Справа № 314/4102/21
Провадження № 2/314/215/2022
25.01.2022 м. Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді - Свідунович Н.М.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання Печонкіна В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 314/4102/21 за позовом ОСОБА_2 до Вільнянської міської ради про визнання права власності -
У вересні 2021 року позивач ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Силкіну Н.І. звернулась до суду із позовом до Вільнянської міської ради про визнання права власності. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 . Право власності на вказаний будинок набуто на підставі рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 23.06.2008 у справі № 2-787/2008.
Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ЗП04У № 0439від 09.12.1994, земельна ділянка площею 0,575 га для ведення особистого підсобного господарства, розташована на території с. Новогупалівка Вільнянського (нині - Запорізького) району Запорізької області, зареєстрована за ОСОБА_3 , яка на даний час померла. Саме цією земельною ділянкою, як невід'ємною частиною договору купівлі-продажу житлового будинку, позивач користується з листопада 2004 року по теперішній час. Однак, оскільки власниця земельної ділянки ОСОБА_3 померла, а після її смерті спадщину жодна особа не прийняла, до нотаріальної контори з відповідною заявою при прийняття спадщини ніхто не звертався, позивач позбавлена можливості переоформити земельну ділянку будь-яким чином, у зв'язку з чим, вона вимушена звернутися до суду з вказаним позовом та, посилаючись на ст.ст. 321, 328, 377 ЦК України, ст. 120 Земельного кодексу України, просить суд визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,575 га для ведення особистого підсобного господарства, розтушовану на території с. Новогупалівка Вільнянського (нині - Запорізького) району Запорізької області, посвідчену Державним актом на право приватної власності на землю серії ЗП04У № 0439від 09.12.1994.
Ухвалою суду від 19.11.2021 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.
19.01.2022 ухвалою суду закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити на тих підставах, що зазначені в позовній заяві.
Від представника відповідача - Вільнянської міської ради надійшла письмова заява, в якій останній не заперечував проти позову та просив розглянути справу за його відсутності.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 належить житловий будинок АДРЕСА_1 .
Право власності на вказаний будинок набуто на підставі рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 23.06.2008 у справі № 2-787/2008, яким визнано дійсною та виконаною угоду купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , визнано за ОСОБА_2 право власності на вказаний житловий будинок. Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19634411 від 23.07.2008, право власності на вказаний будинок зареєстровано ОП ЗМБТІ 23.07.2008 в реєстровій книзі № 3 за № 348.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2308440782020 від 17.12.2020, належний ОСОБА_2 житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2321585600:04:006:0026. При цьому у Державному земельному кадастрі відсутня інформація про зареєстроване право власності або користування щодо вказаної земельної ділянки.
Разом з тим, як вбачається з Державного акту на право приватної власності на землю серії ЗП04У № 0439від 09.12.1994, попередній власниці житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0,575 га для ведення особистого підсобного господарства, розташована на території с. Новогупалівка Вільнянського (нині - Запорізького) району Запорізької області.
Як зазначає позивач, вона позбавлена можливості переоформити земельну ділянку будь-яким чином, оскільки ОСОБА_3 померла, а спадщину після її смерті жодна особа не прийняла, до нотаріальної контори з відповідною заявою при прийняття спадщини ніхто не звертався.
Дійсно, згідно з Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00034308267 від 21.12.2021, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області 09.03.2012 складено актовий запис за № 1442, який 09.03.2012 за № 00064513906 зареєстровано в Реєстрі.
З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 68241442 від 25.01.2022 вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась.
Відповідно до положень ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з ч. 1 ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоповерхового), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без міни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Подібні за змістом норми містяться і у Земельному кодексі України, зокрема, згідно з ч. 1, ч. 4 ст. 120 цього Кодексу, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований.
За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачає механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
При цьому при застосуванні положень ст. 120 Земельного кодексу України у поєднанні з нормою ст. 125 Земельного кодексу України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти.
Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Тобто за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власникові.
Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об'єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2018, винесеній у справі № 910/18560/16, особа, яка набула право власності на об'єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім'я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об'єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об'єкта нерухомості, розташованого на ній.
За таких обставин, зважаючи на те, що позивач набула права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, які розташовані на спірній земельній ділянці, до неї, як нового власника цього нерухомого майна, в силу положень ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 ЦК України, перейшло право власності на спірну земельну ділянку так як продавець на момент укладення договору купівлі-продажу мав право власності на цю земельну ділянку, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Вільнянської міської ради (код ЄДРПОУ 25486771, адреса місцезнаходження: Запорізька область, Вільнянський (нині - Запорізький) район, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 4) про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 02.09.2003 Вільнянським РВ УМВС України в Запорізькій області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,575 га для ведення особистого підсобного господарства, розтушовану на території с. Новогупалівка Вільнянського (нині - Запорізького) району Запорізької області, посвідчену Державним актом на право приватної власності на землю серії ЗП04У № 0439від 09.12.1994.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 28.01.2022.
Суддя Наталія Миколаївна Свідунович
28.01.2022