Справа № 333/1844/21
Провадження № 2-а/333/4/22
25 січня 2022 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Михайлової А.В.,
за участю секретаря секретаря судового засідання Ігнатюк І.Ю.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комунарського районного суду м. Запоріжжя адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Запорізькій області, інспектора 3 батальйону, 2 роти Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Ткача Даніїла Вадимовича, про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3955117 від 22.03.2021 року,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Запорізькій області, інспектора поліції Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Ткач Даніїла Валимовича, про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
В обгрунтування позовних вимог зазначив про те, що 22.03.2021р., інспектором Ткач Д.В., йому було вручено копію постанови про накладення стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН №3955117, за порушення п. 2.9 (в) ПДР України, що передбачає відповідальність за ч. 6 ст. 121 КУпАП. В даній постанові зазначено: «22.03.2021р. о 12:32 годині ОСОБА_1 , керував на пр. Моторобудівників б. 31 в м. Запоріжжя, т/з «Opel Vectra» з реєстраційним № НОМЕР_1 що не належить цьому транспортному засобу, чим порушив п. 2.9 (в) ПДР - керування водієм т/з з номерним знаком, що не належить цьому засобу». З вказаною постановою не згодний, про що відкрито заявляв інспектору, однак останнім, протоколу про адміністративне правопорушення не було складено, чим порушено ст. 258 КУпАП.
Opel Vectra» 1997 року випуску, колір зелений, з реєстраційним № НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , належить ОСОБА_2 , однак перебуває в користуванні та володінні позивача, на підставі свідоцтва про реєстрацією серії НОМЕР_3 . 22.03.2021р., даним авто керував на підставі свого посвідчення водія НОМЕР_4 (згідно п.4 оскаржуваної постанови).
Під час розгляду справи на вул. Моторобудівників б. 31, інспектором Ткач Д.В., доказів належності державного номерного знаку № НОМЕР_1 іншому транспортному засобу, не було надано. До оскаржуваної постанови, згідно п. 7, нічого з цього приводу не додано. Ознак підробки свідоцтва НОМЕР_3 , судовим рішенням не встановлено.
На противагу протиправним діям інспектора, із наданням доказів належності вказаного державного знаку саме цьому авто, пояснював, що: доказом закріплення номерного знаку № НОМЕР_1 за його вище вказаним авто, є свідоцтво про його реєстрацію № НОМЕР_3 . Оригінал даного свідоцтва, пред'являв інспектору, однак останній не бажав нічого досліджувати та брати до уваги. Через що 22.03.2021р., справа про адміністративне правопорушення була розглянуто не вірно. На підставі викладеного, позивач просить скасувати зазначену постанову про накладення адміністративного стягнення.
Ухвалою судді від 01.04.2021 року прийнято до розгляду адміністративний позов, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відкрито провадження у справі та призначено судове засідання, надано учасникам справи строк для надання заяв по суті справи та роз'яснено наслідки їх неподання.
Відповідач Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Запорізькій області, надіслав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову, правомірність оскаржуваної постанови серії ЕАН №3955117, щодо керування «Opel Vectra» 1997 року випуску, колір зелений, з реєстраційним № НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , зареєстрованим згідно свідоцтва серії НОМЕР_3 , пояснює двома фотографіями монітору комп'ютера з системи НАІС, та двома реєстраційними картками на інші транспортні засоби. Ознак підробки свідоцтва НОМЕР_3 , не встановлено.
16.09.2021р., за клопотанням відповідача, витребувано інформацію щодо авто позивача, з Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Запорізькій області. Листом данного сервісного центру від 05.10.2021р., №31/8-3835, станом на 01.10.2021р., не встановлено реєстрації «Opel Vectra» 1997 року випуску, колір зелений, з реєстраційним № НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , зареєстрованим згідно свідоцтва серії НОМЕР_3 . Також в даному листі зазначено, що під державним номерним знаком НОМЕР_1 з 26.11.2020р., зареєстровано інше авто.
Відповідачі належним чином повідомлені про дату і час судового слухання у справі, однак на засідання не з'явились.
Дослідивши надані докази, суд дійшов висновків про наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.6 КАС України).
Адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами (ч.1 ст.286 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року No 580-VIII.
За приписами статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно ст. 222 КУАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Крім того, відповідно до положень пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України No1395 від 07.11.2015 р. та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. за No 1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУАП.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 121 КУАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 283 КУАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до ст. 245 КУАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
У відповідності до положень статті 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статтею 37 Закону України «Про дорожній рух»: забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає встановленим вимогам, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Таким чином, підпункт «в» пункту 2.9 Правил дорожнього руху кореспондується з частиною 1 статті 37 Закону України «Про дорожній рух». Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вони не містять зазначень, при яких можна було б уникнути встановлених заборон.
Згідно із: - ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; - ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом..; - ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності…; - ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова в справі про адміністративне правопорушення повинна містити опис обставин установлених при розгляді справи…
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає що на суд покладається обов'язок, здійснювати неупереджений, безсторонній, справедливий розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення. Згідно із, ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є законність.
Згідно ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р., суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 21-22 рішення у справі “Надточій проти України”, п. 33 ришення у справі “Гурепка проти України”). Зокрема по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008р., «Берктай проти Туреччини» від 08.02. 2001р., «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002р. ЄСПЛ неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Тобто усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ця норма розповсюджується й на справи про адміністративні правопорушення.
Законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В силу ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, відповідно до п. 4 розділу ІІІ Інструкції, особа яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у ст. 268 КУпАП.
За змістом п. 5, 9 розділу ІІІ Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (п.5) . Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Аналогічні вимоги щодо оцінки доказів закріплені ст. 252 КУпАП України.
Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_3 , транспортний засіб «Opel Vectra» 1997 року випуску, колір зелений, з реєстраційним № НОМЕР_1 , був зареєстрований Мелітопольським ВРЕР УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області 19.02.2008р..
З 19.02.2008р., по час складання постанови серії ЕАН №3955117, а саме 22.03.2021 року, обвинувачення за п. 2.9 (в) ПДР України, не пред'являлось у спосіб складання постанови про адміністративне правопорушення. Протилежного, враховуючи що судовий процес здійснюється на засадах змагальності, відповідачами документально не підтверджено.
За листом Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Запорізькій області від 05.10.2021р., №31/8-3835, станом на 01.10.2021р., не встановлено реєстрації «Opel Vectra» 1997 року випуску, колір зелений, з реєстраційним № НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , зареєстрованим згідно свідоцтва серії НОМЕР_3 . Також в даному листі зазначено, що під державним номерним знаком НОМЕР_1 з 26.11.2020р., зареєстровано інше авто.
Суд критично ставиться до інформації в даному листі, оскільки як вже зазначалось вище, постанов в справах про адміністративне правопорушення за керування т/з з номерним знаком що не належить авто позивача, ні з 19.02.2008р., ні з 26.11.2020р., не складалось. За реєстраційною карткою, правомірність реєстрації 26.11.2020р., авто з держаним № НОМЕР_1 , не доведена. Оскільки реєстрація 26.11.2020р., здійснювалась набагато пізніше реєстрації авто позивача, то відповідач мав би підтвердити в судовому засіданні безсумнівність саме такої реєстрації, чого не сталось. Даказів законності реєстрації іншого авто 26.11.2020р., шляхом надання свідоцтва про реєстрацію цього авто, не надано.
З приводу іншої інформації з приводу належності свідоцтва серії НОМЕР_3 іншому вантажному авто, суд зазначає що підробка даного свідоцтва має доводитись судовим рішенням набувшим чинності. Такого рішення відповідачі не надали. Отже суд не вправі досліджувати дану обставину надалі, у тому числі з підстав того, що це не є предметом позовних вимог.
Крім того, суд вказує що додані до відзиву 25.05.2021р., дві фотографії монітору комп'ютера та дві реєстраційні картки, не можуть прийматись судом як докази в справі, оскільки дані матеріали не посвідчені належним чином згідно вимог ст. 94, 99 КАС України, не підписані уповноваженими особами, нормативне обгрунтування самого існування таких документів - відсутнє. Відзив виготовлений з порушенням п. 5 ч. 2 ст. 162 КАС України, через відсутність посилань на норми права, які б обґрунтовували можливість існування доданих матеріалів, у формі документів.
Достовірність того щодо додані до відзиву матеріали, є витягами з НАІС, не доведена.
19.02.2008р., Мелітопольським ВРЕР УДАІ ГУМВСУ в Запорізькій області, здійснена реєстрація вказаного вище авто позивача. Дана реєстрація судовим рішенням, не скасована. Існування подібного рішення, відповідач не довів. Безсумнівні підстави стверджувати, що авто не зареєстровано в установленому порядку, а його номерний знак йому не належить, відсутні, бо реєстраційна дія не скасована а матеріальні носії інформації мають перевагу над електронними. Більш того, розпорядником інформації за підсистемою «НАІС» є МВС України, в структуру якого входить департамент патрульної поліції з його підрозділами. Інформація в «НАІС», призначена для службового користування, якою громадяни не користуються. Поліція, видає власникам транспортних засобів, свідоцтва про його реєстрацію після чого вносить в підсистему певну інформацію щодо реєстраційної дії. Відповідальність за помилки, допущені під час внесені в підсистему інформації про реєстраційні дії щодо авто, за ініціативою МВС України, лежить виключно на даній установі, і не повинна перекладатись на володільців майна. Суперечливість наданої інформації між відповіддю від 05.10.2021р., №31/8-3835 та реєстраційними картками, про вчинення реєстрації іншого авто в 2020 році, за тим же номерним знаком що наданий в 2008 році авто позивача, не доводить відсутність помилки при реєстрації авто в 2020 році. Оскільки саме свідоцтво серії НОМЕР_3 , не визнано судовим рішенням не правомірним і дана реєстраційна дія не скасована, твердження відповідача про неналежність номерного знаку авто позивача, грунтується на припущеннях.
Також суд критично ставиться до існування документів у формі реєстраційних карток. Нормативне обґрунтування існування документу, у формі реєстраційних карток, відсутнє. Що саме в собі має містити така картка і які саме факти підтверджувати, законом не передбачено. Тобто, додані до відзиву дві картки фактично не несуть у собі змістовного навантаження яке б встановлювало певні обставини. Відповідь від 05.10.2021р., №31/8-3835 не підмінює собою, чинне свідоцтво серії НОМЕР_3 .
Доказом існування реєстраційних дій, про які йдеться в картках, мали б бути посвідчені копії свідоцтв про реєстрації НОМЕР_3 щодо ГАЗ та НОМЕР_5 щодо іншого легкового авто. Однак таких свідоцтв відповідач не надав. Згідно заяв №168483245 і №280678757 за кодом NZA:118723134, зазначених знизу карток, дані транспортні засоби зняті з обліку. Отже існування таких авто як ГАЗ та Renault, на теперешній час є сумнівним.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позивач надав достатньо аргументовані докази, на підтвердження своїх вимог. Також судом враховуються присутність непояснювальних збігів у наданих відповідачем матеріалах, вчинених після реєстрації авто позивача, при чинності свідоцтва про реєстрації НОМЕР_3 та не встанволення протилежного судовим рішенням. Дії інспектора по складанню постанови серії ЕАН №3955117 не відповідають вищевказаним нормам матеріального права, через що в діях позивача склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 6 ст. 121 КУпАП, відсутній.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на викладене, суд вважає що у спірному випадку у співробітників патрульної поліції не було законних підстав для зупинки транспортного засобу позивача та відповідно перевірки наявності документів передбачених законодавством.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про дорожній рух» ст.ст. 77, 90, 286 КАС України, ст.ст. 121, 251, 283-284 КУпАП, суд -
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Запорізькій області, інспектора 3 батальйону, 2 роти Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Ткача Даніїла Вадимовича, про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3955117 від 22.03.2021 року, задовольнити.
Визнати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №3955117 від 22.03.2021р., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850, 00 грн., протиправною та скасувати її.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, відкрите відносно ОСОБА_1 постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №3955117 від 22.03.2021р., закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя А.В.Михайлова