36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
17.11.2006 Справа № 12/336-16/223
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Людвової Людмили Іванівни, м.Полтава
до відповідачів 1. Виконавчого комітету Полтавської міської ради, м.Полтава
2. Колективного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації “Інвентаризатор», м.Полтава
треті особи 1. КП “Управління ринків Полтавської облспоживспілки», м.Полтава
2. Управління містобудування та архітектури, м.Полтава
про визнання права власності та зобов'язання вчинити його реєстрацію
Суддя Тимощенко Оксана Миколаївна
Секретар судового засідання Нечипоренко Анна Петрівна
Представники в судовому засіданні 16.11.2006 р.:
від позивача: Говорова С.Л. дор. №278 від 07.02.06р.
від відповідача: 1. Дзюбенко О.І. дор. №02-17/1/589 від 22.05.06р.
2. не з'явився третя особа: 1. не з'явився
2. Аксюта Б.О. дор. №4 від 18.09.06р.
Постанова прийнята після перерви, оголошеної в судовому засіданні до 17.11.2006 р. відповідно до ст. 150 КАС України. Після перерви в судовому засіданні присутні представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: 1. Дзюбенко О.І. дор. №02-17/1/589 від 22.05.06р.
2. не з'явився третя особа: 1. не з'явився
2. не з'явився
Розглядається позовна заява про визнання права власності на торгівельний кіоск, який розташований на Центральному ринку № 6, гр. 42, та зобов'язання КП ПБТІ «Інвентаризатор»зареєструвати за позивачем право власності на зазначений торгівельний кіоск.
Відповідач 1 позов не визнав, посилаючись на те, що кіоск не відноситься до нерухомого майна, є тимчасовою спорудою, яка не підлягає реєстрації.
Треті особи письмових заперечень по суті позову не надавали.
Від позивача надійшло клопотання від 14.11.2006 р. про зобов'язання судом ЦКР усунути перешкоди у користуванні магазином № 6 групи 42 на ЦКР та заборону втручання працівників ЦКР у виробничу діяльність торгового закладу, яке на підлягає задоволенню як необґрунтоване і по суті являється заявленням додаткових вимог без додержання встановленого законодавством порядку.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників, які з'явились в судові засідання, суд встановив:
на підставі договору від 22.01.1997 р., укладеного позивачем з ТОВ “Ветал» на будівництво кіоску площею 24 кв. м. на центральному ринку, підрядником було побудовано, а замовником прийнято закінчений будівництвом павільйон покращеного типу в групі 42, фактична площа якого склала 25,78 кв. м., вартістю 16700 грн., що підтверджується актом приймання-передачі закінченого будівництвом павільйону від 27.05.1997 р. (арк. справи 21) та актом по прийманню виконаних робіт (арк. справи 17).
10.06.1997 р. було складено акт робочої комісії про готовність до прийняття в експлуатацію державною приймальною комісією закінченої будівництвом групи павільйонів № 42.
Зазначеним в акті державної технічної комісії про прийняття об'єкта до експлуатації від 29.07.1997 р. рішенням павільйон № 6 в групі № 42 на ЦКР визнаний готовим до введення в експлуатацію.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до вимог статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, на підставі наданих доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання права власності позивача на торгівельний кіоск № 6 групи 42, який розташований на Центральному ринку, обгрунтовані, оскільки право власності на спірне приміщення набуте позивачем правомірно, а незаконність набуття права власності позивачем у встановленому законом порядку не встановлена, і підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги про зобов'язання КП ПБТІ «Інвентаризатор»зареєструвати за позивачем право власності на зазначений торгівельний кіоск, то вона не обгрунтована і задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб.
Пунктом 1.6 зазначеного Положення передбачено, що реєстрації не підлягають тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею.
В пункті 1.10. ст. 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що нерухоме майно (нерухомість) - об'єкти майна, які розташовуються на землі і не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також земля.
Визначення павільйону наведене, зокрема у п.п. 3.5 п. 3 Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства, затвердженої Наказом Держкомстату України № 327 від 24.10.05 р., відповідно до якого павільйон -це різновид об'єкта роздрібної торгівлі, який розташований в споруді легкого, некапітального будівництва з невеликою торговою залою і допоміжними приміщеннями.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Позивач вимогу про зобов'язання вчинити реєстрацію права власності не обгрунтував, доказів того, що торгівельний павільйон є об'єктом нерухомості, а не тимчасовою спорудою суду не надав.
Доводи позивача, що спірна споруда є нерухомим майном, оскільки в акті вводу в експлуатацію павільйону не зазначено, що він є тимчасовою спорудою, є необгрунтованими і не дають підстав вважати кіоск нерухомим майном. Надані суду копії схем розміщення кіосків на центральному колгоспному ринку також не являються доказами того, що спірний павільйон пов'язаний фундаментом із землею і не може бути переміщений в інше місце без втрати його якісних або функціональних характеристик (властивостей).
Припущення позивача, що додаткові докази по справі можуть знаходитися у першого відповідача та третіх осіб, не може бути прийняте судом до уваги, оскільки п. 3 ст. 71 КАС України передбачено, що якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Всупереч зазначеним вимогам позивач не вказав які саме докази, що мають відношення до суті позову, він не може надати самостійно, з яких причин і де вони знаходяться.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 158-163 та п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати за суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою Людвовою Людмилою Іванівною право приватної власності на торгівельний павільйон № 6 групи 42, що розташований на Центральному колгоспному ринку.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Суддя О.М. Тимощенко
Примітки:
1. Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 та ч. 3 та ч. 5 ст. 186 КАС України.
2. Наслідки набрання законної сили судовим рішенням зазначені у ст. 255 КАС України.