Іменем України
"11" жовтня 2007 р.
справа № 20-6/179
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (99040, м.Севастополь, вул.Хрустальова, 44)
до Військової частини 2382 (99042, м.Севастополь, вул.Новикова, 1)
про стягнення заборгованості у сумі 17320,58 грн.,
Суддя Лазарев С.Г.
представників сторін:
позивача - Охріменко В.І., довіреність № 11280/0/2-07 від 25.07.2007,
Якимович Н.В., довіреність № 1642/0/2-06 від 30.06.2006,
відповідач -не з'явився,
Відкрите акціонерне товариство «Енергетична компанія «Севастопольенерго» звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини 2382 про стягнення заборгованості за споживану електроенергію та штрафних санкцій у сумі 17320,58 грн., з яких: 6108,11 грн.-реактивна електроенергія, 4326,46 грн. - перевищення ліміту активного споживання, 2677,13 грн. -пеня, 2682,18 грн. -збитки від інфляції, 1526,70 грн. -3% річних.
Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору № 806 від 21.12.2005.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не представив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином згідно із адресою, зазначеною у позову, про свідчить поштове повідомлення (вх. № 315 від 27.09.2007), прикладене до матеріалів справи.
Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами.
Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені його процесуальні права та обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслуховуючи пояснення представника позивача, суд
Відносини електроенергетики в Україні регулюються Законом України «Про електроенергетику», Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 № 475 та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 в редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002 № 928.
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України “Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
21.12.2005 між ВАТ ЕК “Севастопольенерго» та Військовою частиною 2382 укладений Договір № 806 про постачання електричної енергії строком дії із дня підписання по 31.12.2005.
Пунктом 10.4 Договору встановлено, що дія договору вважається продовженням на наступний рік, якщо ні одна із сторін не заявить про його розірвання або зміну не менш ніж за 30 днів до закінчення дії Договору.
Цей договір не був розірваний. Сторонами вчинялись дії по його виконанню.
Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ ЕК “Севастопольенерго» забезпечувало Військову частину 2382 електроенергією, а Військова частина 2382 користувалося нею і частково оплачувало спожиту електроенергію, що є проявом погодження сторін на продовження договірних відносин.
З урахуванням викладеного та беручи до уваги положення статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України “Про електроенергетику» слід вважати, що ВАТ ЕК “Севастопольенерго» поставляло, а Військова частина 2382 користувалася електроенергією на підставі Договору № 806 від 21.12.2005.
Пунктом 2.2.4 Договору передбачено обов'язок відповідача оплачувати вартість електричної енергії відповідно до умов Додатку № 3 та № 4 згідно з умовами, вказаними у розділі 8 Договору.
Відповідно до пункту 2.2.2 Договору, відповідач зобов'язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії відповідно до умов розділу 5 Договору, згідно з яким корегування граничної величини споживання може здійснюватися як із збільшенням, так із зменшенням, у тому числі до нульового рівня, у залежності від рівня здійсненої оплати за розрахунковий період.
Згідно з п. 2.2.3 договору відповідача зобов'язувався щомісячно у встановлений договором строк надавати позивачу звіт про об'єми наданої електроенергії за розрахунковий період.
Відповідно до п. 8.1 Договору розрахунковим вважається період з 25 календарного числа місяця до такого ж календарного числа поточного місяця.
Розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника в уповноваженому банку. У випадку перерахування Споживачем коштів за електричну енергію на інший рахунок Постачальника, Постачальник зобов'язаний повернути ці кошти за заявою Споживача чи самостійно у триденний строк з дня їх отримання.
За дату оплати приймається дата надходження коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника або дати внесення Споживачем готівкових коштів в касу Постачальника.
Усі рахунки на оплату електричної енергії повинні оплачуватися Споживачем на протязі 5 банківських днів з дня виписування рахунку.
Строк остаточного розрахунку 22 число календарного місяця.
Відповідно до п. 10.2.2 Правил користування електричною енергією Споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.
На підставі звітів про спожиту електроенергію позивач здійснив нарахування та виставив відповідні рахунки за спожиту електроенергію.
Таким чином, за період з 25.03.2005 по 22.02.2007 у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 6108,11 грн.
Електрична енергія (реактивна) - технологічно шкідлива циркуляція електричної енергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму, викликана електромагнітною незбалансованістю електроустановок.
Перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електричних мереж (перетікання реактивної електричної енергії) - складова фізичних процесів передачі, розподілу та споживання активної електричної енергії, яка спричиняє додаткові технологічні втрати активної електричної енергії та впливає на показники якості активної електричної енергії.
Згідно з п. 2.2.5 договору відповідач зобов'язувався здійснювати оплату за послуги по компенсації перетікань реактивної електроенергії між електромережею постачальника електроенергії та електроустановками споживача відповідно до Додатку № 8 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» відповідно до виставлених рахунків.
Відповідно до пункту 2.2.2 Договору, відповідач зобов'язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії відповідно до умов додатку № 1 до Договору.
Збільшення договірних величин споживання можлива лише з письмового дозволу постачальника, отриманого не пізніш чім за 10 днів до закінчення розрахункового періоду.
Відповідно до звіту про спожиту електричну енергію, об'їм спожитої відповідачем електроенергії у січні 2007 року склав 25306 кВт/г при договірної величині споживання 12000 кВт/г, перевищення склало 13306 кВт/г.
Відповідно до п.п 4.1 п. 4 Договору, сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством за дотримання умов Договору, законодавчих та директивних актів, що регламентують питання енергопостачання та питання взаємовідносин сторін.
Відповідно до п. 5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику» (в редакції Закону від 19.01.2006), та умов додаткової угоди до договору від 15.08.2005 споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Таким чином, позивач здійснив нарахування та виставив рахунок за перевищення ліміту активного споживання № 5300 від 25.01.2007 на суму 4326,46 грн., який не був оплачений споживачем.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Основну суму заборгованості позивач просить стягнути з урахуванням пені.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 4.2.1, п.8.6 Договору за недотримання строків платежів споживач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.
Згідно здійсненному позивачем розрахунку, сума пені складає 2677,13 грн.
Суму основного боргу позивач просить стягнути з урахуванням збитків від інфляції та 3% річних.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотку річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.
Відповідно наданому позивачем розрахунку, сума 3% річних складає 1526,70 грн., сума збитків від інфляції -2682,18 грн.
В ході судового розгляду позивач звернувся з клопотанням (вх. № 33987 від 25.09.2007) про зменшення позовних вимог у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми заборгованості, просить стягнути з відповідача заборгованість за перевищення ліміту активного споживання у сумі 4326,46 грн.
Сума штрафних санкцій зарахована позивачем в рахунок переплати за електроенергію.
Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач має право до винесення рішення по справі зменшити позовні вимоги.
Оскільки зменшення позовних вимог є правом позивача і не порушує чиї-небудь права і що охороняються законом інтереси, суд визнав можливим заявлене клопотання задовольнити.
Крім того, позивачем надана довідка (вх. № 48050 від 11.10.2007), з якої слідує, що заборгованість Військової частини 2382 перед ВАТ «ЕК «ЕК «Севастопольенерго»складає 4326,46 грн.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що невиконання відповідачем договірних зобов'язань порушує майнові права та законні інтереси позивача, тому вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а саме з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості за перевищення ліміту активного споживання у сумі 4326,46 грн.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 173,20 грн. і витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в сумі 118,00 грн.
На підставі висловленого, керуючись ст. 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Військової частини 2382 (99042, м.Севастополь, вул.Новикова, 1, р/р 35210001000043 в ВДК Балаклавського району м.Севастополь, код ЕДРПОУ 14321883) на користь Відкритого акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (99040, м.Севастополь, вул.Хрустальова, 44, р/р 2603830131168 в Севастопольському міському відділенні Ощадбанку № 4548, код ЕДРПОУ 05471081) заборгованість за перевищення ліміту активного споживання у сумі 4326,46 грн., а також державне мито 173,20 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Копії рішення направити сторонам.
Суддя господарського суду
міста Севастополя С.Г.Лазарев
Рішення оформлено згідно з вимогами
ст. 84 Господарського процесуального
кодексу України та підписано 12.10.2007