Справа № 638/2713/22
Провадження № 1-кп/638/1057/22
Іменем України
26 квітня 2022 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:
судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до ЕРДР за №12022221200000453 від 14.03.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 15 ч.2 - 185 ч.3 КК України, у відношенні
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого в селі Малі Приходи Дергачівського району Харківської області, громадянина України, українця, раніше неодноразово судимого, не одруженого, який зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_1 ,
В провадження Дзержинського районного суду м. Харкова надійшло кримінальне провадження внесене до ЕРДР за №12022221200000453 від 14.03.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 15 ч.2 - 185 ч.3 КК України, у відношенні ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Прокурор Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 звернулася з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , посилаючись на наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, вказуючи про те, що 27.02.2022 року о 16.50 ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу будинку 77 по пр. Перемоги в м. Харкові, проник до приміщення торгівельного павільйону «Кісет», та намагався вчинити крадіжку майна на загальну суму 512 грв., проте не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, та був затриманий співробітниками поліції .
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, після чого був продовжений.
Згідно із ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою принципу верховенства права є право на звернення до суду, що передбачено ст. 55 Конституції України та гарантовано ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд).
У зв'язку з веденням воєнного стану на території України, з урахуванням ст. 3 Конституції України, з метою забезпечення життя, здоров'я та безпеки відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, данне клопотання розглядається дистанційно.
Згідно з ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Ухвалою Дзержинського районного суду від 22 березня 2022 року обрано запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою до 27.04.2022 року з визначенням застави 198480 грв..
Прокурор Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 підтримала клопотання та просила продовжити запобіжний захід відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 частини 1 статті 177 КПК України, які на теперішній час не зменшилися. Також просила розглянути це клопотання за її відсутності.
Зазначене клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу направлено на адресу знаходження ОСОБА_4 в законний спосіб.
Про розгляд цього клопотання також повідомлений захисник ОСОБА_5 , який не згоден з думкою прокурора, вважав клопотання необґрунтованим просив змінити підзахисному запобіжний захід на особисте зобов'язання, та розглянути клопотання за його відсутністю.
Відповідно до частини 1, 2 статті 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Кримінальним процесуальним кодексом України визначено мету, підстави та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
В обґрунтування продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілих і свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого злочину та продовження своєї злочинної діяльності. Так, обвинувачений не має офіційного місця роботи та стабільного доходу; раніше притягувався до кримінальної відповідальності; відсутні стійкі соціальні зв'язки, так як він не одружений, осіб на утриманні не має; обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за яку встановлена за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України позбавлення волі на строк до п'яти років.
Підставою продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні вказаного злочину, а також наявність вищезазначених ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити зазначені вище дії.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , суд враховує наступні обставини, передбачені статтею 178 КПК України: 1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 КК України; 2) тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним; 3) наявність обґрунтованого повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину.
Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищевказаних ризиків. Однак, враховуючи реальне існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, враховуючи особу обвинуваченого, наявні підстави вважати, що останній може продовжити злочинну діяльність, суд вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, а тому продовжує для нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, ухилення від явки до суду, вчинення іншого злочину.
Крім того, суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Водночас, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Згідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами. Окрім того, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За приписами ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Вирішуючи питання про визначення ОСОБА_4 розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, у даному кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2 - 185 ч. 3 КК Украіни, судом враховані підстави та обставини, передбачені статтями 177, 178, 182 КПК України.
Суд, визначаючи розмір застави приймає до уваги необхідність обрання запобіжного заходу обумовленого підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2 - 185 ч. 3 КК України, його обставини, тяжкість кримінального правопорушення, в якому його підозрюють, та суворість покарання за такі дії, наявні дані про особу підозрюваного, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та інші обставини, які враховуються згідно з ст. 178 КПК України.
Суд приходить до висновку про необхідність визначення застави як альтернативного запобіжного заходу триманню під вартою - у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто розмірі 198 480 гривен, що, на думку суду, є обґрунтованим, оскільки такий розмір застави є пропорційним щодо конкретної особи, враховуючи дані, які містяться в матеріалах клопотання, та обставин кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, а також буде достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_4 , покладених на нього обов'язків, та забезпечить виконання завдань кримінального провадження.
Отже, виходячи з практики ЄСПЛ, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим степенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а тому розмір застави у сумі 198 480 гривен є достатнім.
Зі змісту статті 202 ч.ч. 4, 5 КПК України слідує, що підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти негайно, але не більше протягом одного робочого дня після внесення застави, визначеної в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при відсутності іншого судового рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою; після отримання та перевірки документа, підтверджуючого факт внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення повинна повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Таким чином, відповідно до вище перелічених статей, суд вважає за необхідне при винесенні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 визначити розмір застави у розмірі 198 480 гривен, яку він має право у будь - який момент внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, після чого він може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов'язки, перелічені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Але у випадку невиконання вище перелічених обов'язків, застава може бути звернена в дохід Держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід Держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України
Керуючись ст.ст.314-316, 334, 369 КПК України,-
Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 16.50 години 25 червня 2022 року.
Встановити ОСОБА_4 заставу у розмірі 198 480 грн. у національній грошовій одиниці, яку може бути внесено як самим підозрюваним, так і іншою фізичною особою на наступні реквізити: одержувач ТУ ДСА України у Харківській області, код отримувача (код за ЕДРПОУ) 26281249, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код отримувача 820172, рахунок отримувача UA208201720355299002000006674. В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_4 з під варти та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю або суд.
З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв'язку із внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
В разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: прибувати до слідчого ХРУП №3 ГУНП в Харківській області з встановленою ним періодичністю або за викликом; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Вказані обов'язки в разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 на строк не більше 2 місяців.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її проголошення.