Справа № 457/815/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/19/22 Доповідач: ОСОБА_2
15 квітня 2022 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в режимі відеоконференції з ДУ «Львівська УВП №19» та Трускавецьким міським судом Львівської області, кримінальне провадження № 12020140140000059 за апеляційними скаргами захисника-адвоката ОСОБА_6 , прокурора у кримінальному проваджені ОСОБА_7 на вирок Трускавецького міського суду Львівської області від 22.11.2021 року у кримінальному провадженні відносно:
ОСОБА_8 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Комарно Городоцького району Львівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 05.11.2014 року Городоцьким районним судом Львівської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; 03.10.2017 року Трускавецьким міським судом Львівської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік та 6 місяців,
ОСОБА_9 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ключборк, Воєводство Опольське, Республіка Польща, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_10 ,
обвинувачених - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_11 ,
встановила:
Прокурор та захисник обвинуваченого ОСОБА_8 подали апеляційні скарги на вирок Трускавецького міського суду Львівської області від 22.11.2021 року, яким ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахується з 07 липня 2020 року.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , до вступу вироку у законну силу, залишено без змін.
ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, якщо він впродовж встановленого іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покладено на засудженого ОСОБА_9 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
4) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу);
5) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Захисник ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу в якій просить оскаржуваний вирок змінити в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 та пом'якшити йому покарання. Вважає вирок несправедливим, необ'єктивним та надто суворим, який не відповідає принципам достатності покарання для виправлення особи.
Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини справи, не надав доказам належної оцінки і виніс вирок на підставі недопустимих та неналежних доказів. У справі існувало багато обставин, які суперечили одна одній, але суд цього не врахував та розглянув справу з обвинувальним ухилом, що є неприпустимим. ОСОБА_8 мав конфлікт з потерпілим, але вони до кінця судового розгляду примирилися і потерпілий не мав претензій до нього, шкоду йому було відшкодовано повністю.
Апелянт зазначає, що у вироку є покликання на покази свідка ОСОБА_12 , який не був безпосереднім свідком і грошей у валюті в ОСОБА_8 не бачив. Суд чомусь не описав у вироку дійсні покази цього свідка, а лише загальними фразами обмежився. Стосовно показів свідка ОСОБА_13 то їх можна піддати сумніву оскільки її не було видалено із залу суду коли давав покази потерпілий ОСОБА_14 , хоча сторона захисту на це звернула увагу суду.
Апелянт покликається, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, що суперечить вимогам ч.4 ст. 17, ст. 84, 86 КПК України. Докази у справі були одержані незаконним шляхом, дані в документах суперечать одні одним, а відтак такі докази повинні визнаватися недопустимими.
Суд у вироку не спростував докази сторони захисту та не зазначив у ньому причин з яких такі були відхилені. Крім того суд, у супереч вимогам ст. 88 КПК України, послався як на доказ вини обвинуваченого ОСОБА_8 наявність у нього попередніх судимостей, що є недопустимим.
Апелянт вважає вирок суду надто суворим оскільки потерпілий не має жодних претензій до обвинуваченого, все йому було добровільно відшкодовано та просив не суворо карати ОСОБА_8 . Крім того з характеризуючих особу обвинуваченого документів вбачається, що ОСОБА_8 проживає разом з цивільною дружиною та трьома малолітніми дітьми, веде спільне господарство, скарг від сусідів на нього немає, а тому твердження у вироку на відсутність постійного місця праці для забезпечення дітей є необґрунтованим. Крім того на момент ухвалення вироку обвинувачений вже 1 рік 4 місяці утримувався під вартою. З рахуванням зазначеного апелянт просить пом'якшити обвинуваченому покарання.
Даний вирок оскаржив прокурор, який просив скасувати в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_9 та постановити новий вирок, яким вважати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі. У решті вирок залишити без змін.
Не оспорюю чи фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинувачених, відповідно і призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , апелянт вважає що вирок підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосовуванням закону про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме застосування до обвинуваченого ОСОБА_9 ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, тобто без врахування ступеню тяжкості вчиненого ним правопорушення та особі обвинуваченого. Судом не наведено у вироку жодних мотивів обґрунтування звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, лише зазначив що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства. Покарання має на меті не тільки кару але і виправлення. Судом не в повній мірі враховано, що обвинувачений вчинив умисний тяжкий злочин проти власності, не визнав вини у вчиненні злочину, повністю заперечив свою причетність до скоєного, зокрема нанесення тілесних ушкоджень та заволодіння грошовими коштами потерпілого.
Таким чином судом допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність , а саме ст. 75 КК України.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 будучи раніше судимим 05 листопада 2014 року Городоцьким районним судом Львівської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, 03 жовтня 2017 року Трускавецьким міським судом Львівської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік та 6 місяців, на шлях виправлення не став, а повторно вчинив умисний злочин проти власності.
Так, 10 лютого 2020 року о 02 год. 30 хв., ОСОБА_8 повторно за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_9 , перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_4 , маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, повторно, шляхом застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, заподіявши потерпілому ОСОБА_15 три удари в область живота, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді трьох синців на передній черевній стінці, які відносяться до легкого ступеня тяжкості, після чого заволоділи грошовими коштами потерпілого в сумі 1000 доларів США, які згідно з курсом Національного банку України становлять 24530 гривень, 150 Польських злотих, які згідно з курсом Національного банку України становлять 945 гривень та 1100 гривень, чим заподіяли ОСОБА_15 майнову шкоду на загальну суму 26575 гривень.
Заслухавши доповідача, міркування захисника - адвоката ОСОБА_6 , підтриману обвинуваченим ОСОБА_8 , про задоволення апеляційних вимог захисника з врахуванням того, що ОСОБА_8 повністю визнав вину у скоєному, апеляційну скаргу прокурора просили залишити без задоволення, думку прокурора про задоволення апеляційних вимог сторони обвинувачення та залишення без задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , думку обвинуваченого ОСОБА_9 , підтриману його захисником - адвокатом ОСОБА_11 про залишення без задоволення апеляційної скарги прокурора та задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_16 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні зазначених у вироку суду кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим.
Суд першої інстанції вірно кваліфікував дії обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , за ч. 2 ст. 186 КК України.
У суді апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції були належним чином досліджені обставини справи, перевірені документи та докази, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, та, з врахуванням обставин вчинення злочину визнання вини у скоєному обвинуваченим ОСОБА_8 та заперечення своєї причетності до скоєного обвинуваченим ОСОБА_9 , судовий розгляд проведено повно та всебічно щодо всіх фактичних обставин справи та обрано обвинуваченим покарання в межах санкції статті обвинувачення.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
При цьому, відповідно до ч. 2, 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Суд першої інстанції призначаючи покарання обвинуваченим врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином. Крім того суд першої інстанції врахував дані про особи обвинувачених, кожного окремо. Також було взято до уваги здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, які суд першої інстанції визнав належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
На думку колегії суддів покликання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 -адвоката ОСОБА_6 про неправильне встановлення фактичних обставин справи та ненадання їм належної оцінки, а також неповноти дослідження доказів, не знайшли підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Щодо апеляційних вимог захисника, про зазначення у вироку суду першої інстанції даних про попередні судимості обвинуваченого ОСОБА_8 , то такі на думку колегії суддів не спростовують правильність висновків суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні злочину 10.02.2020, а лише звертають увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_8 на шлях виправлення не став, висновків з попередніх судимостей не зробив і знову саме за ч.2 ст. 186 КК України вчинив новий злочин. Відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку при призначення ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі з визначенням міри покарання у межах статті обвинувачення, яке буде достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів. Щире каяття ОСОБА_8 висловив лише після дослідження в суді першої інстанції всіх доказів у справі. Однак судом було враховано думку потерпілого ОСОБА_14 , якому відшкодовано завдану шкоді і він просив не суворо карати обвинуваченого.
Покликання апелянта про те, що судом не враховано наявність на утриманні у обвинуваченого ОСОБА_8 малолітніх дітей, є безпідставними, оскільки такі дані у вироку зазначені та були враховані при призначенні остаточного покарання, яке є необхідним для виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 та попередження нових злочинів.
Щодо апеляційних вимог прокурора стосовно призначеного обвинуваченому ОСОБА_9 покарання із застосуванням вимог ст. 75, 76 УКК України, то такі є безпідставними, оскільки судом першої інстанції були враховані всі фактичні обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_9 , який є людиною молодого віку, офіційно не працює, на обліку в лікаря-психіатра чи в лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання скарг на нього не надходили, до кримінальної відповідальності притягується вперше, думку потерпілого ОСОБА_14 , який жодних претензій до обвинуваченого не має, а також наголосив, що йому матеріальну шкоду відшкодовано, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а тому було призначено покарання у відповідності до санкції ч. 2 ст. 186 КК України, у виді позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням з покладенням на обвинуваченого ряду обов'язків передбачених ст. 76 КК України.
На переконання колегії суддів призначені обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , кожному окремо, покарання відповідають вимогам ст. 65 КК України, підстав для їх пом'якшення або призначення більш суворого покарання в суді апеляційної інстанції не встановлено. Дані покарання будуть необхідними і достатніми для виправлення обвинувачених та попередження нових злочинів.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства при розгляді даного кримінального провадження в суді першої інстанції, які б вплинули на правильність прийнятого судового рішення, колегією суддів не встановлено. Ураховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок є законним, обґрунтованим, призначене покарання відповідає особам обвинувачених, а відтак підстав для скасування чи зміни судового рішення не вбачається.
Керуючись ст. ст.ст. 404, 405, 407, 419, 532 КПК України, колегія суддів, -
постановила :
Апеляційні скарги захисника-адвоката ОСОБА_6 та прокурора у кримінальному проваджені ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Трускавецького міського суд Львівської області від 22.11.2021 року у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,засуджених за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою у той же строк з моменту отримання копії рішення.
Головуючий:
Судді: