративної відповідальності та іншого учасника ДТП.
Також працівниками поліції на підтвердження вини особи, що притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП надано направлення, письмові поясненнями свідків, розписку та відеозапис вчинення правопорушення.
Проте, як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №282252 від 06.12.2021 року та відеозапису бодікамери, свідком відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння є ОСОБА_2 , яка являється учасником ДТП та є потерпілою у даному ДТП.
Згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п.7 Розділу 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України, не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
За таких підстав, зважаючи на те, що свідком відмови від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння є ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що протокол про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП складено з порушенням ст. 266 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду здобуто не було та суду не надано.
Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд.
Стаття ж 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (n. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину: всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи, дана правова норма не передбачає судового рішення про направлення справи на дооформлення.
За таких обставин, враховуючи вище викладене суд вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як її вину працівниками поліції не доведено належним чином, а обґрунтовано на припущеннях, що є неприйнятим та суперечить, як нормам національного законодавства, так і міжнародного, а тому суд вважає необхідним закрити провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.
ОСОБА_1 адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП вчинено 06.12.2021 року. Станом на 27.04.2022 року, з незалежних від суду причин, сплинув передбачений ч. 2 ст. 38 КУпАП тримісячний строк притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, а тому суд вважає необхідним закрити провадження за ст. 124 КУпАП на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строку, визначеного ч. 2 ст. 38 КУпАП для притягнення до адміністративної відповідальності.
Керуючись ст.ст. 23, 24, 33, 38, 124, 130, 247, 251, 283, 284 КУпАП, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП - закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, визначених ч. 2 ст. 38 КУпАП.
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 10 днів з моменту її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: