Справа № 569/2028/22
27 квітня 2022 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Тимощука О.Я.,
при секретарі - Ковальчук О.Б.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в мiстi Рiвне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Другої Рівненської державної нотаріальної контори про припинення обтяження усього нерухомого майна, -
ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду з позовом до Другої Рівненської державної нотаріальної контори, в якому просить припинити обтяження усього нерухомого майна, що їй належить, внесеного на підставі листа без номеру від 07.07.1994 року та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис, що було внесено Другою Рівненською державною нотаріальною конторою 07.07.1994 року з реєстраційним номером обтяження 7803130.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, повідомлялися про час та дату розгляду справи належним чином, представником - адвокатом Салямон Л.В. подано через канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області 26.04.2022 року заяву, в якій позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує, просить їх задоволити та розгляд справи проводити у її відсутність.
Представник відповідача - Другої Рівненської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, повідомлявся про час та дату розгляду справи належним чином, в.о. завідувача В.Гордійчук подано через канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області 07.04.2022 року повідомлення, в якому просить розгляд справи проводити у відсутність представника та рішення по справі винести на розгляд суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Відповідно до ч.ч. 2-6 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.
Враховуючи викладене, суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.
Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що позивачу на праві приватної спільної сумісної власності належить квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 15.06.1998 року.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що наявні відомості з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 7803130, зареєстровано: 27.08.2008 10:27:32 за № 7803130 реєстратором: Друга рівненська державна нотаріальна контора, 33000, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, 98, (0362) 63-45-92; підстава обтяження: повідомлення, б/н, 07.07.1994, не вказано, за реєстром; об'єкт обтяження: невизначене майно, окреме майно; власник: ОСОБА_1 причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані: архівний номер: 11397ROVNO1, архівна дата: 11.03.1998, Дата виникнення: 07.07.1994, № реєстра: 1487-3, внутр. №1B01032C24EF4B30302A, комментарий: 25-4.
Згідно повідомлення про видачу Позики б/н від 07.07.1994 року гр. ОСОБА_1 (інші ідентифікуючі дані відсутні) Рівненським відділенням АПБ “Україна” видана: “позика в сумі 36 000 000 крб. строком на 15 років на будівництво дома на участку АДРЕСА_2 ”.
Із Заборони № 25 від 07.07.1994 року вбачається, що заборону накладено на підставі повідомлення АПБ “Україна” від 07.07.1994 року Другою нотаріальною конторою.
У відповідь на Адвокатський запит № 1435/01-16 від 17.12.2021 року Другою Рівненською нотаріальною конторою жодних інших документів, окрім дослідженого Повідомлення про видачу позики б/н від 07.07.1994 року та Заборони № 25 від 07.07.1994 року надано не було та повідомлено, що інші відомості щодо ідентифікації особи боржника відсутні, а інформація вказана в реєстрі є вичерпною.
З трудової книжки серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що остання працювала із 04.01.1993 року по 28.03.1996 року в Акціонерному комерційному агропромисловому банку “Україна”.
Правлінням Національного банку України було прийнято постанову від 16.07.2001 року № 246 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна".
Згідно Закону України “Про продовження процедури ліквідації Акціонерного комерційного агропромислового банку “Україна” від 20.03.2007 року № 779-V, процедуру ліквідації банку було продовжено до 01.01.2009року. Після вказаного строку процедуру ліквідації банку було завершено.
Комісією національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків прийнято рішення від 13.04.2009 року № 167 про виключення Банку Україна з Державного реєстру банків.
Відповідно до ч. 8 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк як юридична особа ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно Рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем НБУ № 411 від 09.09.2020 року “Про визначення юридичної особи, якій за результатами конкурсу, проведеному на електронному майданчику, передаватимуться непродані активи банків”, непродані активи АКЦІОНЕРНОГО КОМЕРЦІЙНОГО АГРОПРОМИСЛОВОГО БАНКУ “УКРАЇНА” номер накопичувального рахунку (IBAN): НОМЕР_2 було передано в управління ТОВ “ЛЕКСНАВІГАТОР”.
ТОВ “ЛЕКСНАВІГАТОР” у наданій відповіді на адвокатський запит № 13/01-2022-1 від 13.01.2022 року повідомив, що у переданих непроданих активах банку АПБ “Україна” боржник “ ОСОБА_1 ” не значиться, а кредитної справи по такому боржнику немає.
Відповідно до ст. 73 Закону України “Про нотаріат" нотаріус за місцезнаходженням житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна або за місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладає заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, іншої юридичної особи про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); за зверненням органу опіки та піклування з метою захисту особистих і майнових прав та інтересів дитини, яка має право власності або проживає у жилому будинку, квартирі, іншому приміщенні, на відчуження якого накладається заборона; при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 74 Закону України "Про нотаріат" одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Як регламентує стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В рішенні ЄСПЛ від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма (ст.13 Конвенції) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Крім того, за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
В рішенні ЄСПЛ "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (№ 38722/02, п.75) зазначено, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею (ст.13 Конвенції) повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що в судовому засіданні було встановлено, що позивач є співвласником квартири в житловому будинку, а сам арешт накладено таким чином , що будь-яке нерухоме майно яке є у власності чи у майбутньому може з'явитися у власності ОСОБА_1 автоматично потрапляє під заборону відчуження, що позбавляє її права належним чином користуватися належним їй на праві власності майном як зараз, так і в майбутньому, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення.
Згідно ч. 2 ст. 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, однією із підстав державної реєстрації обтяжень є судове рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.
Оскільки, як встановлено судом, іншого способу захисту права власності ОСОБА_1 , ніж припинення обтяження нерухомого майна за рішенням суду немає, а тому обраний спосіб захисту права власності в даному випадку є правильним та таким, що не порушує інтереси сторін та третіх осіб.
Керуючись ст.ст. 15,16,317,319,321,391 ЦК України, ст.ст. 4-6, 76-81, 83, 259, 263 - 265, 268, 273, 274, 354 ЦПК України, суд, -
В И Р I Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Другої Рівненської державної нотаріальної контори про припинення обтяження усього нерухомого майна - задовольнити повністю.
Припинити обтяження усього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , внесеного на підставі листа без номеру від 07.07.1994 року та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис, що було внесено Другою Рівненською державною нотаріальною конторою 07.07.1994 року з реєстраційним номером обтяження 7803130.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рівненського
міського суду Тимощук О.Я.