27 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 500/3794/21
адміністративне провадження № К/990/9695/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Олендера І.Я., Гончарової І.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Тернопільській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.10.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022 у справі № 500/3794/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому, з урахуванням зменшення позовних вимог, просив визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області № 35220-54 від 09.06.2021 на суму пені в розмірі 70863,16 грн.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.10.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022, позов задоволено.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.10.2021 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022 ухвалені у справі, що призначена та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Головне управління ДПС у Тернопільській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.10.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022 у справі № 500/3794/21.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Предметом позову у справі № 500/3794/21 є вимога про визнання протиправною та скасування вимоги № 35220-54 від 09.06.2021 на суму пені в розмірі 70863,16 грн.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано питання щодо переліку справ, які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.
Такий перелік не є вичерпним.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини.
Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2270 гривень (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»).
Верховним Судом установлено, що сума оспорюваного у даній справі рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дає підстави дійти висновку про віднесення цієї справи до категорії справ незначної складності.
Отже ця адміністративна справа підпадає під критерій, встановлений пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення справи незначної складності та відповідно до статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Матеріали касаційної скарги, як і посилання у ній на те, що дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики не свідчать про необхідність застосування, у даному випадку, підпунктів "а"-"г" пункту другого частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022 ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.10.2021 у справі, що розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України -
1. Відмовити Головному управлінню ДПС у Тернопільській області, утвореному на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.10.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022 у справі № 500/3794/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення.
2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.С. Пасічник І.Я.Олендер І.А. Гончарова