27 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 822/2839/17
адміністративне провадження № К/990/8597/22
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року, позов задоволено частково:
1) визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 оплати праці в грошовому виразі протягом періоду з 01.01.2006 по 04.04.2016 (включно) в обсягах менше на 8953 (вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 82 коп.;
2) зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 донарахування та виплату частини оплати праці в грошовому виразі, в тому числі частин її складових за видами виплат:
- надбавки за вислугу років державного службовця за 2014 рік, січень- квітень 2015 року в сумі 460,61 грн.;
- надбавки за високі досягнення у праці за січень - березень 2006 року, 2014 рік та за січень - квітень 2015 року в сумі 432,78 грн.;
- індексації грошових доходів за квітень-грудень 2006, 2008-2015 роки в сумі 4161,79 грн.;
- премії щомісяця за грудень 2015 року та за січень 2016 року в сумі 439,62 грн.;
- тимчасової непрацездатності в наслідок захворювання за лютий - березень 2014 року та за січень -вересень 2015 року в сумі 341,62 грн.;
- основної щорічної відпустки та додаткової відпустки за стаж державної служби за вересень та грудень 2007 року, за вересень 2008 року, за квітень та вересень 2009 року, за серпень, вересень 2010 року, за травень, серпень, вересень 2011 року, за серпень, вересень 2012 року, за серпень, вересень 2013 року, за серпень, вересень 2014 року та за вересень, листопад 2015 року в сумі 1161,77 грн.;
- грошової компенсації за не використані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки за стаж державної служби, що належить виплаті в день звільнення 04.04.2016 року в сумі - 1866,13 грн.;
- вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку, що належить виплаті в день звільнення 04.04.2016 року в сумі - 89,50 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 22 липня 2021 року скасовано рішення та додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року, постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року, а справу направлено на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року, залишеним без змін Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року, позов задоволено частково:
1) визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 оплати праці в грошовому виразі протягом періоду з 01.01.2006 по 04.04.2016 (включно) в обсягах менше на 8953 грн. 82 коп.;
2) зобов'язано Головне управління ДПС у Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 донарахування та виплату частини оплати праці в грошовому виразі, в тому числі частин її складових за видами виплат:
- надбавки за вислугу років державного службовця за 2014 рік, січень - квітень 2015 року в сумі 460,61 грн.;
- надбавки за високі досягнення у праці за січень - березень 2006 року, 2014 рік та за січень - квітень 2015 року в сумі 432,78 грн.;
- індексації грошових доходів за квітень-грудень 2006, 2008-2015 роки в сумі 4161,79 грн.;
- премії щомісяця за грудень 2015 року та за січень 2016 року в сумі 439,62 грн.;
- тимчасової непрацездатності в наслідок захворювання за лютий - березень 2014 року та за січень - вересень 2015 року в сумі 341,62 грн.;
- основної щорічної відпустки та додаткової відпустки за стаж державної служби за вересень та грудень 2007 року, за вересень 2008 року, за квітень та вересень 2009 року, за серпень, вересень 2010 року, за травень, серпень, вересень 2011 року, за серпень, вересень 2012 року, за серпень, вересень 2013 року, за серпень, вересень 2014 року та за вересень, листопад 2015 року в сумі 1161,77 грн.;
- грошової компенсації за не використані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки за стаж державної служби, що належить виплаті в день звільнення 04.04.2016 року в сумі - 1866,13 грн.;
- вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку, що належить виплаті в день звільнення 04.04.2016 року в сумі - 89,50 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити відповідні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Так, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що вона не містить посилань на конкретний підпункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та належних обґрунтувань такого посилання. Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи, незгоди позивача із оскаржуваними рішеннями судів попередніх інстанції та посиланням на нормативно-правові акти, що свідчить про формальний підхід скаржника до належного оформлення касаційної скарги в частині обов'язкового зазначення підстав касаційного оскарження з урахуванням частини 4 статті 328 КАС України.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В. Е. Мацедонська