26 квітня 2022 року місто Київ
справа № 369/2930/20
провадження №22-ц/824/3186/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні
електромережі"
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі", подану адвокатом Бабичем Миколою Михайловичем,
на рішення Києво-Святошинського міськрайонного суду Київської області від 2 листопада 2021 року, ухвалене у складі судді Ковальчук Л.М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
У березні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позов обґрунтовано тим, що на підставі договору про користування електричною енергією від 29 червня 2000 року він є споживачем послуг з електропостачання, що надаються ПАТ «Київобленерго». Адреса за якою надавались послуги: будинок АДРЕСА_1 . Цей будинок розташований таким чином, що єдиним постачальником електроенергії є Макарівський РП ПАТ «Київобленерго».
12 квітня 2016 року о 13 год.15 хв. відповідач протиправно та безпідставно припинив надання послуг з електропостачання, відключивши домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_1 ) від електропостачання.
Вказаними діями відповідач порушив його права, як споживача, який не має заборгованості за використану електроенергію. Тим більше відповідач не встановлює конкретну суму заборгованості, за несплату якої проведено відключення від електропостачання.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2019 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року, у справі № 370/1221/18 його позовні вимоги задоволено, визнано дії ПАТ «КИЇВОБЛЕНЕРГО» по відключенню домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 незаконними та зобов'язано відповідача відновити електропостачання за цією ж адресою.
Незаконні дії відповідача щодо відключення від електропостачання призвели до завдання моральних та матеріальних збитків.
В основу матеріальних збитків покладені витрати на купівлю паливно-мастильних матеріалів для забезпечення роботи електрогенератора, який він змушений був придбати для забезпечення домоволодіння електричною енергією. Його витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів становлять 12944,64 грн.
Моральні страждання у зв'язку із незаконним відключенням від електропостачання полягають у зазнанні ним значних незручностей, пов'язаних з необхідністю підлаштовувати свій спосіб життя, свій побут до життя в умовах відсутності електроенергії, тоді, коли усі побутові прибори працюють від електричного живлення. Він змушений був проживати у некомфортних умовах за відсутності нормальної можливості здійснювати гігієнічні процедури, забезпечувати нормальну температуру в холодні пори року, можливості прати, прасувати, готовити їжу та здійснювати нормальну життєдіяльність у темну пору доби. Проте, ці незручності жодним чином не зрівняються з тими його переживаннями та моральними стражданнями, пов'язаними з неможливістю забезпечити для своєї хворої дружини належного догляду та створити належні умови для життя та лікування. Моральні переживання та психологічні страждання спричинили кардинальну зміну у його способі життя, звичного побуту, оскільки вони перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з неправомірним та незаконним відключенням його домоволодіння від електроенергії. Він оцінює моральну шкоду в 500000 грн.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду м.Києва від 2 листопада 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 12944,64 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач «ДТЕК Київські Регіональні Електромережі» подав апеляційну скаргу, в який просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі зазначає про те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, обставини, що мають значення для справи і, які суд визнав встановленими, не доведені, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема, посилається на те, що судом першої інстанції не встановлено дату підключення відповідачем електропостачання домоволодіння позивача, а також не встановлено, коли саме складався Акт № 8 від 10 лютого 2020 року: до чи після підключення електропостачання домоволодіння позивача, адже у акті зазначено про користування електрогенератором до моменту підключення домоволодіння, а згідно копії чеків були придбані паливно-мастильні матеріали до 13 липня 2017 року. Судом не вірно встановлено, що до моменту відключення позивача від електропостачання останній не використовував електрогенератор для забезпечення будинку електроенергією. Судом не встановлений період використання позивачем електрогенератора, та період, за який повинні бути взяті до уваги судом чеки придбання паливно-мастильних матеріалів.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.
Правом на подання відзиву позивач ОСОБА_1 не скористався.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 грудня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 січня 2022 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом установлено, що 12 листопада 1988 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (прізвище після шлюб ОСОБА_3 ) укладено шлюб.
29 червня 2000 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 991/27 про користування електричною енергією за адресою: будинок АДРЕСА_1 .
12 лютого 2016 року відповідачем вручено позивачу попередження №8223415533 про суму заборгованості.
12 квітня 2016 року ПАТ «Київобленерго» здійснено відключення домоволодіння ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 за несплату, станом на 14 березня 2016 року сума боргу становить 729,75 грн.
27 червня 2019 року Києво-Святошинським районним судом Київської області по справі № 370/1221/18 прийнято рішення, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року, яким визнано незаконними дії ПрАТ «Київобленерго» по відключенню 12 квітня 2016 року домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 та зобов'язано ПрАТ «Київобленерго» відновити електропостачання домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 .
Згідно довідки № 249 від 3 жовтня 2017 року, ОСОБА_4 проживала без реєстрації в будинку, який знаходиться в АДРЕСА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з нею в будинку проживали ОСОБА_1 (чоловік), ОСОБА_5 (донька).
Згідно акту № 8, складеного депутатом Радомишльської сільської ради Київської області, за словами свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , з квітня 2016 року за адресою: АДРЕСА_2 у домоволодінні ОСОБА_1 працівниками енергопостачальної компанії припинено енергопостачання. З того часу до моменту підключення цього домоволодіння ОСОБА_1 користувався електрогенератором для забезпечення свого домоволодіння електроенергією.
Позивачем витрачено 12944,64 грн. на паливно-мастильні матеріали для роботи електрогенератора.
Крім того, судом установлено, що до моменту відключення позивача від електропостачання, останній не використовував електрогенератор для забезпечення будинку електроенергією, а використання електрогенератора було пов'язано саме з відключення відповідачем будинку від електроенергії.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що витрати, які поніс позивач на паливно-мастильні матеріали для забезпечення роботи електрогенератора, це шкода, яка заподіяна позивачу внаслідок неправомірних дій відповідача, який має її відшкодувати. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що правовідносини сторін виникли з договірних зобов'язань, де моральна шкода не передбачена до стягнення. Крім того, суд першої інстанції виходив також із того, що позивачем не доведено перед судом причино - наслідкового зв'язку між діями та наслідками, не доведено вини відповідача у завданні моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст.22 ЦК України особа, який завдано збитків у результаті порушення цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене ( упущена вигода.
Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини , якщо інше не встановлено законом.
Неправомірність дій відповідача встановлені рішенням суду.
З метою забезпечення домоволодіння, де проживав позивач та його сім'я електроенергією позивачем використовувався електрогенератор, для забезпечення роботи якого необхідні були паливно-мастильні матеріали. Кошти, витрачені позивачем на придбання паливно-мастильних матеріалів для забезпечення роботи електрогенератора є шкодою для позивача, яка підлягає стягненню з відповідача.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача шкоди, яка заподіяна позивачеві, в сумі 12944,64 грн. є правильним.
Відповідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ч. 1ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.
Згідно ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із критеріїв оцінки доказів передбачених ст.89 ЦПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності своєї вини у заподіянні позивачеві матеріальної шкоди сторона відповідача, у передбаченому ст.ст.12, 81 ЦПК України порядку, суду не надала.
Оскільки матеріальна шкода полягає лише у витратах позивача на придбання паливно-мастильних матеріалів для забезпечення роботи електрогенератора, який використовувався позивачем у зв'язку з припиненням (відключенням) постачання електроенергії до будинку, в якому проживала сім'я позивача, тому не мають суттєвого значення питання щодо використання позивачем електрогенератора до відключення будинку від електропостачання, а також загальний період використання електрогенератора.
Відповідачем не заперечується, що будинок був відключений від електропостачання у квітні 2016 року. Доказів на підтвердження того, що домоволодіння, в якому проживав ОСОБА_1 , було підключено до електропостачання відповідачем до 13 липня 2017 року (закінчення періоду, за який позивачем нараховані його витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів) відповідачем не надано.
Отже, доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції, переоцінки доказів, і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,
суд,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського міськрайонного суду Київської області від 2 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус