27 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 803/484/17
адміністративне провадження № К/990/9458/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2022 року у справі № 803/484/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комо Україна» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Комо Україна» звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області від 27 січня 2017 року № 0000211403, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 7 186 308,00 грн.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року адміністративний позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 11 лютого 2021 року скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року, а справу направлено на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.
Після нового розгляду, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2022 року у справі № 803/484/17 адміністративний позов задоволено.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2022 року у справі № 803/484/17.
Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України з посиланням на те, що суди попередніх інстанцій застосували вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та п. 44.1 статті 44, п. 185.1 статті 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № К/9901/133/17, від 11.09.2018 у справі №805/2316/16-а, від 12.03.2019 у справі К/9901/19458/18, від 25.09.2018 у справі №826/4132/15, від 02.10.2018 у справі №816/506/17, від 23.01.2018 у справі №826/7047/13-а, від 12.11.2019 року у справі №826/17813/18, від 05.03.2020 у справі №826/1468/17, від 08.10.2019 року у справі №813/5911/14, від 28.08.2018 року у справі №810/3952/16, від 25.09.2018 року у справі №802/1233/16-а.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Верховний Суд зазначає, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначається, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що доводи касаційної скарги зводяться до цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з судовими рішеннями, необхідності здійснення переоцінки доказів у справі, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції та не є належним викладенням зазначеної підстави касаційного оскарження. В касаційній скарзі скаржник цитує висновки з постанов Верховного Суду в частині документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій, які ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах кожної окремої справи та обумовлені іншим складом доказів у справі та їх оцінкою судом, що не може свідчити про подібність правовідносин даній справі.
Посилання скаржника на застосування судами попередніх інстанцій норм права без врахування висновку щодо подібних правовідносинах викладеного у постанові Верховного Суду є недоведеним, з огляду на те, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, посилався в судовому рішенні на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 06 липня 2021 року у справі № 816/149/16, від 06 серпня 2021 року у справі № 640/18984/18, від 12 лютого 2021 року у справі № 804/2317/18, від 02 лютого 2021 року у справі №808/412/16, від 12 лютого 2021 року у справі № 804/2317/18, від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 813/4931/13-а та від 06 лютого 2018 року у справі № 802/4940/14. Скаржником не обґрунтовано, у чому полягає помилковість врахування судами такої правової позиції Верховного Суду.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі не викладені передбачені частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2022 року у справі № 803/484/17 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя І.А. Васильєва