Справа № 309/167/22
Провадження № 2/309/39/22
27 квітня 2022 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого-судді Сідей Я.Я.
секретаря судового засідання: Дюрдь А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом:
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2 ,
третя особа: приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Гелеван Сергій Іванович
про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , якому належало 1/4 житлової квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги є позивачка та син померлого - ОСОБА_2 . 02.10.2020 року ОСОБА_1 подала заяву до приватного нотаріуса для видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/8 частини житлової квартири. Однак, нотаріус надав усну відповідь, що відмовить у видачі свідоцтва, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності померлого на житлову квартиру. Спадкодавець ОСОБА_2 за життя оформив лише 1/4 квартири, але правовстановлюючого документу на майно не збереглося. Відомості про право власності містяться у реєстрі речових прав. У зв'язку з наведеним, позивач ОСОБА_1 просить суд визнати за нею право власності на 1/8 частини житлової квартири, загальною площею 69,7 кв.м., житловою площею 48,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті померлого чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася. ЇЇ представник - адвокат Гайду О.І., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги, подала заяву, в якій просить провести розгляд справи у відсутності позивача та його представника. Позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився. Його представник - адвокат Гаврилець М.Б., який діє на підставі договору на надання адвокатських послуг, подав заяву, в якій просить провести розгляд справи у відсутності відповідача та його представника. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Гелеван С.І. в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Гаврилець М.Б. в порядку передбаченому ЦПК України подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що 01.08.2014 року позивачка ОСОБА_1 вже зверталася до виконавчого комітету Хустської міської ради із заявою та проханням про передачу їй у приватну власність 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 у спільну сумісну власність по 1/4 частин, якої належить ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , однак позивачці було відмовлено в її заяві та роз'яснено, що її вимога про передачу їй у власність 1/2 частини житлової квартири по АДРЕСА_1 не може бути задоволена, оскільки суперечить принципам житлового законодавства, так як основним квартиронаймачем житлової квартири АДРЕСА_2 , зазначений ОСОБА_2 , а до поданої заяви ОСОБА_1 не додала жодного документу, який би підтверджував її одноособове право на приватизацію 1/2 частини житлової квартири, що підтверджується рішенням Хустського районного суду №309/4276/14-а від 23.04.2015 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду №876/5973/15 від 21.10.2015 року. У позовній заяві позивач вказує, що померлий чоловік позивачки ОСОБА_2 за життя заповіту не склав, у зв'язку з чим вона звернулася до приватного нотаріуса для видачі свідоцтва про право на спадщину на частину житлової квартири, як вона стверджує нотаріус їй усно відмовив у видачі свідоцтва пояснивши це відсутністю правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності померлого на житлову квартиру та рекомендував звернутися до суду про визнання права власності на житлову квартиру у порядку спадкування, адже позивачка долучає до позовної заяви в якості доказів витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де чітко відслідковується приватна власність у розмірі 1/4 частки за померлим ОСОБА_2 , тобто ніякої відсутності правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності померлого на житлову квартиру немає, правовстановлюючий документ наявний. Крім цього, вказує на відсутність доказів звернення позивача із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину до приватного нотаріуса.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гайду О.І. подала до суду відповідь на відзив. Вказує, що посилання представника відповідача на відмову виконавчого комітету Хустської міської ради про передачу у приватну власність, рішення Хустського районного суду від 23.04.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 21.10.2015 року є безпідставними, оскільки ? частини квартири АДРЕСА_2 не є предметом даного спору. Крім цього, 27.05.2010 року Хустською міською радою видано свідоцтво про право власності, згідно з яким власники квартири по 1/4 частини були: ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Рішенням Хустського районного суду від 13.03.2014 року по справі №309/960/13-ц визнано незаконним та скасовано рішення виконкому Хустської міської ради №279 в частині затвердження матеріалів приватизації житла ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Позивачка не має можливості вибрати дублікат свідоцтва, де знаходиться оригінал їй не відомо.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання належним чином повідомленого учасника справи, не перешкоджає розгляду справи по суті. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням заяви представника позивача та представника відповідача неявки третьої особи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.(ч.3 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . (а.с. 19).
Позивач ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 (а.с. 7).
Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.01.2011 року, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , перебувала на праві спільної часткової власності у ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 , видане Хустською міською радою згідно рішення виконкому від 18.05.2010 року за №279./а.с.53/
13.03.2014 року рішенням Хустського районного суду визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно №1975 від 27.05.2010 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 /а.с.54-57/
Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.10.2015 року, право власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на об'єкт нерухомого майна, а саме на частки кв. АДРЕСА_2 , припинено./а.с.51-52/
Отже після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, що складається з 1/4 частки у праві власності на квартиру загальною площею 69,7 кв.м., житловою площею 48,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що спадкоємцями першої черги за померлим є його дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 , тобто сторони у справі.
Як передбачено ч. 1 ст, 16 ЦК Ураїни кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайкового або майнового права та інтересу, в т.ч. шляхом визнання права.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Статтями 1216, 1217 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтями 1218, 1220 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, тобто на момент смерті спадкодавця, і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст..1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ч.ч. 1,3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві вказує, що 02.10.2020 року зверталась до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на 1/8 частини житлової квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , однак їй було усно відмовлено у видачі свідоцтва у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа.
Відповідно до ст. 66 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до ч. 1 ст.67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.
Відповідно до ч. 1 ст.68 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.
Пунктом 3 глави 13 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 передбачено, що нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
У постанові про відмову зазначаються: дата винесення постанови; прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса; прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи; про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання); причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство; порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства.
Доводи позивача зазначені у позовній заяві про те, що приватним нотаріусом їй було усно відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, суд вважає безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не подано належних та достатніх доказів звернення до приватного нотаріуса із заявою та факту відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, якою є належно мотивована постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесена у відповідності до ч.4 ст.49 Закону України «Про нотаріат».
Застосовуючи принцип диспозитивності, що закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Отже, саме позивач, як особа, що на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст.81 ЦПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки позивач ОСОБА_1 не довела тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, суд вважає що правові підстави для задоволення позову відсутні.
На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Гелеван С.І., про визнання права власності в порядку спадкування за законом, слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд не стягує з відповідачів на користь позивача понесені витрати, оскільки позивачу повністю відмовлено в задоволенні позову.
Керуючись статями 15, 16, 328, 1216-1218, 1220, 1223, 1261, 1265, 1268-1270 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 258-259, 263 - 265 Цивільно процесуального кодексу, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Гелеван Сергій Іванович, про визнання права власності в порядку спадкування за законом - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Хустського
районного суду: Сідей Я.Я.