22 квітня 2022 року Справа № 160/4093/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за затримку розрахунку при звільненні , -
22.02.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області по не виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 11 (одинадцять) календарних років служби протиправними;
- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільнення за 11 (одинадцять) календарних років служби;
- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на мою користь компенсацію за затримку розрахунку при звільненні, у розмірі денного грошового забезпечення позивача, починаючи з 05 травня 2021 року по день фактичного розрахунку в розмірі його середньоденного грошового забезпечення за кожен день затримки розрахунку.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2022 адміністративний позов було залишено без руху та запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду:
- уточненого адміністративного позову із зазначенням дати проведення з позивачем остаточного розрахунку відповідачем (дати, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів), а також його копії для направлення відповідачу у справі; - в разі подання позову після закінчення строків, установлених законом - позивач має подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.
Копію вказаної ухвали направлена засобами поштового зв'язку на адресу позивача, зазначену в позовній заяві.
14.04.2022 засобами телекомунікаційного зв'язку від позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Представник позивача - адвокат Сидоренко В.В. ознайомився з матеріалами справи 18.04.2022. Тобто строк на усунення недоліків з урахуванням ч.6 ст.120 КАС України до 27.04.2022 включно.
21.04.2022 від позивача на виконання ухвали надійшов уточнений адміністративний позов з аналогічними позовними вимогами із зазначенням дати проведення остаточного розрахунку та заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем зазначено, що ОСОБА_1 вважає, що строк на подання адміністративного позову було пропущено з поважних причин, а оскільки рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року по справі № 804/1382/16 (надалі - Рішення), адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року по справі № 804/1382/16 (надалі - Постанова), змінено Рішення, а саме абзац п'ятий викладено наступним чином: Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 205 668грн. 88 коп (двісті п'ять тисяч шістсот шістдесят вісім грн. 88 коп). В іншій частині рішення залишено без змін. Оскільки, рішення суду, яке набрало законної сили добровільно не виконувалось, позивачеві Дніпропетровським окружним адміністративним судом 28 липня 2021 року по справі № 804/1382/16 було видано виконавчий лист. Після чого, 28 липня 2021 року зазначений виконавчий лист з заявою про виконання рішення мною було направлено до Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області. Також, 28 липня 2021 року, позивачем до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області було направлено заяву про виконання рішення суду в добровільному порядку. Листом від 20 серпня 2021 року за вих. № 1/С-332аз/103/ЛК-21, Головне управління МВС України в Дніпропетровській області повідомило, що виплату коштів за рішенням суду буде проведено після надходження необхідної суми коштів на рахунок ГУМВС України в Дніпропетровській області. В зв'язку з тим, що рішення суду не виконувалось, позивачем до Дніпропетровського окружного адміністративного суду було подано заяву, якою прохав зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду та постанови Третього апеляційного адміністративного суду по справі № 804/1382/16 та а наслідками розгляду звіту Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту вирішити питання у відкритому судовому засіданні про накладення штрафу на керівника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, відповідального за виконання рішення.
Разом із цим, позивач наголошує, що не зважаючи на це, оскільки минав час, мною до Дніпропетровського окружного адміністративного суду було подано адміністративний позов, яким прохав: визнати дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області по не виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 11 (одинадцять) календарних років служби протиправними; стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільнення за 11 (одинадцять) календарних років служби; стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на мою користь компенсацію за затримку розрахунку при звільненні, у розмірі мого денного грошового забезпечення, починаючи з 05 травня 2021 року по день фактичного розрахунку в розмірі мого середньоденного грошового забезпечення за кожен день затримки розрахунку. Проте Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року по справі № 160/14057/21 повернуто мені адміністративний позов. Не зважаючи на те, що ухвалу без руху по даній справі позивач не отримував. Ухвала про повернення адміністративного позову отримана ОСОБА_1 28 січня 2022 року, що підтверджується поштовим конвертом та інформацією з сайту Укрпошти про поштове відправлення за його номером. Після того, як була отримана зазначена ухвала суду, позивачем відразу було направлено даний адміністративний позов до суду поштовим зв'язком, який наразі залишено без руху.
Позивачем також зазначено, що кошти на його рахунок було зараховано 10 вересня 2021 року. Оскільки, позивачем позов подано до суду в місячний строк з дня, коли він дізнався про порушення своїх прав, то вважаю, що строк для звернення до суду пропущено з поважної причини.
Відповідно до частини 8 статті 171 КАС України питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п'яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою - шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.
Враховуючи перебування головуючого судді Юхно І.В. у довготривалій відпустці у період з 25.04.2022 по 27.05.2022, суд вирішує питання про можливість відкриття провадження у справі в останній робочий день - 22.04.2022.
Так, пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Щодо клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску позовної заяви, суд виходить із наступного.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому, позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
У Рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25 січня 2000 року ЄСПЛ зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45).
Тобто, ЄСПЛ сформовано правозастосовчу практику, відповідно до якої право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV є джерелом права під час розгляду справ судом.
Суд також наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Верховний Суд щодо строків звернення до суду з позовом неодноразово вказував (зокрема, постанова від 15 квітня 2020 року у справі № 15/2973/18, постанова від 22 квітня 2020 року у справі № 811/1664/18), що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Наведений висновок узгоджується з неодноразово викладеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема у постановах від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 та від 14.07.2021 у справі № 560/964/17.
Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України.
Як вже було зазначено судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, відповідно до Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11.02.2021 у справі № 240/532/20 (адміністративне провадження № К/9901/14941/20), права позивача на звернення до суду з цим адміністративним позовом обмежені місячним строком з дня проведення з ним остаточного розрахунку.
Суд звертає увагу, що позивачем самостійно зазначено, що остаточний розрахунок відповідачем з ним проведено - 10.09.2021.
Тобто, оскільки позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом 10.02.2022 шляхом направлення засобами поштового зв'язку, то позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, встановлений ч.5 ст.122 КАС України.
Водночас, суд звертає увагу, що позивач в якості обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду посилається на тривале невиконання судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №804/1382/16 щодо поновлення його на посаді та стягнення коштів за час вимушеного прогулу.
Так, судом встановлено, що наказом Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 06.11.2015 р. № 485 о/с капітана міліції ОСОБА_1 начальника сектора дільничних інспекторів міліції Самарського районного відділу Дніпропетровського міського управління було звільнено у запас Збройних сил з 06.11.2015 року за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, відповідно до пунктів 10 та 11 розділу XI Закону України «Про національну поліцію».
В подальшому на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2022 у справі №804/1382/16, Головним управлінням МВС України в Дніпропетровській області було прийнято наказ від 17.02.2021 №2о/с «По особовому складу», яким внесені зміни до наказу: пункт наказу ГУМВС від 6 листопада 2015 року №485о/с в частині звільнення відповідно до пунктів 10 та 11 розділу Хі Закону України «Про Національну поліцію» у запас Збройних сил (з поставленням на військовий облік) за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ капітана міліції ОСОБА_1 (М-129076) начальника сектора дільничних інспекторів міліції Самарського районного відділу Дніпропетровського міського управління» з 6 листопада 2015 року, з вислугою років на день звільнення: 11 років 03 місяці 27 днів, скасувати, вважати його працюючим на попередній посаді, з 7 листопада 2015 року. Крім того, у вказаному наказу зобов'язано нарахувати та виплатити капітану міліції ОСОБА_1 (М-129076) начальнику сектора дільничних інспекторів міліції Самарського районного відділу Дніпропетровського міського управління середній заробіток за час вимушеного прогулу, в межах стягнення суми за один місяць.
В подальшому, наказом Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 05.05.2021 №6 о/с згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, відповідно до пунктів 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію», зокрема, звільнено за п. 64 «г» (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_1 (М-129076) начальника сектора дільничних інспекторів міліції Самарського районного відділу Дніпропетровського міського управління, з 5 травня 2021 року.
У зазначеному наказі визначено, що вислуга років на день звільнення складає: 11 років 03 місяці 27 днів, а також підстава: постанова Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 та наказ МВС України від 6 листопада 2015 року № 1388.
Суд звертає увагу, що у вказаному наказі від 05.05.2021 №6 о/с відповідачем не було вирішено питання про виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні за 11 років вислуги.
Тобто, після ознайомлення із зазначеним наказом позивачу стало достеменно відомо про те, що відповідачем не було прийнято рішення про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 11 років вислуги.
Вказаний висновок також підтверджується наданої до матеріалів копією заяви від 24.06.2021 на адресу Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, у якій позивача просив повідомити коли йому буде виплачено одноразову грошову допомогу за 11 (одинадцять) років вислуги, а також надати розрахунок одноразової грошової допомоги за 11 (одинадцять) років вислуги в тому числі суму коштів, яка підлягає виплаті.
Отже, на дату подання заяви від 24.06.2021 позивачу було достеменно відомо про порушення його права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.
Разом із цим, суд відхиляє посилання позивача на тривале невиконання ГУ МВС України в Дніпропетровській області судового рішення у справі №160/1382/16 як на пропуск строку звернення до суду, з огляду на таке.
Як самостійно зазначено позивачем, відповідачем було проведено остаточний розрахунок з ОСОБА_1 10 вересня 2021 року.
Водночас, з офіційного сайту Судової влади України та з КП «ДСС» судом встановлено, що 16.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:
- визнання протиправним дій Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі - ГУМВС України в Дніпропетровській області, відповідач) по не виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні за 11 (одинадцять) календарних років служби;
- стягнення з відповідача на користь позивача одноразової грошової допомоги при звільнення за 11 (одинадцять) календарних років служби; - стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за затримку розрахунку при звільненні, у розмірі денного грошового забезпечення позивача, починаючи з 05.05.2021 року по день фактичного розрахунку в розмірі середньоденного грошового забезпечення позивача за кожен день затримки розрахунку.
Зазначену позову заяву було повернуто позивача ухвалою Дніпропетрвоського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 у справі №160/14057/21 (головуючий суддя Кадникова Г.В.).
Тобто, позивач вперше звернувся до суду з адміністративним позовом щодо отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з пропуском визначеного ч.5 ст.121 КАС України місячного строку звернення до суду
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі №160/1382/16 (головуючий суддя Турлакова Н.В.) частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Ліквідаційної комісії Дніпропетровського міського управління Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України (про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів, а саме:
- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 06.11.2015р. №485 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за пп. “г” п.64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, капітана міліції ОСОБА_1 ;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника сектору дільничних інспекторів міліції Самарського РВ ДМУ Головного управління МВС України в Дніпропетровській області з 07 листопада 2015 року;
- зобов'язано Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади у відповідності до п. 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про Національну поліцію” у Головному управління Національної поліції в Дніпропетровській області. Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 9584, 00 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 у справі №160/1832/16:
- апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області залишено без задоволення;
- рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Ліквідаційної комісії Дніпропетровського міського управління Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів змінено;
- викладено абзац п'ятий рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Ліквідаційної комісії Дніпропетровського міського управління Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України наступним чином: Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 205 668грн. 88 коп (двісті п'ять тисяч шістсот шістдесят вісім грн. 88 коп);
- в іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Ліквідаційної комісії Дніпропетровського міського управління Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів залишено без змін.
Тобто, питання щодо отримання позивачем одноразової грошової допомоги при звільненні за 11 років вислуги не було предметом судового розгляду справи №160/1832/22.
Крім того, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні за 11 років взаємопов'язане з його звільненням на підставі наказу від 05.05.2021 №6 о/с, у якому визначено, що вислуга років на день звільнення складає 11 років 03 місяці 27 днів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що проведення відповідачем виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнутого за рішенням у справі №160/1832/16, не змінює дати, коли позивач мав дізнатися про порушення відповідачем його права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні за 11 років, а саме: після ознайомлення із наказом від 05.05.2021 №6 о/с.
Окрім того, позивач вперше звернувся до суду з позовом щодо невиплати відповідачем одноразової грошової допомоги при звільненні за 11 календарних років служби. Тобто, до виплати йому відповідачем 10.09.2021 грошових сум на виконання рішення у справі №160/1832/16, що додатково свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про порушення відповідачем його права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні за 11 років після ознайомлення із наказом від 05.05.2021 №6 о/с.
Суд наголошує, що частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про достатність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, суд звертає увагу, що обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності обставин, на які посилається позивач у клопотанні про поновлення процесуального строку звернення до суду, покладається саме на позивача.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про неповажність наведених в клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, оскільки до суду на надано доказів поважності причин пропуску зазначеного строку.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, оскільки вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані судом неповажними, то відповідно до ч.2 ст.123 КАС України у суду наявні підстави для повернення позовної заяви.
Таким чином, встановлений судом строк, позивач не усунув в повному обсязі недоліки позовної заяви, зокрема, не надав до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Частиною 5 зазначеної статті передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Суд зазначає, що станом на 22.04.2022 року позивач не виконав в повному обсязі вимоги ухвали суду.
З огляду на вищезазначене, враховуючи вищенаведені норми, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 169, 248, 256 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за затримку розрахунку при звільненні - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом з матеріалами адміністративного позову.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 КАС України.
Суддя І.В. Юхно