Справа № 289/2600/21
Номер провадження 1-кп/289/32/22
28.04.2022 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 156 КК України, -
На розгляді Радомишльського районного суду Житомирської області перебуває вищевказане кримінальне провадження.
Прокурор в судовому засіданні звернулася до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому на 60 днів, оскільки строк застосування даного виду запобіжного заходу останньому закінчується 30.04.2022. В обґрунтування зазначила, що ризики, які слугували підставою для обрання ОСОБА_4 такого запобіжного заходу не зменшились та існують на даний час, а саме він знаходячись на волі може переховуватися від суду, так як підозрюється у вчинені тяжкого та особливо тяжкого злочинів, може вплинути на свідків, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, тому до обвинуваченого не може бути застосовано іншого більш м'якого виду запобіжного заходу.
Обвинувачений та його захисник просили змінити обвинуваченому запобіжний захід з триманням під вартою на домашній арешт, оскільки він має зареєстроване місце проживання, позитивно характеризується за місцем роботи, буде за першою вимогою з'являтися до прокуратури і суду та не буде впливати на потерпілу.
Заслухавши думку учасників судового процесу, суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В ч. 2 цієї статті встановлено, що вирішення питань судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 Кодексу. Зокрема, у ст. 199 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом має бути перевірено, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений при обранні такого запобіжного заходу ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
За приписами ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, або іншим чином впливати на дієвість кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується зокрема тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди.
Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 08.10.2021 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який в подальшому неодноразово продовжено судом по 30.04.2022 включно, однак станом на 28.04.2022 кримінальне провадження перебуває на стадії судового засідання, не досліджені письмові докази, не допитані потерпіла і свідки.
Вирішуючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За тлумаченням мети тримання під вартою Європейською Комісією з прав людини, mutatis mutandis, в рішенні від 14.03.1984 у справі «Ферарі-Браво проти Італії» (заява №9627/81) застосування цього заходу виправдане не лише, коли факт вчинення і характер злочину безспірно доведені та встановлені, що складає завдання судового розгляду, але й для сприяння судовому розглядові в цьому.
Суд бере до уваги те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 156 КК України, які згідно ст. 12 КК України відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років та від 5 до 8 років відповідно, обвинувачений не є особою похилого віку та за станом здоров'я не потребує стаціонарного лікування, у разі зміни запобіжного заходу на інший, не пов'язаний з триманням під вартою обвинувачений може проживати із потерпілою, яка є дочкою, а тому може здійснювати на неї вплив.
Водночас, враховуючи вище викладене та думку прокурора, дані про обвинуваченого, а також виходячи з необхідності забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, можливості переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, суд дійшов висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам і вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому обрано правильно, з урахуванням тяжкості покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, даних про його особу та не встановлення судом обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному запобіжному заході відпала.
Таким чином, судом встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. А тому застосування до обвинуваченого запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою є найбільш доцільним на даному етапі судового провадження, більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Тому клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт задоволенню не підлягає.
Водночас, суд роз'яснює обвинуваченому ОСОБА_4 про можливість внесення застави, у визначеному ухвалою Житомирського апеляційного суду від 06 січня 2022 року, після сплати якої він буде звільнений з-під варти та вважатиметься таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Керуючись ст. ст. 177, 183, 314-316, 331, 371, 372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Житомирська установа виконання покарань (№8)» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто до 26.06.2022 включно.
У задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відмовити.
Копію даної ухвали направити до Державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№8)» для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали не перешкоджає її виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1