Справа № 143/1428/18
27.04.2022 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді Бойка А. В.,
з участю секретаря Москаленко С.П.,
представника позивачки- адвоката Путіліна Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Погребище в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО Захід» про визнання недійсною додаткової угоди, -
Встановив:
До Погребищенського районного суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до ТОВ «Концерн Сімекс Агро» про визнання недійсною додаткової угоди.
В заявленому позові посилаючись на те, що він не підписував з відповідачем додаткової угоди до договору оренди землі про її наявність дізнався лише після закінчення терміну дії договору, просив суд визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі ( дата 05.01.2006), площею 3,2827 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0157 розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що укладена між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн Сімекс-Агро» та зареєстрована в Погребищенському відділі Вінницької філії ДП «Центр ДЗК» 17.09.2010 № 041005100389 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення №39471720 від 01.02.2018).
В ході розгляду справи в зв'язку із зміною організаційно-правової форми відповідача ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 08.11.2019 було замінено первісного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн Сімекс-Агро" на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО Захід» (а.с. 39-40, т.2).
Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 06.10.2020 була прийнята заява про зміну предмета позову, в якій представник позивача просив суд: «Скасувати запис про проведену реєстрацію Погребищенським відділом Вінницької філії ДП «Центр ДЗК» 17.09.2010 № 041005100389 та запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення №39471720 від 01.02.2018) про державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, площею 3,2827 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0157, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та зобов'язати ТОВ «ТАС Агро-Захід» повернути ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 3,2827 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0157, розташовану на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.93-94, т.2).
13.01.2021 від представника позивача- адвоката Путіліна Є.В. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку зі смертю позивача ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 120-122, т.2).
Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 18.02.2021 провадження у справі було зупинено до залучення до участі у справі правонаступників померлого (а.с. 131, т.2).
14.07.2021 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача -адвоката Путіліна Є.В. про відновлення провадження у справі та витребування доказів (а.с. 135, т.2).
Ухвалою суду від 21.07.2021 відновлено провадження у справі та ухвалою суду 20.09.2021 витребувано від приватного нотаріуса Погребищенського районного нотаріального округу Вінницької області Заболотної Т.М. належним чином засвідчену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 138, 150, т.2).
Спадкова справа надійшла на адресу суду 25.10.2021. Правонаступниками згідно з свідоцтвами про право на спадщину за заповітом є: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 160-176, т.2).
Ухвалою суду від 26.10.2021 залучено до участі у справі правонаступників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.186, т.2).
10.12.2021 закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.205 , т.2).
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі, пославшись на доводи, що викладені в позовній заяві та висновок судово-технічної та почеркознавчої експертизи, складений 09.07.2019 за №2401/2402/19-21 експертами Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Представник ТОВ «ТАС АГРО Захід» в судове засідання не з'явився, на адресу суду генеральним директором ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» В.П.Новохацьким надіслано клопотання про відкладення розгляду справи, однак з метою дотримання розумних строків розгляду справи і недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, зважаючи на те, що позовна заява подана до суду ще 17.10.2018, а представник позивача - адвокат Путілін Є.В., який брав участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, наполягав на розгляді справи, суд приходить до висновку про розгляд справи у відсутності представника відповідача. У письмовому відзиві на позовну заяву представник відповідача звернув увагу суду на те, що висновок судової експертизи виготовлений з порушеннями вимог процесуального законодавства, позивач пропустив строки позовної давності, оскільки отримував підвищену орендну плату з 2010 року, тобто був обізнаний з додатковою угодою.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою з обмеженою відповідальністю «Концерн Сімекс-Агро» було укладено 05.01.2006 договір оренди земельної ділянки, площею 3,2827 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0157, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований у Вінницькій філії ДП «Центр ДЗК» 15.04.2008 № 040883800083 терміном на 10 років (а.с.130-131, т.1).
Отже, строк користування земельною ділянкою відповідачем мав закінчитись 15.04.2018.
17.09.2010 за №041005100389 була зареєстрована додаткова угода до вказаного договору оренди строком на 20 років, що вбачається із витребуваних судом документів від головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (а.с.а.с. 132, т.1)
Вказана угода була також зареєстрована разом з договором і в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення №39471720 від 01.02.2018), що вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.12, т.1).
Позивач був ознайомлений про те, що було зареєстровано додаткову угоду лише з витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно отриманого в 2018 році та відповідь на адвокатський запит (а.с. 14, т. 1), а з її змістом лише після її витребування судом.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
При цьому позивач повинен довести той факт, що він не міг довідатись про порушення свого цивільного права, а відповідач, навпаки, що інформацію щодо порушеного права позивач мав можливість отримати раніше.
Факт отримання орендної плати не є визначальним при обчисленні строків позовної давності, якщо особа, права якої порушено, вважала, що правовідносини виникли з інших підстав.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18) не знайшла підстав для відходу від такої правової позиції.
Посилання відповідача, що початок перебігу позовної давності необхідно обчислювати з моменту підвищення орендної плати (а.с. 53-54, т.1) є безпідставними, оскільки із довідки наданої відповідачем вбачається, що розмір палати за користування земельною ділянкою підвищувався неодноразово, одна будь-яких угод з цього приводу відповідачем надано не було.
Перебіг позовної давності починається не з моменту, коли сторони домовились про тимчасове користування земельною ділянкою позивача та отримання останнім плати за користування земельною ділянкою, а з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого майнового права, тобто про укладення від його імені договору.
Оскільки підставами позову є не підписання позивачем спірної додаткової угоди, що свідчить про відсутність волевиявлення на укладення договору на вказаних у ньому умовах, для правильного вирішення вказаної справи, зокрема, у частині висновків щодо початку перебігу позовної давності, важливим є така фактична обставина, як момент, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права, а саме про факт укладення саме з відповідачем, саме письмового договору оренди та саме на тих умовах, що зазначено у цьому договорі.
Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов при ухваленні судових рішень у справах № 145/374/17 від 06 березня 2019 року та № 145/1089/17 від 13 лютого 2019 року, від 17 жовтня 2019 року справа № 136/276/18, які є аналогічними за установленими фактичними обставинами та підставами позову справі, що є предметом перегляду.
З висновку судово-технічної та почеркознавчої експертизи, складеного 09.07.2019 за №2401/2402/19-21 експертами Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертизи (а.с. 217-222, т.1) слідує, що підписи від імені ОСОБА_3 в додатковій угоді до договору оренди землі (дата 05.01.2006), площею 3,2827 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0157, розташованої та території Очеретянської сільської ради Погребищенського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на а.с.132, т.1 та а.с. 145, т.1, - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів.
Підписи від імені ОСОБА_3 в додатковій угоді до договору оренди землі (дата 05.01.2006), площею 3,2827 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0157, розташованої та території Очеретянської сільської ради Погребищенського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на а.с.132, т.1 та а.с. 145, т.1, - виконані не самим ОСОБА_3 , а іншою особою.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки.
Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Пред'являючи позов, ОСОБА_3 стверджував, що оспорювану додаткову угоду він не підписував, підпис у ній вчинено іншою особою.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі.
За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга статті 15 Закону України «Про оренду землі»).
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).
За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини четвертої статті 9 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в такій реєстрації.
Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
У частині другій статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року) унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.
Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.
Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судових рішень у цій справі), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Водночас у пункті 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.
Отже, за змістом вказаної норми наразі виконанню підлягають судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц, від 06 жовтня 2021 року у справі № 754/8547/19, від 16 лютого 2022р. у справі №143/1432/18
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі і № 905/1926/16, від ЗО січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до статей 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
На підтвердження вказаних обставин щодо неукладення спірного договору належним доказом є висновок експерта, згідно з яким підпис від імені ОСОБА_3 у графі «орендодавець» додаткової угоди до договору оренди землі (дата 05.01.2006.р, ) виконаний не самим ОСОБА_3 , а іншою особою.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.
Таким чином, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
Разом з тим, позивачем також заявлена вимога про скасування державної реєстрації договору оренди.
Так суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (стаття 19 ЦПК України).
Виникнення спірних правовідносин обумовлено наявністю між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «ТАС «Агро-Захід» спору про право оренди на вказану вище земельну ділянку, оскільки, на думку позивачів, ця ділянка фактично не була передана в оренду за додатковою угодою, яку ОСОБА_3 не підписував, тому вона є неукладеною, а державна реєстрація зазначеного правочину порушує права позивачів на користування та розпорядження зазначеною власністю.
Вказана вимога свідчить про приватноправовий характер спірних правовідносин, тому ця позовна вимога правильно заявлена в порядку цивільного судочинства та підлягає розгляду судом загальної юрисдикції.
Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Додаткова угода була зареєстрована в Погребищенському відділі Вінницькою філією ДП «Центр ДЗК» 17.09.2010 за №041005100389 та в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення №39471720 від 01.02.2018).
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Власником спірної земельної ділянки (кадастровий номер 0523483800:10:000:0157, - на час подання позову був ОСОБА_3 , після його смерті земельну ділянку успадкували ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).
Разом з тим, реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивачів на розпорядження власністю - земельною ділянкою, площею 3,2827 га, яка розташована на території Очерентянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Отже, реєстрація права оренди на вищевказану земельну ділянку за відповідачем по справі, коли додаткову угоду до договору оренди ОСОБА_3 фактично не підписував, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону.
За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.
Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
При цьому, обраний позивачами спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.
На підставі викладеного, обґрунтованими є доводи позовної заяви про наявність правових підстав для скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди (запису про проведену державну реєстрацію), проведеної Погребищенським відділом Вінницькою філією ДП «Центр ДЗК» було зареєстровано 17.09.2010 за №041005100389.
Разом з тим, позовні вимоги в частині скасування запису державної реєстрації речового права потрібно розуміти як скасування рішень про проведену державну реєстрацію речового права, а саме додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та договору оренди земельної ділянки, належних позивачу підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Враховуючи положення чинної редакції статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та необхідність забезпечення виконуваності судового рішення (скасування державної реєстрації права), в частині вирішення позовних вимог про скасування записів державної реєстрації речового права позов слід задовольнити частково шляхом скасування рішення державного реєстратора.
Викладене узгоджується із правовими висновками, висловленими у постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справах №№ 656/239/18 (провадження № 61 -1429св21), 656/240/19 (провадження № 61-2022св21), від 16 лютого 2022 у справі №143/1432/18 (провадження №61-15528св21).
З урахуванням вимог Закону України «Про судовий збір», суд стягує з відповідача на користь позивачів 5 470 грн 60 к (судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, що складаються з судового збору - 1545,60 грн, витрат на проведення експертизи - 3 925 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213-215 ЦПК України, суд, -
Вирішив:
Позов задовольнити частково.
Скасувати запис про проведену реєстрацію Погребищенським відділом Вінницької філії ДП «Центр ДЗК» від 17.09.2010 за №041005100389 додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, площею 3,2827 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0157, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Віницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Скасувати рішення державного реєстратора від 01.02.2018 №39471720 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 3,2827 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0157, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Віницької області із цільовим призначенням -для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та зобов'язати ТОВ «ТАС Агро-Захід» повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителю АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , жителю АДРЕСА_2 , земельну ділянку, площею 3,2827 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0157, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Віницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС Агро-Захід" (код ЄДРПОУ 32513287) на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 5 470 грн 60 к (п'ять тисяч чотириста сімдесят гривень шістдесят копійок) судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, що складаються з судового збору - 1545,60 грн, витрати на проведення експертизи - 3 925 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 27.04.2022.
Суддя