27 квітня 2022 року
м. Київ
справа №200/5561/19-а
адміністративне провадження № К/9901/881/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на додаткову постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 (головуючий суддя: Компанієць І.Д., судді: Гайдар А.В., Міронова Г.М.) у справі №200/5561/19-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
І. РУХ СПРАВИ
У квіті 2019 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод» (далі - ТОВ «Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод» або відповідача), в якому просило стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році у розмірі 2 399 722,65 грн та пеню у розмірі 1 439,83 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22.07.2019, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019, у задоволенні позову відмовлено.
15.10.2019 на адресу Першого апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, у якій заявник просив відшкодувати понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 004 грн. До клопотання долучено пакет підтверджуючих документів.
05.11.2019 Першим апеляційним адміністративним судом ухвалено додаткову постанову у справі, якою стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на користь ТОВ «Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5 004 грн.
Не погоджуючись із додатковим судовим рішенням у справі, позивач подав касаційну скаргу.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26.04.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідач в порядку статті 139 КАС України до ухвалення судового рішення у справі повідомив суд апеляційної інстанції про намір після ухвалення судового рішення реалізувати право на відшкодування понесених ним судових витрат на правничу допомогу у розмірі фактично наданих адвокатом послуг під час розгляду справи. Після ухвалення рішення у справі відповідач разом із заявою про ухвалення додаткового судового рішення подав суду докази на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу у розмірі 5 004 грн.
Позивач подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення. Зазначає, що визначений відповідачем до стягнення розмір судових витрат понесених на правничу допомогу є неспівмірним із обсягом наданих послуг і виконаних робіт.
ІV. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Враховуючи співмірність понесених відповідачем витрат з урахуванням складності справи, витраченого часу та обсягу наданих адвокатом послуг, беручи до уваги, що понесення цих витрат підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ці витрати відносяться до судових витрат по справі у розумінні статті 132 КАС України та підлягають до стягнення з суб'єкта владних повноважень за рахунок бюджетних асигнувань останнього.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що заявлені до компенсації витрати на правничу допомогу не відповідають критеріям обґрунтованості та їх пропорційності до предмету спору. Зазначає, що обсяг вказаних адвокатом робіт і час, витрачений на підготовку документів, як і гонорар, є явно неспівмірними із складністю виконаних робіт. За позицією скаржника вбачається завишення вартості часу витраченого адвокатом на підготовку процесуальних документів, пов'язаних із розглядом цієї справи.
На адресу Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на обґрунтованість та законність рішення суду апеляційної інстанції останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Наполягає на обґрунтованості заявленої до стягнення суми, що підтверджується документально.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Спірним у цій справі є стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 004 грн.
Так, пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, у випадку прийняття рішення на її користь, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що адвокат Бичков О.Є. здійснював адвокатський супровід справи №200/5561/19-а в суді апеляційної інстанції на підставі договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 29.03.2018 №2333, укладеного між ТОВ «Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод» та Адвокатським об'єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога».
Закон України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
Згідно із положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону №5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також згідно із статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно - виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож розмір гонорару за надання професійної правничої допомоги визначається за домовленістю між адвокатом та клієнтом з врахуванням складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта та інших істотних обставин. Водночас гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи №200/5561/19-а суду надані наступні документи: договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) №2333 від 29.03.2018; Додаткову угоду №1 від 06.12.2018 до Договору №2333 про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 29.03.2018, Додаткову угоду №2 від 02.05.2019 до Договору №2333 про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 29.03.2018; акт №1 приймання-передачі наданих послуг від 01.10.2019 до Договору №2333 про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 29.03.2018; розрахунок розміру винагороди до акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 01.10.2019 за Договором №2333 про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 29.03.2018; рахунок на оплату №302 від 01.10.2019.
Касаційний суд наголошує, що необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, у строки, визначені частиною сьомою статті 139 КАС України.
Відповідно до інформації, зазначеній у розрахунку розміру винагороди до акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 01.10.2019 за Договором №2333 про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 29.03.2018, адвокатом під час апеляційного розгляду справи №200/5561/19-а надано наступні послуги:
- узгодження правової позиції протягом 1 години (501 грн);
- складання та відзиву на апеляційну скаргу протягом 3-х годин (1 503 грн (501 грн*3));
- гонорар за складність справи майнового характеру - 3000 грн.
Разом вартість усіх послуг (робіт) за виконану роботу адвоката становить 5 004 грн.
Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що заявлені відповідачем до стягнення суми витрат на правову допомогу за наслідками апеляційного перегляду справи у розмірі 5 004 грн підтверджується належними та допустимими в розумінні КАС України доказами.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
На виконання зазначеного обов'язку суб'єкт владних повноважень подав до суду апеляційної інстанції заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу. В обґрунтування своєї позиції суб'єкт владних повноважень послався на те, що заявлений до стягнення розмір витрат є неспівмірним із складеністю справи та обсягом наданих послуг.
Проте переконливих доказів в спростування неспівмірності заявлених до компенсації витрат на оплату правничої допомоги адвоката позивачем суду не надано.
Аргументи скаржника спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
VІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Додаткову постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 у справі №200/5561/19-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
С. Г. Стеценко
А. А. Єзеров